Діти горюють через загиблих тварин на Херсонщині: як допомогти їм це пережити

 Діти горюють через загиблих тварин на Херсонщині: як допомогти їм це пережити

«Зоопарк в Новій Каховці затоплено, врятуватися змогли тільки лебеді та качки. Загинуло 300 тварин». Що відчуває дитина, яка чує такі повідомлення і бачить численні фото і відео із затоплених місць? Психологині фонду «Голоси дітей» Поліна Старцева та Оксана Писарева пояснюють, як діти сприймають загибель своїх і чужих тварин, а також що казати й робити батькам, щоб прожити це горе легше. 

Що відчуває дитина?

Поліна Старцева: Дуже часто тварини є повноцінними членами родини і в більшості випадків з’являються в сім’ях завдяки дітям. Нас усіх з дитинства вчать емпатії до тварин та вчать турбуватися про них. Діти, як і дорослі, дуже тісно емоційно прив’язуються до тварин, і тому будь-яка втрата власної тварини чи звістка про загибель якоїсь іншої живої істоти може глибоко вражати й боляче переживатись.

Втрата власної тварини — це горе, і воно природно переживається, так само як і втрата людини. Хтось з дітей вже має за своє життя досвід втрати тваринки, і цей досвід закарбовується в нашій емоційній пам’яті. Оскільки тваринки дуже щирі й емпатійні у своїх проявах та є зазвичай джерелом позитивних емоцій, то і звістка про загибель такої істоти переживається як суцільна несправедливість. Це може руйнувати звичну безпечну і передбачувану картинку життя в дітей.

Діти часто ініціюють заведення тваринок, а тому можуть переживати провину через їхню загибель. Тоді батькам важливо повертати дітей до реальності й наголошувати, що ми не на все можемо впливати, і в усьому винен ворог та його жорстокість. А ми в стресовій ситуації часто діємо ірраціонально, і це нормально.

Дитяча психіка більш вразлива і схильна до фантазування. Діти дошкільного і молодшого шкільного віку можуть не розуміти, наскільки далеко відбуваються події й проєктувати їх з Херсона на своє місто, очікувати затоплень, тривожитися за родину і тварин.

Ми в стресовій ситуації часто діємо ірраціонально, і це нормально.

Новини на цю тему викликають і цікавість, і страх. Якщо ви помічаєте, що дитина дивиться забагато новин на цю тему — варто відволікати її на ігри, прогулянки або цікаві активності. Старшим можна пояснювати, що чим більше ми споживаємо такого контенту — тим гірше почуваємося. 

Що казати дитині

Оксана Писарева: Уникайте фраз на зразок «не думай про це». Це провокуватиме в дитини відчуття, що з нею щось не так. Незалежно від віку, діти будуть розгублені і відчуватимуть відразу і жах. Запитання «Чому це відбувається?» буде або звучати прямо, або читатися в погляді. 

Розмову варто починати з того, що те, що сталося — справді жахливо, а почуття дитини нормальні. Запитайте: «Тобі шкода тварин? Ти сумуєш?». Якщо дитина відкриється, підтримайте її почуття. 

Розкажіть, що катастрофи трапляються. Що вони бувають як природними, так і створеними руками людини. Називайте речі своїми іменами в зрозумілій для дитини формі. Якщо не можете пояснити, що відбувається, скажіть, що почуваєтесь розгубленими. Не бійтеся власних переживань. 

Поліна Старцева: Будьте поруч, не засуджуйте дитину і не знецінюйте її переживання. Говоріть, що люди робили і роблять все можливе для порятунку тварин, але не на все можна вплинути. Інколи на заваді стають сили природи й підлість ворога. Якщо дитина засмучується і замикається, важливо озвучити, що ви це помітили: «Я бачу, ти засмутилась / засмутився через новини. Якщо хочеш, можемо про це поговорити або спробувати відволіктись». 

Як діяти

Поліна Старцева: Будь-які дії, які допоможуть подолати відчуття безпомічності, будуть корисними: донатити, носити корм у притулок врятованим чи місцевим тваринам, волонтерство — це все працює.

Оксана Писарева: Якщо є можливість допомогти тваринам там, де ви живете, — зробіть це. Це поверне дитині відчуття опори. Можна сходити в притулок чи зробити годівничку. Донати на порятунок тварин будуть кориснішими, якщо їх зробити з кишенькових грошей дитини, а не з картки дорослого. Якщо в дитини немає коштів, можна купити корм і віднести у волонтерський центр. 

Донати на порятунок тварин будуть кориснішими, якщо їх зробити з кишенькових грошей дитини, а не з картки дорослого.

Що робити, якщо дитина застрягла у своєму переживанні

Оксана Писарева: Якщо впродовж 3–5 днів дитина погано їсть, спить, закривається в собі, плаче, тремтить, а намагання вивести її із цього стану не спрацьовують — варто звернутись до спеціаліста. Щоб запобігти психологічному застряганню, потрібно вчасно розвантажити тіло. Для цього пропонуйте показати злість: потупати ногами чи постискати кулаки, щоб тіло дало імпульс і не утримувало напруження від емоцій. 

Як бути, якщо дитина втратила свою тварину

Поліна Старцева: Важливо розуміти, що емоції, пов’язані з втратою тварини, для дитини не менш значущі, ніж інші. Вони свідчать про рівень її емпатії й чутливості. Якщо дитина втратила тварину, їй важливо оплакати та відсумувати цю втрату. Будьте поруч, уникайте слів «це лише тварина» чи «купимо нову». Це не допоможе горю минути швидше. Його можна лише полегшити. Наприклад, провести ритуали прощання: намалювати улюбленця, сказати слова прощання, запалити свічки, вшанувати пам’ять. 

Оксана Писарева: Перша реакція під час втрати — не вірити. Важливо озвучити дитині, що ви це чуєте, і це нормально. Але все-таки подія сталася. Коли з’явиться це усвідомлення, виникне злість, і важливо підтримати дитину в її виявленні. Скажіть, що тварину хотілося врятувати, але, на жаль, ви були безсилі. Можна запропонувати виявити злість фізично.

Коли напруження спаде — дайте дитині простір для горювання. Спробуйте розпитати, чому вона любила свою тварину і якою її запам’ятала.  

Втрата часто супроводжується відчуттям самотності й думками, що тебе ніхто не розуміє. Якщо дитина плаче, скажіть, що ви поруч і теж сумуєте. Хочеться розплакатися — не стримуйтесь. Щирі почуття підтримають дитину і дадуть відчуття, що вона не самотня. 

Щирі почуття підтримають дитину і дадуть відчуття, що вона не самотня. 

Улюбленець — це той, кого ми любимо, і той, хто любить нас. Після втрати в дитини може виникати відчуття, що більше такого не буде. Зауважте, що любити тварину можна і в спогадах, а поруч є ті, хто люблять дитину. Найбільшою підтримкою буде ваша небайдужість до переживань і прийняття її почуттів.     

Автор – Надія Швадчак

Джерело