Про те, до чого ми маємо бути зараз особливо уважними. Ми сьогодні передивлялися мультфільм "Монстри на канікулах" - 4 частину. Там була сцена, де готель Трансільванія раптово було зруйновано. Граф Дракула стояв перед руїнами свого замку, а хтось з героїв йому казав: "ми все обов'язково відбудуємо". ...Я ж, наче, нормальна, доросла, сиджу на дачі, у відносній безпеці, розумію, що дивлюсь мультфільм, п'ю чай з молоком. А в очах сльози. Ми зараз ніколи не знаємо, що стане випадковим тригером для наших спогадів чи реакцій.
На ефірі Kateryna Bulavinova поставила мені питання - на яке я лише частково відповіла, зосередившись більше на диагностиці та терапії: Про те, чого поки точна не можна "штучно" торкатись в розмовах. І нещодавно Sasha Koltsova на цю тему робила допис.
Давайте разом подумаємо, що для нас має бути зоною уважності:
- в роботі з вчителями - я вже давно прошу бути обережними з темами літаків (у нас був досвід, коли я швидко втручалась: у дівчинки з Харкова почалась панічна атака, коли вчителька запропонувала зробити оригамі - літачок)
- тема дома - з одного боку, така важлива і терапевтична. Але саме це слово, цей образ може стати сильним тригером. (Якось під час зустрічей з дітьми я пропонувала ігрову практику, коли ми робили рух - жест, "цвіньк -цвіріньк, я в хатинці". І один з хлопчиків, який втратив дім, розплакався і вийшов з ефіру. Потім із його мамою говорили. Знаю дітей, які не можуть писати твори в школі на цю тему. Зараз підходжу до цього дуже обережно через метафори - равлика, рослин, що вкорінюються...).
- Саша Кольцова саме про це писала. Нещодавно я готувала акторів, що проводили свято Миколая для дітей із "небезпечних регіонів". Просила бути дуже обережними. І розумію, що це наша загальна техніка безпеки. Ми не питаємо дитину: це твоя мама/тато/ , де твоя мама/тато
Ми можемо замінити: з ким ти прийшов, хто з дорослих з тобою зараз?
- саме зараз ми обережні з сарказмом та взагалі жартами. Якщо людина отримала травматичний досвід, вона може сприйняти нашу фразу не як жарт, а як прояв вербальної агресії, як насмішку.
- (якщо це не в терапевтичному процесі) ми не питаємо про недавнє минуле. Якщо людина сама про це не розповідає - наше питання може спровокувати сильну реакцію. Ми можемо торкатись складних тем (не тільки під час війни, коли вкорінені в теперішньому, заземленні, стабілізовані).
- людина, яка зазнала травматизації, в іграх, в практиках не заплющує очі. Їй потрібно все контролювати. І в роботі ми просимо - якщо для вас комфортно, ви можете працювати з закритими чи відкритими очима. Будь ласка, не примушуйте закривати очі, особливо, дітей (я ж зараз не про сон, а про активності вдень)
- часто дітям і дорослим пропонують, щоб стабілізуватися - глибоко дихати. Коректніше просити дихати, як буде зараз комфортно. Бо саме глибоке дихання може спровокувати доступ до більш глибоких переживань. (А в роботі для нас маркер: коли людина робить глибокий вдих, я фіксую завжди, на яких словах, в якій саме темі)
- ми не питаємо, коли людина нам розповідає про травматичний досвід: а чого саме ти це зробив? А чому ти цього не зробив? Як ти міг? (Це може спровокувати чи підсилити почуття провини)
- знаєте, зараз навіть не рекомендовано (не в терапевтичному процесі) питати про емоції (яка у тебе зараз емоція?) (ми обережно торкаємося всього, що стосується лімбічної системи. І наше питання: ти як? - зараз звучить найбільш коректно. Якщо вже потрібно перейти до емоцій, ми починаємо з тіла. Що ти відчуваєш в тілі, ти як? Я на семінарах прошу свій стан показати жестом).
- про всі гучні звуки (про які ми знаємо) важливо попереджати - свист чайника, звук пральної машини, гуркіт генератора..
- коли ми хочемо до когось торкнутись, підійти ближче, розраховуємо, що хтось зловить те, що ми кидаємо - про це важливо попередити. І взагалі питати дозволу на доторки.
- якщо ми раптом використовуємо спецефекти - дим, блискітки, бенгальські вогні, щось схоже на конфеті - про це обов'язково важливо попереджати (ух, нещодавно була складна ситуація. На дитячому святі використовувати дим машину і червону підсвітку. А там був хлопчик, який тільки врятувався із міста, що було під обстрілами. У нього була страшна реакція).
- з коментарів - ми не питаємо дітей, якщо вони самі не розповідають, про домашніх улюбленців. Багато хто втратив друзів.
- з коментарів - в популярній практиці "колаж родини" особливо зараз важливо бути обережними. (А в терапевтичному процесі ця практика може бути важливою)
- з коментарів - не варто питати зараз про плани на майбутнє
Про слова: все буде добре; час зцілює; я розумію, як тобі; у когось ще складніше; не можна собі давати слабину - вже багато написано. Це фрази, які не сприймаються, як підтримка.
Додайте, будь ласка, те, про що я забула.
Ми зцілюємося один об одного. І саме зараз час для турботи і дбайливості.
Обіймаю, Родино як вірю в Перемогу.
Немає коментарів:
Дописати коментар