Інколи важко відчувати радість

 Центр психічного здоров'я Києво-Могилянської академії

Якщо останнім часом вам складно радіти навіть тому, що раніше приносило задоволення, це не означає, що з вами "щось не так". Іноді так реагує психіка на тривалий стрес або виснаження.

Експеримент "Кам'яне обличчя" та наслідки емоційного відсторонення та ігнорування дитини

Міжнародна Психологічна Асоціація

Відомий психологічний експеримент Едварда Троніка чудово ілюструє ситуацію, яку ми можемо зараз спостерігати дуже часто, коли батьки знаходяться поруч фізично, але емоційно відсутні, через телефон або постійну занятість.

Під час експерименту ​матір попросили раптово припинити реагувати на немовля і зробити «кам'яне обличчя» (як це часто буває, коли дорослий занурюється в екран свого телефону), дитина спочатку намагається привернути увагу посмішкою та жестами. Коли це не працює, у неї стрімко зростає рівень стресу, вона починає вищати, повертатися, а потім впадає в розпач і апатію.

​Якщо такий стан «екранного обличчя» є регулярним, хронічний стрес починає впливати навіть на нервову систему дитини.

З часом дитина починає робити висновки, які стають в майбутньому руйнівними для неї:

Мої почуття неважливі.

Я нецікава.

Щоб мене помітили, потрібно робити щось особливе.

На інших не можна покластися.

В майбутньому це може провокувати постійний пошук уваги. Деякі діти починають вередувати, бешкетувати, багато говорити, провокувати, частіше хворіти.

І це не тому, що вони "розбещені", а тому що негативна увага все одно краща за її повну відсутність.

Хронічна емоційна недоступність дорослого впливає на формування систем прив'язаності, розвитку префронтальної кори (саморегуляція), дзеркальних нейронів (емпатія) та здатності нервової системи переходити зі стану стресу в стан безпеки. Саме тому живий емоційний контакт у перші роки життя є одним із найважливіших чинників здорового психологічного розвитку.

Не потрібно бути ідеальними батьками, які безперервно займаються дитиною. Достатньо того, щоб батьки були достатньо чуйними: регулярно відгукувалися на емоції дитини, знаходили час для щирого спілкування й спільної гри, а після періодів зайнятості поверталися до контакту.

Міжнародна Психологічна Асоціація

Міжпівкульна взаємодія

 Дитячий психолог

ЩО ТАКЕ МІЖПІВКУЛЬНА ВЗАЄМОДІЯ І ЧИ ПОТРІБНО ЇЇ СПЕЦІАЛЬНО РОЗВИВАТИ?

Що говорить сучасна нейропсихологія

Останнім часом батьки часто чують: «Потрібно терміново розвивати міжпівкульну взаємодію!»

«Купіть спеціальні картки та вправи — і дитина стане уважнішою.»

«Якщо не робити нейровправи, мозок буде розвиватися неправильно.»

Але чи справді це так?

Міжпівкульна взаємодія дійсно дуже важлива для розвитку дитини. Проте в більшості здорових дітей вона формується природно під час звичайної активності, гри та руху.

ЩО ТАКЕ МІЖПІВКУЛЬНА ВЗАЄМОДІЯ?

Наш мозок складається з двох півкуль — правої та лівої.

Вони виконують різні функції, але постійно працюють разом, обмінюючись інформацією через особливу структуру — мозолисте тіло.

Саме завдяки цій взаємодії дитина може:

- говорити;

- читати;

- писати;

- концентрувати увагу;

- розв'язувати задачі;

- координувати рухи;

- поєднувати логіку й творчість.

Тобто важлива не «окрема робота» півкуль, а їхня злагоджена співпраця.

ЯК ВОНА РОЗВИВАЄТЬСЯ?

Міжпівкульна взаємодія активно формується в дошкільному віці під час:

- бігу;

- лазіння;

- катання на велосипеді;

- рухливих ігор;

- малювання двома руками (іноді);

- конструювання;

- вирізання;

- танців;

- ігор із плесканням;

- пальчикових ігор.

Усе це природно стимулює роботу обох півкуль.

ЧИ ПОТРІБНІ СПЕЦІАЛЬНІ НЕЙРОВПРАВИ?

