Ми запитали поради у Вікторії Віткалової, аналітично-орієнтованої психологині та арт-терапевтки. Вона каже, що не варто уникати розмов про смерть тварини, навпаки — у розмові потрібно допомогти дитині пережити її емоції. Ось кілька порад:

Заспокойтесь та налаштуйтеся. Подумайте, що саме ви будете казати та як поводитись.

Емоції не роблять дитину «поганою чи гарною», уникайте оцінок, будьте поруч, це повертає дитині почуття безпеки, яке необхідне в кризових ситуаціях.
Важка розмова може викликати вир негативних емоцій. Малеча може перелякатися чи заплакати. Будьте готові та підтримуйте: «Я розумію, що тобі зараз важко. Я поруч». Це дасть дитині почуття опори – їй необхідно покладатися на вас.

Через сльози та гнів психіка звільняється від стресу. Скажіть дитині: «Мені також важко. Але я знаю, як із цим впоратись, і допоможу тобі. Ти можеш поплакати скільки тобі потрібно – я буду з тобою».

Уявіть, що би вам самим хотілося почути на місці дитини, і скажіть їй це. Замість «не плач» та «заспокойся» скажіть, наприклад, що ви будете поруч.

Діти до трьох років не знають, що таке смерть, а у 5-6 років вони можуть емоційно реагувати або не реагувати, орієнтуючись на дорослого. У 7 років дитина вже починає замислюватися над тим, що таке життя та смерть.

Не треба говорити, що тварина «заснула» чи «полетіла на хмаринки». Це означатиме, що тварина має прокинутись чи повернутися до вас. Скажіть, що «ми більше його/її не побачимо. Ми будемо сумувати за нею. Так сталося і нам теж дуже болить».

Цей досвід буде вирішальним в її подальшому сприйнятті таких ситуацій. Будьте поруч. Пам’ятайте, що дитина дивиться на реакцію дорослого і вчиться реагувати на виклики життя. Це досвід, який їй знадобиться у дорослому житті.

Разом із дитиною малюйте квіти для померлої тварини та згадуйте про її минуле життя.
Немає коментарів:
Дописати коментар