Як стати опорою для тривожної дитини (для педагогів)

 Спільнота сучасних учителів і психологів

Стійкість поруч: як стати опорою для тривожної дитини

Тривожна дитина — це не та дитина, про яку говорять «надто чутлива», і не та, яка «вигадує проблеми». Це дитина, яка живе в постійному внутрішньому напруженні, навіть коли зовні все виглядає спокійно.

Що може помітити вчитель?

Тривожна дитина не завжди виглядає наляканою. Часто це може проявлятися через:

неуважність;
замкнутість;
плаксивість;
дратівливість;
надмірну слухняність.

Як тривога проявляється у класі?

У навчанні вчитель може помітити, що дитина:

боїться відповідати біля дошки;
часто каже: «Я не знаю», навіть коли знає;
перепитує по кілька разів;
хвилюється через помилки;
довго не починає виконувати завдання;
стирає і переписує роботу багато разів;
потребує постійного підтвердження: «Я правильно зробив/ла?».

Часто така дитина має страх оцінювання та допускає помилки.

У поведінці тривожна дитина може:

завмирати у незнайомих ситуаціях;
уникати активностей;
бути надто тихою;
або навпаки – дратівливою та метушливою;
лякатися різких змін;
важко переключатися між завданнями.

Іноді тривога виглядає як:

непосидючість;
контроль усього, що відбувається;
надмірні переживання за те, щоб усе було правильно та відповідало запланованому.

Під час спілкування дитині може бути складно:

знайомитися;
працювати в групі;
просити допомогу;
висловлювати власну думку.

Вона може:

боятися осуду;
надто залежати від думки дорослого та однолітків;
гостро реагувати на критику.

На тілесному рівні:

гризе нігті;
крутить речі в руках;
напружена поза;
скарги на біль у животі чи голові;
швидка втомлюваність;
сльози «без причини».

Особливо перед:

контрольними;
відповідями;
змінами;
новими подіями.

Що насправді потрібно тривожній дитині?
 передбачуваність;
 прийняття її емоцій;
 спокій дорослого та його підтримка;
 відчуття безпеки.

Як бути опорою?

Називайте емоції: «Я бачу, що тобі зараз страшно/тривожно». Це допомагає дитині зрозуміти себе і заспокоює.
Будьте «емоційним контейнером». Не поспішайте одразу заспокоювати або відволікати. Спочатку – витримайте емоцію разом із дитиною.
Створюйте передбачуваність. Режим, попередження про зміни, зрозумілі правила знижують рівень тривоги.
Зменшуйте невизначеність. Пояснюйте, що буде далі. Навіть прості речі типу: «Зараз ми зробимо це, потім це…»
Показуйте власну стійкість. Діти «зчитують» стан дорослого. Ваш спокій – їхня безпека.

Активності, які допомагають підтримати дитину з підвищеною тривожністю у класі

 Вправа «Емоційний барометр на початку уроку»

У класі розміщується шкала емоцій:    

Діти можуть обирати свій стан на початку та в кінці уроку:

жестом (показати пальцями)
наліпкою
карткою

Ефект: зниження напруги через визнання

 Вправа «Мій острів спокою»

Інструкція: «Уяви місце, де тобі спокійно. Ти можеш повертатися туди подумки, коли хвилюєшся».

Діти:

малюють
описують (за бажанням)

Малюнок «острова спокою», який дитина зобразила, можна приклеїти на парту, у щоденнику або папці, щоб він був у полі зору, і дитина мала змогу повертатися до нього, коли це буде потрібно.
 Вправа «Помилятися – це нормально»

Час від часу можна практикувати вправи, у яких учасники навмисно роблять помилки. Завданням інших дітей в класі їх віднайти. До цієї активності може залучатися і дорослий.

У кінці вправи можемо обговорити з дітьми те, що помилки часто є частиною навчання, і помилятися може кожен. При цьому важливо не робити акцент на помилці, а зробити фокус на наступних спробах справитися із завданням.

 Вправа «Крок за кроком»

У завданнях, які пропонуєте дитині з ознаками тривожності, краще не використовуйте загальні інструкції.

Ефективніше буде, коли ви зможете розбити інструкцію на етапи.

Замість: «Виконайте вправу»

Скажіть:

 «Спочатку відкрийте підручник»
 «Відкрийте зошит, запишіть дату та номер вправи»
 «Прочитайте завдання та виконайте першу дію»

 Створіть «Скриньку спокою» в класі

Візьміть бокс чи коробку та покладіть в неї предмети, які дитина може використати, щоб зняти внутрішню напругу та стабілізуватися.

При цьому вони будуть у вільному доступі і дитині не потрібно буде вдаватися до додаткових пояснень, щоб ними скористатися.

Що покласти:

м’ячики-антистрес;
картки з дихальними техніками;
картки з короткими інструкціями «Що робити, коли хвилююсь»;
поп-іти;
еспандери для рук;
тактильні камінці;
м’які брелоки;
тактильні браслети на руку;
картки з фразами підбадьорення;
розмальовки-антистрес.

 Вправа «Пара підтримки»

Для підтримки дітей з ознаками тривожності практикуйте виконання завдань у стабільних парах.

Коли є «безпечний партнер» це знижує внутрішню тривогу і страх відповідати, виконувати завдання та представляти результати діяльності.

Тривога не зникає миттєво. Але коли поруч є стабільний, уважний дорослий – дитина поступово вчиться справлятися. Підтримка тривожної дитини – це не лише робота з самою дитиною. Це також:

стиль взаємодії
атмосфера класу
щоденні кроки у підтримці

Бути опорою – значить бути достатньо стабільним і щиро включеним, а не ідеальним.
Діліться у коментарях, які вправи та активності допомагають вам підтримати дітей з ознаками тривожності.

Матеріал підготувала експертка Спільноти Світлана Воронцова.