Стрес та емоційне вигорання у батьків

 Деражнянський ІРЦ

Стрес – це реакція організму у відповідь на дуже сильну дію (подразник) ззовні. Загалом стрес – це нормальна реакція здорової людини, захисний механізм нашого організму. Виникнення стресу означає, що людина включилася в певну діяльність, спрямовану на протидію не безпечним для неї впливам. Під час стресу відбуваються глобальні психофізіологічні, біохімічні зміни в організмі, спрямовані на мобілізацію захисних сил та адаптацію до ситуації.

Стрес супроводжує щоденне життя людини. Ми постійно перебуваємо під його впливом. Однак деякі люди страждають від стресу, який є настільки частим або настільки сильним/інтенсивним, що це може серйозно вплинути на якість їхнього життя.

Переживаючи стрес, людина може потрапити в замкнене коло, яке підкріплює та поглиблює цей стан.

Окрім цього, у стані стресу, напруження, втоми люди схильні покладатися на методи, які можуть призводити до конфліктів чи образ. Не ефективне подолання життєвих негараздів штовхає багатьох людей на необдумані вчинки та реакції, що може ускладнювати їхні стосунки з дітьми та негативно впливати на здатність дітей справлятися з бідою, що трапилася.

Ви, батьки – незамінні люди в житті дитини. Ви даєте їй опору та стишення, вселяєте надію, пояснюєте та надаєте керівництво, ви захищаєте й говорите, що «все вже минуло, ти в безпеці».

Бути такою людиною можливо за умови власного стишення і стабільності, бо лише стабілізувавши себе, ви зможете стабілізувати свою дитину.

Тож пропонуємо вам покроковий план управління власними стресами для того, щоб ви могли допомагати дитині ефективно розв’язувати її життєві завдання та швидко й екологічно долати негаразди.

*Інформаційні матеріали, присвячені темі позитивного батьківства, були підготовлені та надані UNICEF Ukraine та Всеукраїнський громадський Центр "Волонтер".

Марина Хонда

Київська міська державна адміністрація - КМДА

Дитина боїться засинати

 

 

Як знайти ресурс у святах?

 Центр психології та розвитку "Київський Дворик" зараз тут: Центр психології та розвитку "Київський Дворик".

Як знайти ресурс у святах, якщо вони не відчуваються святковими?

Різдво і Новий рік звично супроводжуються очікуванням радості, тепла і оптимізмом. Але для багатьох ці дні можуть не відчуватися святковими. Втома, втрати, тривалий стрес і невизначеність змінюють емоційне тло, і це нормальна реакція психіки, а не ознака поламаного ставлення до свят.

Важливо дозволити собі не відповідати зовнішнім сценаріям. Свята не зобов’язані бути яскравими або наповненими емоціями. Для когось ресурсом може стати тиша, зменшення соціальних контактів, відмова від частини традицій або їх спрощення. Коли очікування стають реалістичнішими, знижується внутрішній тиск і з’являється більше простору для психічного і фізичного відновлення.

Ресурс у святкові дні можна знайти не в атмосфері, а в малих опорах. Це може бути відчуття безпеки, стабільний ритм дня, прості тілесні задоволення, контакт з близькою людиною або можливість побути наодинці. Навіть невеликі моменти передбачуваності й турботи про себе допомагають нервовій системі заспокоїтися.

Свята також можуть стати часом обережного підбиття підсумків. Не обов'язково складати списки досягнень і картати себе, якщо їх, на Вашу думку, в цьому році було замало. Достатньо визнати, що було складно, і що ви змогли це прожити. Такий погляд підтримує внутрішню стійкість більше, ніж спроби знайти позитив будь-якою ціною.

Якщо у святковий період особливо важко і ресурсів не вистачає, звернення по підтримку може бути важливим кроком. Іноді найцінніше, що можна собі подарувати на Різдво чи Новий рік, - це можливість бути почутим і не залишатися наодинці зі своїм станом.

Коли батьки «дають усе», а дитина виростає несамостійною: чому так відбувається?

 "Міжнародна асоціація психологів та тренерів- експертів"

Катя Гарцарік 

Коли батьки «дають усе», а дитина виростає несамостійною:

чому так відбувається?

