"Я не відведу погляд, і буду з тобою стільки, скільки тобі важливо. Ти можеш триматись за мене, як рукою, так і вірою. Я витримаю твої емоції, розчарування, сумніви. Мені вистачить своїх сил і впевненості в твоїй силі, щоб повернути тобі їх стійкістю і спокоєм. І ти у своїх самостійних кроках завжди можеш до мене повернутись в будь-який момент. Я буду всередині себе на тому ж місці. Я можу бути фізично й емоційно роздовбаною і лежати, але всередині я буду непохитно прямою.
І навіть якщо немає зв'язку, навіть, коли твої чи мої очі заплющені й коли немає можливості з'єднатись - поглядом, інтернетом, дзвінком - ти, знаєш, як я вмію бути поруч. Я не відведу свій внутрішній погляд і не випущу руки. Щоб не відбувалось, я надійно з тобою. І якщо ти в себе раптом зараз не віриш, подивись на себе моїми очима. І спирайся на мою віру в твої і наші сили."
Я писала це для моїх дітей - Сина і Доньки. Я ці тижні міркувала над різницею близькості і опіки. Напевно, близькість - це і є дбайлива присутність з повагою до кордонів та особистих процесів, відчуття спорідненості, іноді навіть без зовнішніх підтверджень.
Лежала сьогодні вночі і думала: що ж мають винести діти в своє дорослішання? - відчуття нашої надійної присутності. Впевненість в тому, що попри всі їх помилки й прояви ми не втратимо в них віру і не відійдемо, якщо їм потрібно буде "взятись за руку". Наш погляд - в якому, щоб не відбувалося, віра в їх сили й в те, що вони та ми впораємось. Нашу непохитність в прийнятті і мудрій любові, яка дає чесний зворотний зв'язок.
Для клієнтів, напевно ж, окрім конкретних знань, методів, протоколів, практик - ми самі теж стаємо "інструментом" надійної присутності. Посередником в тому, що вони спираючись на цю нашу свідому "присутність" зовні, всередині себе створюють свій особистий простір присутності - безпеки, стійкості та прийняття.
І якби я створювала для себе свою особисту молитву чи звернення до свого "потенціалу", я б, напевно, так і казала: дай мені сили не відвести погляд, і бути з тими, кого люблю і хто для мене важливий, стільки, скільки їм буде потрібно. Укріпи мене, щоб я була настільки стійкою, щоб за мене можна було триматись рукою та надією. Дай мені мудрості витримати різні емоції, щоб повернути їх усвідомленістю, впевненістю і спокоєм. Дай мені можливість спертися на Тебе, щоб я сама була непохитною опорою. Нехай кожен мій крок, слово, дія звучать мудрою любов'ю...."
Дякую, що були зі мною в роздумах.
Обіймаю, Родино
як хочу Перемоги
P.S. Думаю, багато з нас хотіли б почути таке на власну адресу😉
Немає коментарів:
Дописати коментар