Для батьків

 Світлана Ройз 

«Я не хочу до школи! я не піду до школи!» Слова - жахливий сон батьків. Під кінець першого тижня навчання - вже накопичилась втома, діти не звикли прокидатись так рано, відвикли від правил, звикають до однокласників, вчителів. А ще - вони переживають "втрату" вільного часу. Третій день від початку навчання, кінець першого тижня, "синдром понеділка" і третій тиждень навчання - кризові етапи в адаптації до школи. (буду ще про це нагадувати)

Я до матеріала, який вже став главою «Практичного Дитинознавства» додала те, що актуально саме зараз.

Коли дитина каже: "я не хочу до школи" (садок, гурток, на вулицю). Ці слова звучать глобально. Як правило, дитина намагається уникнути лише частини цієї "глобальності". І нам важливо постаратися привчити себе загальне – "не хочу" – розділяти на конкретні «локальні» маленькі частини, .

Як правило, виявиться, що дитина - хоче ходити до школи (садок та інше), і якщо ми будемо конкретизувати, якщо йому допомогти розібратися, він уточнить: АЛЕ

- мені складно прокинутися сьогодні чи взагалі прокидатися вранці

- мені складно зосередитись (під час уроків я весь час думаю про…)

- я не розумію (нової мови), предмета

- я зраджую своїх друзів, якщо я навчаюсь в новому класі, в новій школі

- мені страшно (під час дороги, в школі, бути самому)

- я все забув

- мені хочеться плакати, я наче в тумані, все дратує

- мене захитує в дорозі (втомлююся, мені страшно, мені нудно йти, я хочу йти сам, я соромлюся, що мене водить мама)

- мені самотньо у школі

- мене ображають, з мене сміються, я став свідком або жертвою булінгу

- я втратив підручник (рюкзак.....)

- я не виконав домашнє завдання

- я не можу ходити в туалет у школі

- мені складно дається певний предмет

- у мене складні стосунки з конкретним викладачем

- я напортачив і не розумію, як виправити ситуацію

- Мені страшно не впоратися, отримати погану оцінку

- я закоханий (у дівчину-хлопця, у якого інший режим навчання)

- я погано почуваюся (захворів, відчуваю тривогу, боюся захворіти)

- мені нудно (я швидше справляюся із завданнями, відчуваю, що витрачаю час) або - я не розумію того, що пояснюють вчителі

- я багато пропустив, не можу швидко наздогнати

- я погано бачу, погано чую

- я соромлюся (брекетів та інш)

- я хочу їсти (не можу їсти того, що є у школі)

- я став свідком обману, правду сказати не можу - боюся зрадити однокласників, обдурити вчителя теж не можу

- коли я в школі, з батьками може статися щось непередбачуване

- Мені не вистачає часу на те, що для мене важливе

Я додала до пунктів, вони всі звучали в мирний час, те, що вже проявляється в розмовах з сім’ями зараз.

Я прошу дитину переформулювати так: Я хочу до школи, АЛЕ

Мені буде спокійніше, легше, коли...

І з конкретними пунктами вже легше розбиратись.

Бажаю нам всім – дорослим і дітям - наскільки можливо, легкої адаптації до школи.

Обіймаю, Родино Як хочу Перемоги.