Як захисні психологічні механізми допомагають пережити виклики війни

 Як захисні психологічні механізми допомагають пережити виклики війни

📎Регресія

Дитина повернулась на попередню стадію свого розвитку? Почала, наприклад, гірше говорити. Це регресія. Для дорослих – маркер, що з дитиною щось відбувається і вона потребує допомоги. Варто частіше її пригортати й казати ласкаві слова замість нагадувань про дорослість і відповідальність. Дитина своєю поведінкою ніби каже, що вона не справляється і потребує більше уваги з вашого боку.

В такій ситуації потрібно  більше грати в ігри, в яких дитина відчуває себе маленькою, пригортати її. На часі ігри, де дитина може відіграти свою потребу в значущості чи захищеності, – хованки чи будування халабуд. Але при цьому, для безпеки таких ігор, важливо домовитися про стоп-слово, коли гра припиняється дорослим чи дитиною, при нагальній потребі, наприклад, піти в укриття. Це може бути просто «стоп-гра» або якесь інше слово за домовленістю. Будьте готові, що дитина перевірить, як це працює. Важливо відреагувати. І коли, наприклад, залунає повітряна тривога, стоп-слово станеться в пригоді.ʼ

«В кожній сім’ї мають бути встановлені правила. Хай вони щось забороняють не в наказовій формі «можна чи не можна», а за формулою “В нас так прийнято/В нас так не прийнято”. Ці правила встановлюються в будь-якій спільноті – родині, школі тощо. Поясніть, чому щось забороняється. Тому що небезпечно для життя.

📎Забування (витіснення)

Буває, що людина поводить себе, ніби нічого страшного і не пережила. Спрацьовує захисний психологічний механізм – забування (витіснення). Однак свідомий чи несвідомий тригер може відновити спогади. 

📎Гумор

Ще один захисний психологічний механізм – гумор, який також є своєрідним проявом агресії, і допомагає нам долати виклики воєнного стану в країні. Ми висміюємо те, що нам здається страшним. Звідси всі меми й жарти про війну.

В таких захисних психологічних механізмах ми можемо знаходити ресурс. 

📎Відраза

Відраза теж захисний психологічний механізм. Щось брудне чи з нехорошим запахом відштовхує нас. Запах зіпсованої їжі захищає нас від отруєння. Відраза до певної людини пояснюється її токсичністю.

📎Страх

Страх – надважливе почуття, яке дає нам можливість швидко відреагувати на небезпеку. Бачиш тигра? Обирай – битися, бігти чи завмерти. Згадайте скунса чи сонечко, які виділять речовину, що неприємно пахне, і так відлякують своїх ворогів.

А як реагує людина... Бачить шаблезубого тигра? В неї виділяється адреналін, який повідомляє мозок про небезпеку. Продукується гормон стресу кортизол, який змушує серце швидше битися, адже для рятування потрібно, щоб серце і м’язи попрацювали.

А якщо немає ніякого шаблезубого тигра, людина собі його просто уявила? Якщо вище наведений механізм спрацював, то це – панічна атака. Людина просто не розуміє, чого боїться, але проживає емоцію страху.

Гормон стресу кортизол негативно впливає на імунітет. І тому люди, які знаходяться в постійному стресі, часто хворіють. В такому стані організм часто вимагає солоденького. Треба просто відстежувати такі стани й не зловживати з’їденими за один присід шоколадками.

Якщо людина боїться собак – це страх. А якщо боїться, що звідкись з’являться собаки, і весь час думає про це і не може думати ні про що інше, то це – тривога. 

Починаємо долучати до нашої проблеми людей? Так працює паніка. Якщо ми під час своєї паніки масштабно закуповуємо продукти, воду, ліхтарі, газові горілки, то нічого страшного немає, якщо це приносить спокій. Добре підготовлений песиміст буде в будь-якому випадку у виграші, здійсняться його прогнози чи ні.

Інколи страх проявляється агресією (булінг, наприклад) або аутоагресію (selfharm). Якщо дитина боїться чогось, наприклад, що мами довго немає поряд, вона може неусвідомлено проявляти агресію, може навіть почати хворіти, може проявити аутоагресію (агресію до себе).

Руферство та зацеперство також є своєрідним прояв аутоагресії, ці люди наражають себе на ризик, випробовують свою сміливість. 

Щоб подолати агресію чи аутоагресію, її треба вивільнити. Найкращий спосіб – гра з м’ячем в бажано безпечному просторі з невеличким м’ячем. Його можна кидати в кошик, підкидати й ловити тощо. Доречні всі ігри з м’ячем – теніс, футбол, баскетбол, пінг-понг.  Дженга також буде доречною грою для вивільнення агресії.

Ви, мабуть, помітили, скільки матюччя ллється в бік русні. Це також прояв агресії. Діти матюкаються не по-дитячому. Вже навіть психологи дозволили лайку під час війни. Але... Не можете щось заборонити, то очольте це... І засвойте разом з дітьми українською лайливі вислови, радить пані Катерина. Це ж просто подекуди мовні шедеври.

Трясця твоїй матері… (трясця — це лихоманка)

А щоб тебе злидні обсіли!

А щоб ти не діждав!

А щоб тобі пусто було!

А бодай тебе чорти вхопили!

Звернули увагу, скільки з’явилося бравурних українських пісень? Спів – це давній спосіб проживання емоцій – журби, горя, страху, радості, і зокрема агресії. Тож не дивуйтесь, якщо діти весь час співають «Ой, у лузі...» чи «В небі свист, але чути гімн! В небі чистому мутний дим... Горить ліс, але чути гімн!». Вони екологічно проживають свій страх.

Автор Катерина Гольцберг

Джерело