Як говорити з дітьми про річницю. Для батьків та вчителів. В кінці цього допису посилання на матеріал для вчителів, як можна провести урок, присвячений річниці. Але, сподіваюсь, матеріал і те, що в цьому дописі, може бути взагалі корисним дорослим, поруч з якими є діти. Я знаю, що багатьом вчителям прийшла вказівка провести в школах уроки, присвячені роковині. (У мене немає відповіді, навіщо). Те, що пропонують вчителям робити з дітьми: колажі з фотографіями міст до війни і зараз, писати чи ділитись своїми спогадами, чи написати, в чому їх відповідальність і дії в війні. Це не тільки не коректно - це може стати ретравмуючим для дітей. Бо уявіть, як може готуватись до уроку дитина з Маріуполя чи Бахмуту, який це для неї жах. І якими можуть бути спогади дітей, що пережили окупацію. І яке може виникнути відчуття у дитини, що зараз не в Україні.
Я запропонувала в матеріалі ідеї - як саме можна говорити, що робити, щоб стабілізувати стан дитини, якщо це потрібно. В матеріалі зібрані одразу посилання на наші проєкти - практики, розмальовки, анімації.
Все це можна використовувати в розмові з дитиною і вдома. Дитина знаходиться поруч із нами. Маленька дитина може не знати дат, але вона чутлива до нашого стану.
Діти можуть самі намагатись пригадувати, що відбувалось в цей день, можуть відновлювати послідовність подій та реакцій. Ми можемо бути здивовані тим, які саме акценти вони зробили, що саме закарбувалось в пам'яті. (Наша донька запам'ятала смак Нутели на млинцях, які їла в школі, де ми переховувались перший день та ніч - останній день з її друзями перед розлукою).
Не варто провокувати розмову, (особливо, коли ми самі відчуваємо вразливість), але якщо дитина розповідає - важливо слухати, щоб зрозуміти, яку суб'єктивну історію вона запам'ятала. І доповнювати своїми спогадами (без емоцій, події). Не оцінювати, не знецінювати почуття дитини. Нам важлива підтримка, уважність і повага. Ми можемо пропонувати: а пам'ятаєш, як ти зробив/ла, запропонував/ла. Допоміг/ла. Ми робимо акцент на дієсловах - на діях - саме тих діях, що зробила дитина. Бо травматичний досвід "про застигання" та безпомічність.
Нам важливо (це робить психолог) допомогти повернути цілісний образ того, що відбувалось. І допомогти повернути відчуття сили. Відчуття теперішнього моменту. Нам важливо зафіксувати те, що зараз 2023 рік.
Завершувати розмову важливо теж дією і мрією - розмальовувати листівки, обійнятись, говорити про те, що зробимо одразу, як почуємо слово Перемога. Перейти до іншої теми можна з питанням: що хочеш - будемо робити далі? (Бо далі - життя)
Ніхто з нас не хотів би цього досвіду для наших дітей. Він, насправді у всіх заскладний. Але важливо, щоб в нашій розмові не звучало жалості - а було щире співчуття та повага. А ще дітям важливо чути, що ми пишаємося їх силою (сила - це і бути справжнім, вразливим, емоційним) і часто вчимося у них.
Патріотичні розмальовки - публікуються вперше, їх підготувала команда Halyna Tytysh - ГО "Смарт освіта" для скринь в укриття шкіл.
Саме зараз вони можуть бути корисними для всіх дітей.
Докладний матеріал для вчителів тут:
З повагою та турботою до всіх дорослих та дітей
Обіймаю, Родино 
як хочу Перемоги
як хочу Перемоги
Немає коментарів:
Дописати коментар