Дитяча травма та почуття сорому

 Інститут психології та системної терапії Ресурс MIGIS

Дитяча травма може глибоко впливати на формування почуття сорому, особливо якщо травматичний досвід супроводжується сильними емоційними переживаннями. Діти, які зазнають травми, часто починають сприймати себе через призму негативних емоцій, таких як сором, провина і самозневага. Це пов’язано з їхніми особливими механізмами психіки, коли вони намагаються зрозуміти, що з ними сталося, і як з цим жити далі.

Як дитяча травма формує почуття сорому?

1 Внутрішнє обвинувачення. Діти не мають повного розуміння того, як працює світ, і часто схильні вважати себе винними в подіях навколо них, навіть якщо насправді це не так. Якщо дитина зазнала травми, особливо якщо це насильство або зневага, вона може подумати, що її поведінка або навіть її існування стали причиною цих подій. Відтак виникає глибоке почуття сорому, оскільки дитина вважає, що «щось з нею не так».

2 Критика або осуд з боку дорослих. Діти, яких постійно критикують або які зіштовхуються із жорстким осудом з боку батьків чи інших дорослих, можуть відчувати сором за будь-які свої помилки або навіть природні емоції. Якщо дитина постійно чує, що вона «погана», «недостатньо хороша» або «розчарувала» батьків, це формує внутрішнє переконання, що вона недостойна любові. Така форма травми створює стійке почуття сорому, яке дитина переносить і в доросле життя.

3 Травматичні події, пов'язані з приниженням. Діти, які пережили приниження або насмішки, особливо в соціальному середовищі (наприклад, від однолітків або вчителів), можуть почати соромитися себе. Якщо дитину публічно принижують або висміюють, вона може почати сприймати це як доказ власної неповноцінності. Такий сором часто глибоко вкорінюється і може призводити до проблем із самооцінкою в майбутньому.

4 Ігнорування або емоційна зневага. Діти, які відчувають, що їхні потреби ігноруються або що їхні емоції не важливі, можуть почати соромитися своїх почуттів. Якщо дорослі не реагують на емоційні потреби дитини або відмовляються визнавати їхню значущість, дитина може вирішити, що її переживання недостойні уваги. Це може формувати почуття сорому, коли вона проявляє свої емоції або намагається висловити потреби.

Як почуття сорому від дитячої травми впливає на доросле життя?

1 Занижена самооцінка. Люди, які відчували сором з дитинства, часто мають занижену самооцінку. Вони можуть сумніватися у власній цінності, уникати викликів і можливостей, оскільки внутрішньо переконані, що не заслуговують успіху.

2 Труднощі у стосунках. Почуття сорому може завадити людям будувати здорові стосунки. Їм важко відкрито говорити про свої почуття, встановлювати межі або довіряти іншим. Вони можуть боятися, що їх осудять або не приймуть такими, якими вони є.

3 Страх помилок і перфекціонізм. Багато людей з глибоким почуттям сорому бояться зробити помилку, через що стають перфекціоністами. Вони прагнуть ідеально виконувати завдання, щоб уникнути можливого осуду, хоча це часто призводить до виснаження та емоційного вигорання.

4 Самозневага та самокритика. Дорослі, які пережили дитячі травми, часто практикують надмірну самокритику, вважаючи себе недостойними або «поганими». Така установка не дає їм можливості бути добрими до себе та приймати власні помилки.

5 Проблеми з емоційною регуляцією. Люди, які зазнали дитячої травми і внаслідок цього відчувають сором, можуть мати труднощі з вираженням і контролем своїх емоцій. Вони часто приховують почуття, боячись, що їхня вразливість буде розцінена як слабкість або викличе осуд.

 Як подолати почуття сорому, пов’язане з дитячою травмою?

1 Визнати і прийняти свої почуття. Перший крок — це усвідомити, що ви переживаєте сором, і прийняти його як нормальну реакцію на травматичний досвід.

Потрібно пам’ятати, що відчувати сором — це не «помилка», і таке почуття можна подолати.

2 Працювати з психологом. Професійна допомога може бути дуже корисною в роботі з дитячими травмами та соромом. Терапевт допоможе виявити глибинні причини вашого сорому і навчить технік подолання. Одним із методів, які допомагають вивільнити травматичний досвід, є когнітивно-поведінкова терапія або техніки роботи з травмою, такі як EMDR (десенсибілізація та репроцесинг за допомогою рухів очей).

3 Розвивати співчуття до себе. Навчіться ставитися до себе з добротою і співчуттям. Практикуйте афірмації, займайтеся самообслуговуванням і нагадуйте собі, що ви заслуговуєте на підтримку. Це допоможе поступово знизити рівень внутрішньої самокритики.

4 Перевчитися інтерпретувати події. Дитячий досвід часто викривляє наше сприйняття себе. Навчіться розрізняти минуле від теперішнього і переосмислювати події дитинства через призму дорослого погляду. Це допоможе побачити, що ви не винні у тих подіях і не заслуговуєте сорому.

5 Практикувати техніки емоційної регуляції. Медитація, дихальні вправи та інші техніки релаксації допомагають знижувати рівень стресу і краще контролювати емоції. Це важливо для управління соромом і тривогою, коли вони виникають.

6 Встановлювати межі у стосунках. Вчіться говорити «ні» та відстоювати свої права. Це допоможе вам не відчувати себе жертвою та не боятися осуду з боку інших, що зміцнить вашу впевненість.

Почуття сорому, сформоване в дитинстві, можна подолати, але це вимагає часу, терпіння та внутрішньої роботи. Важливо пам'ятати, що зцілення можливе, а також що ви не самі на цьому шляху.