Кабінет психолога Академічного ліцею №2 Української міської ради

четвер, 7 березня 2024 р.

На що звертати увагу

Інститут психології здоров'я Institute of Health Psychology

Пасивний суїцид - це бажання померти , не маючи плану, без наміру вкладати думки у фізичні дії.

Навіть якщо людина не має наміру негайно завдати собі шкоди її все одно слід сприймати серйозно...

Людина, яка має думки щодо «пасивного самогубства», може займатися повсякденною діяльністю, не піклуючись про своє благополуччя та не турбуючись про власну безпеку.

Бути «пасивним самогубцем» не менш болісно, ніж людиною, яка «активно суїцидальна». Вони відчувають біль , розбите серце та почуття безнадії.

Те, що хтось не має планів, НЕ означає, що він не ризикує.

середа, 6 березня 2024 р.

На війні, кажуть ветерани, все чітко і зрозуміло: є свої і вороги, є "чорне" і "біле", є накази і конкретні задачі. У цивільному житті, яке для них іноді починається з чистого аркуша, постійно змінюються події, щось виходить з ладу, ламаються плани, а люди підводять. Це дратує і вибиває з колії, до того ж часто спрацьовує загострене почуття справедливості, яке посилює негативні емоції.

Цивільним важко зрозуміти, через що проходять військові і ветерани, і чому іноді мирне життя для них стає ще більшим випробуванням, ніж бойовий досвід. Чому знайома людина стала такою закритою? Чому агресує, чому відмовляється від допомоги? Ми можемо цього не розуміти, але проявити емпатію — нам під силу.

Згадуємо, що може вирізняти людину з бойовим досвідом і як пояснити ті чи інші особливості її поведінки.

Як впоратися з тривогою, яка не зникає?

Інкурсія

Як впоратися з тривогою, яка не зникає?

Тривога — це відчуття неспокою, внутрішньої напруги, хвилювання чи страху, яке може бути легким або сильним. Це реакція організму на стрес або невизначеність, часто супроводжується фізіологічними проявами, такими як прискорене серцебиття, підвищення артеріального тиску та напруження м'язів.

Кожен відчуває тривогу в якийсь момент свого життя. Наприклад, під час співбесіди.

Але невпинна тривога може бути виснажливою, яку б форму вона не прийняла: жахливе занепокоєння, задушливе відчуття паніки, страх перед соціальними ситуаціями тощо.

Деяким людям важко контролювати свої хвилювання, і це часто може впливати на їхнє повсякденне життя.

Що ви можете зробити, коли тривога просто не зникає?

Спробуйте випробувати такі п'ять підходів і визначте, які з них будуть для вас ефективні:

Запросіть тривогу в себе

Опір тривозі не тільки не зникає, але й посилює її. Дайте їй зрозуміти, що вона може залишатися скільки завгодно, а тим часом ви подбаєте про інші справи.

Пірніть у своє тіло

Тривога часто вбивається вам у голову і від’єднує вас від фізичного тіла. У результаті тривога все більше й більше захоплює вашу увагу та енергію. Сконцентруйтеся на тому, що відбувається у вашому тілі. Зробіть кілька легких вдихів, коли помітите будь-які відчуття — жар, холод, тяжкість, напругу.

Прислухайтеся до себе

Тривога — це сигнал, а сигнали призначені для того, щоб привернути вашу увагу. Замисліться, що ваш розум, позасвідоме і тіло можуть намагатися вам сказати.

Почніть діяти

Перемістіть свою увагу з фіксації того, що ви відчуваєте, на виконання завдання, яке потребує вашої уваги.

Поставте під сумнів свої припущення

Щоб знайти спокій, коли ви хвилюєтеся, часто потрібно помиритися з тривогою. Коли ви запитуєте, чому тривога не зникає, нагадайте собі, що, можливо, це непотрібно. Можливо, це не ваша робота — усувати тривогу. Можливо, це нормально хвилюватися.

Попри те, що почуття відіграють важливу роль у нашому житті, вони не є основним показником успішного життя. Натомість зосередьте свою енергію на тому, що приносить реальну цінність вашим дням.

Джерело: Лариса Пастушок, психологиня

Як перепросити, коли втратили контроль

Голоси дітей

У кожної мами бувають моменти, коли контролювати емоції стає особливо важко

Під час війни кожен українець постає перед особливими викликами. І українські мами — не виняток, бо вони мають піклуватись не лише про власне психічне здоровʼя, а й про дітей.

У момент слабкості, коли стримувати емоції стає неможливо, можна дійсно втратити контроль.

У такій ситуації головне — пояснити дитині, що навіть мама може припуститись помилки.

Що мами теж можуть погано почуватись.

Що емоції є у всіх, і вони бувають різними.

Якщо через досвід війни ви переживаєте відчай і потребуєте психологічної допомоги, звертайтесь до наших спеціалістів

0800 210 106 (дзвінки безплатні в межах України).

Telegram-бот: https://t.me/kidsMentalHelpBot

Viber-бот: https://is.gd/5xIr0J

P.S. Це можуть використати і татусі.