У своїй психологічній практиці я все частіше зустрічаю дорослих дітей, яким складно жити самостійно, будувати стосунки, працювати й нести відповідальність за себе. І майже завжди поруч — батьки, які щиро не розуміють: «Ми ж усе для неї / нього зробили. Чому ж тепер так важко?»

Давайте розбиратися.

Кожна мама і кожен тато хочуть для своєї дитини найкращого. І це природно. Іноді фінансові можливості дозволяють дати багато, а іноді — батьки буквально «пашуть», відмовляючи собі в базових речах, щоб дитина ні в чому не мала потреби.

Усе — для дитини: побут, комфорт, харчування, гаджети, навчання, забаганки, «хочу» і «треба». Проблема починається не тоді, коли дитині дають багато, а тоді, коли дитина не має жодного досвіду зусиль, відповідальності та розуміння, як все це дається.

Коли всі потреби закриваються автоматично, у дитини не формується розуміння:

• як важко заробляються гроші;

• що ресурси обмежені;

• що будь-який комфорт — це результат праці;

• що в житті доводиться вкладатися, а не лише отримувати.

Навіть якщо така дитина знає, скільки щось коштує, вона часто не відчуває цю ціну — бо нічого не вклала, щоб отримати/заробити цю річ.

Звідси з’являється егоцентризм, слабка емпатія, труднощі в комунікації та нерозуміння того, як взагалі влаштоване доросле життя.

У молодому дорослому віці логічно було б відокремлюватися від батьків і будувати власний шлях, але тут починаються проблеми:

• важко спілкуватися з іншими;

• важко приймати чужі правила;

• важко зрозуміти, що є не лише «Я», а й інші;

• важко починати працювати «знизу» і починати з мінімуму;

• важко терпіти фрустрацію і напруження.

Робота вимагає зусиль, а «пахати за копійки» не хочеться, потреби залишаються високими, а знижувати планку «хотєлок» ніхто не готовий.

У результаті — часта зміна роботи, роздратованість, конфлікти, відчуття несправедливості життя і водночас — повернення до батьківського ресурсу, але вже не у формі турботи, а у формі вимог, претензій і агресії.

Ось відповідь на запитання, яке так часто звучить у кабінеті психолога: «Чому наша дитина виросла несамостійною, невдячною і проблемною?»

Тому що їй дали все — окрім досвіду життя.

Що насправді важливо дати дитині?

Найкраще, що ми можемо зробити для своїх дітей — це не ідеальні умови, а підготовку до реального світу:

• навчити відповідальності;

• дати досвід зусиль і наслідків;

• навчити поважати кордони й правила;

• показати ціну грошей і праці;

• навчити співіснувати з іншими, а не бути центром всесвіту.

Дитина, яка не росла в «тепличних умовах», має значно більше шансів вижити, адаптуватися і побудувати власний шлях. І це — одна з найцінніших форм батьківської любові.

--------------------------------------------------------

Катерина Гарцарік

(клінічний психолог КНП СОР «Обласна клінічна спеціалізована лікарня; членкиня Всеукраїнської ГО «Міжнародна асоціація психологів та тренерів-експертів»)

Слухова увага

 Центр практичної нейропсихології - Одеса

Слухова увага – дуже важлива навичка, яка допомагає дитині не лише краще розуміти навколишній світ, а й покращує мовлення, навчання та спілкування.

Ось кілька ігор, які допоможуть дітям розвивати здатність слухати та розуміти:

1. «Знайди повтор». Ви називаєте декілька слів, а дитина повинна помітити, яке слово повторюється. Напр.: сова, трава, хата, кава, море, хата.

2. «Ознака-предмет». Ви говорите ознаку, напр, їстівне. Потім називаєте предмети. Дитина повинна виконати якусь дію (хлопнути/топнути/стукнути), коли почує предмети, які підходять до цієї ознаки. Напр., стіл, вікно, морозиво, сніг, помідор, дерево, суп.

3. «Повтори». Ви називаєте по черзі будь-які слова, а дитина повинна їх повторити, крім тих слів, що означають, напр., тварин (імена, фрукти, квіти тощо). Замість цього малюк хлопає/топає.

4. «Послухай і повтори». Ви говорите досить довге речення, а дитина повинна його точно так само повторити нічого не змінюючи. Напр.: У Сашка в кімнаті лежать машинка, ведмедик, м’ячик, кубики і конструктор.

В ці ігри можна грати в будь-який час в будь-якому місці.

Вітаю!