Як реагувати дорослим, якщо дитина часто говорить про нещастя, яке з нею сталося

 Безпечний простір

Як реагувати дорослим, якщо дитина часто говорить про нещастя, яке з нею сталося, та відображає ці події в іграх - поради психологів Безпечного простору.

Буває, після втрати ми розумієм, як далі жити

 Національний центр надання психологічної допомоги людям в горі

Втрата лягає важким тягарем на людину. Іноді здається, що це безодня. На цю тему дуже влучно висловилася відома американська письменниця Дженніфер Доннеллі. У її книзі 2011 року «Революція» є такий діалог:

— Ти знаєш, що Бах втратив малолітню дочку, а потім двох синів, а потім і дружину Марію Барбару? — каже Натан.

— Ні.

— Потім вони з другою дружиною Ганною Магдаленою втратили ще чотирьох доньок та трьох синів. Десять улюблених дітей. Він їх усіх поховав. Багато дослідників запитували: як Бах зумів пережити ці втрати? Чому не перестав дихати, чому його серце не зупинилося? А головне, як він зміг і далі писати музику? Кантати, сюїти для віолончелі, меси, концерти… Найпрекраснішу музику, яку доводилося чути світові. Знаєш, як він зміг? Я тобі скажу.

— Ну і як?

— Нота за нотою.

Панічні атаки у безпечній ситуації

 Взаємини

ПАНІЧНІ АТАКИ В БЕЗПЕЧНІЙ СИТУАЦІЇ

Дівчина прожила в окупації кілька місяців. Виїхала в безпечне місце на території України. І наступного ж дня вперше в житті приходить панічна атака.

Військовий повертається з фронту на ротацію. Вдома, поруч з сім’єю, всі разом і в безпеці. Панічна атака.

Забігана мама трьох дітей, коли вони нарешті вклались спати, і можна вперше за день сісти й спокійно випити чаю. Панічна атака.

Так, сильна тривога може виникати не лише в ситуації реальної небезпеки тут і зараз.

Може виникати не лише від тригерів, які нагадують прожиту минулу небезпеку.

Панічна атака може виникати саме в той момент, коли є безпека та РОЗСЛАБЛЕННЯ. Саме цей спокій тіла може запустити стресову реакцію.

Так буває після прожитої небезпеки, де була і загрозлива ситуація, і емоція страху. Але також там була необхідність та можливість ДІЯТИ. Мозок розумів де небезпека, що з нею робити, і емоція страху перетворювалась на дію, чим і втримувався баланс організму небезпека-страх-дія-безпека.

Якщо ж раптом умови змінюються на більш безпечні, то нашій лімбічній системі, яка відповідає за виживання й реакцію бий-біжи, ще важко переорієнтуватися і зрозуміти що "зараз я в безпеці", вона й досі перебуває в стані ПИЛЬНОСТІ й пошуку загрози. І оскільки пріоритет нашого мозку - наше виживання, а не наше щастя, то звісно “щоб перебдєть”, він продовжує шукати небезпеку навіть там де її немає, продовжує виділяти адреналін щоб бути завжди напоготові втекти або битися.

Таким чином стан розслаблення тіла стає для мозку НЕБЕЗПЕКОЮ, адже якщо я втрачаю пильність, то в небезпечному світі хто зна що може зі мною статися!

Відтак, стан розслаблення запускає викид адреналіну, і ми помічаємо цю емоцію, не розуміємо звідки вона, адже зараз я в безпеці! і від того зверху ще й накидуємо собі ОСУД за неадекватність, посилюємо бажання НЕ ВІДЧУВАТИ цей страх, що ще більше посилює стресову реакцію.

І вишенькою на цьому торті стає те, що відчуваючи усю цю тривогу, тіло не бачить потреби ДІЯТИ, адже немає необхідності ні бігти, ні боротися - небезпеки то немає! В результаті, страх не перетворюється на дію, стрес не знаходить ФІЗИЧНОГО виходу, і якщо з ним не працювати - може стати хронічним.

Сильна тривога після пережитої небезпеки або сильного виснаження - це нормально. Мозок ще потребує часу та досвіду, щоб впевнитися в безпечності нової ситуації.

Проблема не в панічній атаці, а в нашому ставленні до неї. Саме воно може патологізувати цю реакцію й закріпити її. Намагаючись УНИКАТИ сильної тривоги, ще більше ЗАКРІПЛЮЄМО її.

Замість уникнення - працює стратегія ПРИЙНЯТТЯ емоцій, ПРИСУТНОСТІ й усвідомленості тут і зараз, раціональної оцінки ситуації безпека/небезпека, доступ до власного ресурсу та фізичної активності, робота з некорисними неправдивими думками.