Так, але не всім дітям і не як "чарівний спосіб зробити дитину генієм". Багато популярних вправ можуть бути корисними для розвитку координації, уваги чи рухових навичок, однак на сьогодні немає наукових доказів, що вони самі по собі значно підвищують інтелект, «вмикають приховані можливості мозку» або різко покращують успішність у навчанні.

Спеціальні вправи можуть рекомендуватися фахівцем як частина комплексної допомоги дітям із певними труднощами розвитку, але вони не замінюють гру, рухову активність, мовленнєве спілкування та інші важливі складові розвитку.

ЩО ДІЙСНО ДОПОМАГАЄ РОЗВИТКУ МІЖПІВКУЛЬНОЇ ВЗАЄМОДІЇ?

Багато рухатися. Рух активізує роботу різних ділянок мозку та сприяє формуванню нових нейронних зв'язків.

Грати. Саме у грі дитина одночасно: думає, говорить, рухається, взаємодіє з іншими. Це найкраще тренування для мозку.

Використовувати обидві руки. Корисними можуть бути: малювання, ліплення, складання конструктора, нанизування намистинок, гра на простих музичних інструментах.

Долати смуги перешкод. Повзання, перелізання, балансування, ходьба по лінії, стрибки — чудово розвивають координацію та узгоджену роботу всього тіла.

Багато спілкуватися. Розмови, читання книг і спільні ігри стимулюють одночасну роботу багатьох систем мозку.

НА ЩО НЕ ВАРТО ВИТРАЧАТИ ГРОШІ?

Не існує вправ або курсів, які:

- «розвинуть обидві півкулі за 10 занять»;

- гарантовано підвищать IQ;

- зроблять дитину генієм;

- повністю вирішать труднощі навчання без комплексної роботи.

Якщо реклама обіцяє швидкі й універсальні результати, до таких заяв варто ставитися критично.

КОЛИ ПОТРІБНА КОНСУЛЬТАЦІЯ ФАХІВЦЯ?

Якщо у дитини є виражені труднощі з: координацією рухів, рівновагою, дрібною моторикою, мовленням, увагою, навчанням - варто звернутися до дитячого психолога, нейропсихолога, логопеда або інших відповідних спеціалістів. Після оцінки вони можуть рекомендувати індивідуальну програму занять, якщо вона дійсно потрібна.

Міжпівкульна взаємодія — це природний процес узгодженої роботи правої та лівої півкуль мозку.

У більшості дітей вона успішно розвивається під час звичайного дитинства: рухливих ігор, спілкування, творчості, читання, малювання, конструювання та активного дослідження світу.

Найкращий «тренажер» для мозку — це не дорогі програми, а різноманітний досвід, достатньо руху, жива взаємодія з дорослими та можливість щодня грати й відкривати для себе щось нове.

P.S. Усі вікові особливості розвитку є середньостатистичними показниками та слугують орієнтиром. Якщо у вас виникають сумніви щодо розвитку дитини, найкращим рішенням буде індивідуальна консультація фахівця, а не покладання лише на універсальні вправи чи популярні методики.

Психологічна самодопомога

 Дитячий психолог

Вправа з арттерапії «Карта щастя»

Мета вправи - усвідомленість своїх почуттів, розуміння, куди рухатися для поліпшення якості свого життя.

Як виконувати:

Покладіть перед собою папір;

Уявіть своє щасливе життя, яким Ви його бачите;

Прочитайте список звичок для щастя і виберіть 3, які відгукнулися вам;

Намалюйте ці 3 звички, а в центрі покажіть своє щастя (це може бути будь-який яскравий образ, який описує Ваші щасливі почуття).

Список звичок для щастя:

. Сміх. Слухати, дивитися гумористичні передачі; читати анекдоти або розглядати веселі зображення;

. Ранкова зарядка;

. Фітнес;

. Прогулянка в парку;

. Читання книги;

. Улюблена музика;

. Масаж;

. Спілкування з друзями;

. Спілкування з сім'єю;

. Відпочинок на морі;

. Поїздки за місто;

. Відвідування театру, концерту, музею;

. Заняття благодійними справами;

. Дарування собі приємних подарунків;

. Виспатися.

Можете додати свої варіанти

Після завершення своєї роботи, подивіться на неї уважно і дайте собі відповідь на питання:

Що Ви відчуваєте зараз?

Яку корисну звичку Ви почнете впроваджувати з сьогоднішнього дня?

Робіть себе щасливими, ви того варті

Міжнародна Психологічна Асоціація Проективних Методик