середа, 13 березня 2024 р.

Безпека дітей в інтернеті

 Голоси дітей 

📱 Чати, лайки, репости. Сучасні діти проводять багато часу в інтернеті і можуть розбиратися краще за дорослих. Але, крім розваг і навчання, мережа може мати неприємності. Особливо в умовах війни — з великою кількістю булінгу, хакерських атак і емоційно важкого контенту.
Якщо дитина прийшла розповісти про щось неприємне, що з нею трапилось у мережі, вислухайте її без осуду і покарання. Будьте відкритими до запитань і розмови про різні ризики й ситуації.
Як подбати про безпеку дитини в інтернеті, читайте в порадах, які ми підготували з командою Stop_sexтинг, що опікується безпекою дітей у мережі 👇







Діти, зважте на це

 Stop_sexтинг

Памʼятайте, що люди в інтернеті можуть
видавати себе за кого завгодно.
Ви ніколи не знаєте, хто ховається за аватаркою у соціальних мережах чи месенджерах.
Важливо розуміти, що однією із найрозповсюдженіших схем злочинців є створення фейкового профілю молодої/-го красивої/-го дівчини/хлопця та комунікації від їх імені.
Організація #stop_sexтинг разом із Teenergizer підготувала 10 тривожних дзвіночків у переписці, після яких варто закінчити спілкування 🚩






вівторок, 12 березня 2024 р.

Як дозріває дитячий мозок






Вчимося розпізнавати думки, які руйнують

 CETA Україна

💭Щоб міняти думки на більш продуктивні, важливо вміти розпізнавати шкідливі думки. Розглянемо поширені помилки мислення у цьому дописі💭








Для розширення обізнаності

 Центр здоров'я та розвитку "Коло сім'ї" - Київська філія

Високочутливі люди (Highly Sensitive Person або HSP) – це люди, для яких притаманна так звана нейровідмінність, тобто їх мозок є більш чутливим до стимулів у різних сферах психічних процесів, наприклад, у соціальній, проте для нього не є характерним розвиток якої-небудь патології. Зазвичай це проявляється у вигляді значної емпатійності, більш виражених, сильних, реактивних емоцій, високої чутливості до болю, чи інших сенсорних подразників. Такі люди частіше втомлюються від інтенсивних або тривалих соціальних взаємодій, гучної музики чи яскравого світла, є надзвичайно чутливими до кофеїну. Виконання будь-якої роботи стає важким, якщо особа помітила, що за нею спостерігають. Люди із вказаною нейровідмінністю мозку помічають навіть найдрібніші зміни у своєму оточенні, намагаються уникати сцен насилля, а також відчувають більший спектр емоцій: глибоко відчувають емоції інших, легко їх переймають, розчулюються, споглядаючи об’єкти мистецтва, красу природи або слухаючи музику…
На сьогодні відомо, що біологічними причинами таких особливостей є мутація гена ADRA2b. За допомогою функціональної МРТ при дослідженні мозку було виявлено підвищену активність поясної кори, острівцевої долі, нижньої лобної та середньої скроневої звивин, премоторної зони та вентромедіальної префронтальної кори. Ці ділянки нашого мозку відповідають за увагу, планування, страх, емоційність, емпатію, взаємодію «я-інші». Існують теорії про нижчий рівень нейромедіаторів і більшу кількість дзеркальних нейронів у високочутливих людей. У результаті вивчення поширеності даного феномену встановлено, що близько 20% людей, а також тварин мають такі особливості.
Хоча термін «високочутливі люди» не є діагнозом, часто у таких осіб можуть виникати проблеми з психічним здоров’ям, оскільки вони є більш схильними до розвитку психічних травм. Ці особливості нерідко помилково ототожнюють із симптомами розладу дефіциту уваги та гіперактивності, чи симптомами розладів спектра аутизму, які також є результатом певних нейровідмінностей, однак належать до психічних розладів.
Попри вищезазначене, існує ряд позитивних сторін такого феномену, зокрема висока емпатійність, креативність, пильність, здатність до глибшої обробки інформації. Високочутливі люди схильні бачити прекрасне всюди, а позитивні емоції відчувають легше та інтенсивніше. Окрім цього, існує багато напрацювань щодо адаптації таких людей, які можуть допомогти краще відчути переваги даної нейровідмінності. Серед факторів, які сприяють швидшій адаптації, слід виокремити механізми забезпечення базових потреб, ресурсні активності та психотерапію.
Автор статті: лікар-психіатр Владислав Гаргаун.

Навчити дитину захищати себе

 Дитячий психолог

Навчити дитину захищати себе
«Як навчити дитину захищати себе?» Питання, яке батьки часто задають психологам, педагогам, один одному.
І в цьому питанні багато нашої батьківської тривоги, гніву, безпорадності, провини. У тому числі і тому, що безпосередньо ми самі в цьому даному конфлікті участі не беремо. Ми зустрічаємося вже з наслідками. І до нашої тривоги за здоров'я та безпеку дитини додається почуття самозвинувачення, що не навчили, не вберегли, щось важливе не вклали в дитину.
«Навчити» - це значить передати знання, навички, зробити здатним здійснювати дану діяльність.
Щоб дитина могла захищати себе, ми повинні:
· Передати знання - розповісти дитині, що в якій ситуації потрібно робити. Коли вступати у відкрите зіткнення, коли можна і словами розв'язати конфлікт, а коли потрібно тікати. До кого і як можна звернутися за допомогою.
· Передати навички - навчити дитину захищати себе фізично - віддати її в спортивну секцію, навчити прийомам самооборони.
· Сформувати у дитини здатність здійснювати самозахист -допомогти їй відчути внутрішню здатність і готовність відстоювати себе.
І ось ця, «внутрішня готовність і здатність захищати себе», виявляється не менш важливою, ніж передача знань і навичок. Тому що без неї і останні найчастіше важко застосувати на практиці.
Як ми, дорослі, можемо сформувати у дитини цю здатність? Починаючи з найперших днів життя, наша батьківська задача полягає в тому, щоб дати зрозуміти своїй дитині що:
1. Дитина має право відмовляти, говорити «НІ!». Всім. Навіть батькам.
2. Дитина має право на шанобливе ставлення до неї в будь-яких ситуаціях. І з боку будь-яких дітей. І з боку будь-яких дорослих.
3. Дитина має право на власну думку, власні речі, власну територію. І гарантія цього права не залежить від думки і настрою інших людей.
4. Дитина повинна вміти визнавати свої помилки, брати відповідальність за свої дії.
5. Дитина повинна знати свої сильні сторони і власні обмеження. Особливо це стосується особистісних якостей.
«Дати зрозуміти» - це не про те, що нам потрібно вселяти це дитині щодня по кілька разів, в надії, що вона засвоїть і буде так чинити.
«Дати зрозуміти» - це про те, що ми так живемо самі, ці принципи вбудовані в систему наших особистих цінностей і цінностей нашої сім'ї.
Адже найважливіше і головне вбирається очима і душею.