Допомога дитині, котра відчуває занепокоєння

Дитячий психолог

Допомога дитині, котра відчуває занепокоєння

Коли дитина чимось налякана, батьки найчастіше прагнуть відвести її від джерела небезпеки. Це має сенс, якщо дитину налякало щось справді небезпечне (наприклад, якщо на вулиці вона побачила бездомну собаку або переходить дорогу з пожвавленим рухом), оскільки навчить розпізнавати те, що становить небезпеку.

Але як вчинити, якщо дитина злякалася чогось абсолютно нешкідливого? Як бути, якщо тривоги заважають дитині досягати життєвих цілей або просто жити повноцінним життям?

Можна допомогти дитині уникнути всіх джерел страху, і від цього вона матиме полегшення. Однак це полегшення тимчасове. Насправді, якщо враховувати довгострокову перспективу, потурання дитячому занепокоєнню лише зміцнює страх, оскільки діти засвоюють, що не здатні самотужки впоратися зі своїми тривогами. Окрім того, у них міцнішає переконання, що їм справді щось загрожує, якщо вони відчувають страх.

То ж як батькам правильно поводитися тоді, коли дитина відчуває занепокоєння? Багато тат і мам хочуть навчити дитину хоробрості в ситуаціях, що викликають у неї тривогу й страх. Розгляньмо, що варто для цього зробити.

Показуйте дитині приклад хоробрості

Бачити, як дитина страждає, для батьків буває нестерпно, при цьому вони й самі відчувають не меншу тривогу. Слід пам'ятати, що батьки є для дитини головним прикладом для наслідування. Тому, якщо ви будете демонструвати хоробрість у присутності дитини, найімовірніше, вона братиме з вас приклад.

Даючи дитині особистий приклад хоробрості, ви можете також визнавати її почуття і виявляти емпатію. Наприклад, скажіть дитині: «Я розумію, що ти нервуєш через те, що завтра вперше підеш у школу. Першого дня може бути важко». Якщо дозволити дитині вільно висловлювати занепокоєння, вона швидше стане впевненішою.

Дитина вчиться хоробрості і спокою, коли спостерігає за вами в різних ситуаціях. Наприклад, коли в магазині ви просите продавця допомогти вам або коли не втрачаєте спокою, потрапивши в автомобільний затор чи запізнюючись на важливу зустріч.

З'ясуйте причину неспокою

Занепокоєння й тривога дитини можуть передаватися членам сім'ї і викликати в них стрес. Іноді стрес батьків може виражатися в ненавмисному звинуваченні («Дитина не може їсти в школі, тому що хвилюється»). Такі твердження побічно припускають, що дитина винна в тому, що вона знервована. Змінюючи свої твердження ( «Через занепокоєння дитині важко в школі»), ви визнаєте, що занепокоєння викликане зовнішніми факторами, і дитина в них не винна.

Погляньте своїм страхам в обличчя

Головне правило позбавлення неспокою (а також головне правило когнітивно-поведінкової психотерапії) – це проживання свого страху. Інакше кажучи, ви мусите подивитися вашим страхам в обличчя. Це може здатися парадоксальним, але, перебуваючи в ситуації, що викликає у нас тривогу, ми повинні залишатися в ній, а не уникати її. Тоді поступово наша тривога зменшується. Так ми вчимося долати негативні емоції.

Стикаючись віч-на-віч зі своїми страхами, дитина засвоює, що та чи інша ситуація може бути не такою страшною, як їй здавалося. Наприклад, дитину хвилює розлука з батьками. Якщо її залишати саму спочатку на короткий термін, а потім – на довший, вона зрозуміє, що її побоювання не виправдалися (нічого поганого не сталося ні з батьками, ні з нею самою). Також дитина зрозуміє, що її тривога – тимчасове явище, і слабшає вона з кожним новим разом.

Використовуйте позитивне підкріплення

Щоб мотивувати дитину дивитися в обличчя страхам, батьки можуть заохочувати її спроби зробити це. Позитивне підкріплення означає заохочення (похвалу, позитивну оцінку або матеріальне заохочення) у випадках, коли дитина демонструє бажану поведінку. Це мотивує дитину демонструвати таку поведінку й надалі.

Позитивне підкріплення може бути виражене в різних формах: наприклад, у вигляді словесної похвали. Це особливо ефективно, коли ви щиро захоплюєтеся поведінкою дитини, наголошуєте на тому, що саме вам сподобалося і висловлюєте похвалу відразу ж, як дитина здійснила бажаний вчинок (наприклад: «Ти молодець, що перший почав розмову із незнайомою тобі людиною», а не просто: «Молодець»). Завдяки цьому дитина зможе зрозуміти, що саме у її поведінці вам сподобалося. Усі зусилля дитини, які вона докладає до того, щоб зустрітися зі своїми страхами, гідні похвали.

Зміни завжди даються дитині нелегко. У цьому їй може знадобитися допомога батьків, а іноді й дитячого психолога.

Розвиток дитини