Дякуючи "Освіторії" сьогодні освітянська громада України познайомилась із цією гоноровою пані і почула ключову метафору року:
Спочатку вчителі мають потурбуватись про себе, адже кисневу маску дорослий спочатку одягає собі.
Майя Соеторо-Нг (Maya Soetoro-Ng), викладачка Інституту миру та врегулювання конфліктів Коледжу соціальних наук при Гавайському університеті в Маноа.
Майя Соеторо-Нг раніше працювала вчителем історії в американській школі. Вона є сестрою президента Барака Обами і зараз є консультанткою Фонду Обами, що працює над програмою лідерства.
Є маса англомовної літератури на табуйовану у нас тему « Як вчителі мають турбуватись про себе».
Попри оманливу назву, турбота про себе – це зовсім не егоїзм. Насправді, це в інтересах кожного у вашому класі. Якщо не подбати про себе, у вас не буде сил допомагати своїм учням.
Адже вчителі, які не дбають про себе, швидко виснажуються та вигорають. Звісно, у такому стані неможливо проявити себе якнайкраще в класі. Лише подбавши спочатку про себе, ви зможете ще краще подбати про своїх учнів.
На жаль, і у них і у нас вчителів заохочують зосереджувати так багато енергії на інших і так мало на собі…
Уже не раз писав про токсична продуктивність праці* в освіті як системну проблему. https://vseosvita.ua/.../shcho-take-toksychna...
Абсолютна більшість вчителів не вміють піклуватися про себе. Ми працюєте занадто багато годин, недостатньо часу виділяємо на сон, не займаємось спортом, їмо нездорову їжу та не маємо достатньо часу на те, що нас освіжає та заряджає енергією.
На жаль, це свого роду рецепт катастрофи.
Вчительська робота є неймовірно стресовою і це лише ускладнюється тим фактом, що багато хто з нас не робить того, що допомогло б впоратися зі стресом.
У нас просто не вистачає часу, щоб бути хорошим учителем і піклуватися про себе.
Але хороша новина полягає в тому, що так не повинно бути!
Слід практикувати позитивний догляд за собою.
Ми вважаємо, що перевантаженість – це нормально. Треба відкинути думку про те, що весь час бути зайнятим — це саме те, чим має бути наповнене життя вчителя. Це може бути хронічною проблемою для вчителів, чий час завжди затребуваний як на роботі, так і вдома.
От такі прості рекомендації:
1. «Ви не машина(робот)».
Сприймайте відпочинок як каталізатор продуктивності, а не перерву в роботі. Занадто багато вчителів працюють, аж поки не валяться з ніг. Дивіться на повноцінний відпочинок як на важливий інструмент продуктивності.
2. Навчіться казати «ні»!
« Я цю дурню робити не буду», - скажіть це один раз і вас припинять перевантажувати. Звісно, важко сказати «ні» людям і речам, які нам не байдужі, але треба. На жаль, вчитель занадто часто каже «так», щоб догодити начальству, йому легше просто зігнутися, аніж чинити опір.
3. Виробіть звичку любити себе.
Зробіть турботу про себе звичною частиною вашого життя.
4. "Спустіться на землю" і прийміть як аксіому: вчителі – теж люди.
Тому встановіть розумні очікування щодо себе. Будьте добрими до самого себе. Подумайте про те, що ви хотіли б робити і що ви реально можете зробити. Наприклад, ви можете створити в класі атмосферу любові та підтримки. Для цього вам слід добре піклуватися про себе, щоб кожен день показувати себе найкраще.
Завершуйте кожен навчальний день, зробивши кілька глибоких вдихів і промовивши мантру на кшталт: «Я зробив те, що міг, хто може, нехай зробить краще».
5. Встановіть чіткі межі між роботою і особистим життям. Залишайте свою роботу там, де їй належить бути — на роботі. Не працюйте після 19:00, не працюйте у вихідні...
Ось про це сьогодні говоримо у групі дистанційного курсу «Мотиваційний менеджмент у школі», яка працює за напрямком "Мотивація учнів до навчання: практичні аспекти".
Кому цікаво, долучайтесь https://www.facebook.com/groups/346662863991692
* Про токсичну продуктивність праці в освіті
Якщо ми сприймаємо як належне похвалу, на кшталт “вчителі - супергерої”, ми «годуємо звіра, який нас пожирає» і запускаємо механізм власного нещастя.
Це не я сказав. Таке кажуть там, на дикому Заході, нормалізуючи нагальні зміни, які мають відбутися в освіті.
Вони пишуть про «токсичну продуктивність праці в освіті» від якої треба негайно відмовлятись. Цитую:
• Твоя понаднормова робота – це не знак пошани, а системна проблема, яка призводить до вигорання(Your overtime is not a badge of honor but a systemic problem that leads to burnout).
• Я не прихильник нездорового менталітету: «вчителювання - це все моє життя».
• Настав час припинити розглядати понадурочні роботи як "знак почесті" для вчителів.
• Перевтома не зробить вас кращим учителем. Тож, не треба жертвувати своїм фізичним і психічним здоров'ям. Ми заслуговуємо на баланс між роботою та особистим життям.
• В освіті існує токсична культура в якій перепрацювання асоціюється з хорошим учителем.
• Треба припинити романтизувати шалений темп роботи та стійкість вчителів.
• Якщо в школі ви робите все можливе і неможливе, це означає, що ви не дбаєте про себе. А якщо ви не піклуєтесь про себе, незабаром ви не зможете піклуватися ні про кого.
Чи не найголовніше завдання в освітній сфері – це боротьба з культурою токсичної продуктивності.
«Культура токсичної продуктивності» - це ще відносно новий термін, але в нашому суспільстві з радянських часів начхати на людину. Не лише посттоталітарне суспільство не цінує людину, а дуже часто ми не цінуємо і самі себе. Зокрема, робимо те, що не сприяє нашому емоційному та психічному здоров'ю. Найсумніше, що часто вчимо цьому і власних дітей, моделюючи для них відповідну поведінку та склад мислення (toxic productivity mindset). Так відбувається передача естафетної палички «травм поколінь».
Ми запрограмовані на те, щоб зробити якомога більше за день. Важко, але треба переробити свій розум так, щоб у ньому утвердилась проста думка: люди працюють, щоб жити, а не живуть, щоб працювати.
Немає коментарів:
Дописати коментар