Кордони у вихованні дітей

 Дитячий психолог

КОРДОНИ У ВИХОВАННІ ДІТЕЙ

«Єдиний спосіб ускладнити доросле життя своєї дитини - це зробити її дитинство надто простим». Йтиметься про кордони у вихованні.

Цитата, яку я запозичила з книги «Балувати не можна контролювати» Берман Робін, як не можна до місця відображає питання побудови кордонів у вихованні. До речі, книгу рекомендую до прочитання.

Отже про саме поняття. Кордони - це якась лінія, межа, у когось стінка або паркан, звичайно ж, не видимий ні оточуючими, ні самій людині. Ця лінія розділяє де закінчуються власність та інтереси одного і починаються іншого.

В першу чергу, батькам варто подивитися на власні кордони. «Дітей виховувати марно, все одно будуть схожі на нас» (англійське прислів'я). Відповідайте чесно на кілька питань.

1. Чи ставите ви інтереси дітей на перше місце, а свої, злегка бентежачись, тихенько ховаєте ніжкою під ліжко, неодмінно, щоб ніхто не побачив?

2. Чи є у вас особистий час, який належить тільки вам?

3. Якщо він є - відчуваєте почуття провини, що робите щось тільки для себе?

4. Чи говорите ви про свої переживання, людині, яка їх викликала?

Спливли відповідні картинки, відчуття і емоції? Варто звернути увагу та енергію на зміцнення стін. Процес цей може бути довгий, вимагає багато терпіння.

Та й взагалі це справа така ... дуже жива ... Здається вже міцна цегляна кладка, аж ні - десь протікає, десь тріщина пішла, а часом обходячи володіння взагалі недобудована може виявитися.

Я не втомлюся повторювати одну просту фразу - дитині набагато безпечніше стукатися об кордони дорослого, ніж грузнути в них або взагалі виявляти порожнечу.

Згадайте, напевно у вашому досвіді були історії з дітьми, які ведуть себе дуже зухвало, нахабно. Про таких кажуть: «Зовсім від рук відбився». Все тому, що дитині страшнувато. Досвіду мало в житті, треба на щось спиратися. А нема на що. Їй би безпеку відчувати, щоб рости і розвиватися, а не витрачати енергію на виживання. У сім'ях де межі чіткі - діти менш тривожні.

Що дозволяє відстоювати свої кордони і поважати кордони дитини?

У першу чергу - вирощені й укріплені власні. У другу - батьківська стійкість.

Досягається:

1. Зрозумійте для себе правила поведінки дитини. Обговоріть загальний список у сімейному колі.

2. Вмійте говорити чітке «ні» дитині. Ваша відмова - точка росту і розвитку. Через відмову діти вчаться повазі чужих кордонів, і бонусом - гнучкості мислення. Треба ж шукати інші способи домогтися свого.

3. Дотримуйтесь концепції: «умовлянням / загрозам - НІ, наслідкам дій - ТАК». Розмови - завжди лише слова. І діти швидко засвоюють цю істину. Позначте наслідки поведінки - і обов'язково приведіть їх у виконання, якщо ваш договір був порушений.

4. Тримайте своє слово! Якщо вже сказали - робіть. Це і у вас сформує звичку думати, перш ніж сказати, і дитину навчить бути чесною і послідовною.

5. Хваліть за хороші самостійні вчинки. Це завжди мотивує краще, ніж лайка і нагадування про погане.

6. Пояснюйте чому «це - погано». Просто заборонити - диктатура. А ось пояснити - значить навчити причинно-наслідковим зв'язкам.

Звичайно, список не повний. Але він скажімо так - базовий.

Автор: Черняд'єва Анна