Якщо вам потрібна підтримка в подоланні панічних атак, сильної тривоги, фобій - пишіть в приват Взаємини для запису на індивідуальну психологічну консультацію.

КПТ є доказовим методом у роботі з запитами про тривогу.

Дбайте про себе та своє почуття безпеки .

Авторка: Наталя Біда, психолог КПТ і АСТ.

Для розваги та розвитку

 

Мережа інтернет

Що варто і не варто робити, коли у людини поруч флешбек?

 База

Що варто і не варто робити, коли у людини поруч флешбек?

Точно не знімати на камеру, не засуджувати і не агресувати.

Найкраще – встигнути «попередити» флешбек, до того, як відбувається повне «занурення». Це полегшить повернення в тут і тепер.

Якщо людина вже “провалилася”, то відразу сама собі зарадити не зможе.

І тоді потрібно знати, як діяти, якщо ви опинилися поруч. Деталі – читайте в каруселі.

Для отримання безкоштовної психологічної підтримки військовими, ветеранами і ветеранками, членами їх родин можна звернутися до Вільний Вибір

Можна зателефонувати або написати у будь-який месенджер за номером 063 64 64 991 (відповідають з 9.00 до 19.00, понеділок - п’ятниця).

Також можна безкоштовно завантажити мобільний застосунок База , де зібрані вправи для самодопомоги.

ІГРОВА ЗАЛЕЖНІСТЬ (Розлад азартної поведінки)

 Центр здоров'я та розвитку "Коло сім'ї"

ІГРОВА ЗАЛЕЖНІСТЬ (Розлад азартної поведінки)

Ігрова залежність – хронічний, прогресуючий, руйнівний розлад.

0,5% - 1% дорослого населення страждають на цей розлад у важкій формі;

4-5% мають ігрову залежність;

кожна 6-та дитина чи підліток має певну форму залежності (за даними досліджень ВООЗ);

лише 10% осіб із ігровою залежністю звертаються за допомогою;

від 13 до 40% патологічних гравців роблять спроби самогубства;

у 32-70% є суїцидальні думки.

Цей розлад може мати руйнівний вплив на фінансове становище, сімейні стосунки, роботу, навчання та загалом вести до негативних наслідків. У міру наростання ігрової залежності часто поглиблюються почуття сорому, вини та депресії.

Азартні ігри можуть бути шляхом, аби уникнути, ухилитися від незручних чи болісних почуттів на короткий час, однак у довготерміновій перспективі це тільки загострює проблему.

СУЧАСНЕ НАУКОВЕ РОЗУМІННЯ

На розвиток цього розладу, як кажуть наукові дослідження, впливають такі фактори:

Генетична схильність та темперамент. Дослідження демонструють, що патологічні гравці та споживачі наркотичних речовин мають схожу генетичну схильність до імпульсивності та прагнення до пошуку вражень. Так само, як залежні від психоактивних речовин потребують сильніших доз, патологічні гравці потребують щоразу більш ризикованих дій. Так само, як споживачі наркотичних речовин відчувають симптоми відміни, коли їх позбавляють хімічної речовини, так і азартні гравці страждають від позбавлення гострих відчуттів, яких вони очікують.

Вплив сім'ї та середовища загалом. Якщо у членів сім'ї є чи була проблеми з азартними іграми чи іншими формами залежностей, шанси, що вони з'являться у гравця, теж є вищими. Також якщо людина жила в середовищі, де зазнавала різного роду скривдження, втеча в «інший світ» могла допомагати справлятися з цим досвідом.

Нейробілогія – «гіперзбудження» центрів приємності та порушення виконавчих функцій лобної кори (частина мозку, яка відповідає за раціональну оцінку та контроль).

РЕКОМЕНДАЦІЇ ПРОТОКОЛІВ

Сучасні наукові протоколи рекомендують терапевтичні втручання:

Когнітивно-поведінкову терапію (60-90% ефективності). Терапія може відбуватись у груповому або індивідуальному форматах.

У деяких випадках можуть бути корисними медикаментозні втручання.

Участь у групах, відвідування індивідуальних КПТ-сесій, виконання вправ та домашніх завдань дають можливість утримуватися від азартних ігор та показали найкращий результат.

Якщо особа має фактори ризику компульсивної (нав’язливої) пристрасті до азартних ігор, варто подбати про те, щоб уникати

азартних ігор у будь-якій формі,

людей, які грають в азартні ігри,

місць, де вони відбуваються.

Звертатися до фахівців рекомендовано при перших ознаках проблеми та для запобігання погіршення стану пристрасті до азартних ігор.