Бувало таке, що під час суперечки ви не можете підібрати слова, говорите різкіше, ніж хотіли, або взагалі перестаєте чути співрозмовника?
Це не завжди про небажання домовлятися. Коли ми сприймаємо ситуацію як загрозливу, наша здатність спокійно аналізувати інформацію та вести розмову справді може погіршуватися.
Коли ситуація сприймається як небезпечна –фізично чи психологічно – активується стресова реакція. Зростає фізіологічне збудження, а увага сильніше зосереджується на тому, що ми сприймаємо як потенційну загрозу.
У напруженій розмові ми можемо більше зосереджуватися на тому, що нас зачіпає, сприймати окремі слова як напад або вже готувати відповідь, поки співрозмовник ще говорить. У результаті ми чуємо слова, але можемо втрачати їхній зміст.
Навіть нейтральна фраза може сприйматися гостріше, особливо якщо конфлікт стосується того, що для нас важливе: безпеки, справедливості, поваги, близьких стосунків чи цінностей.
Хтось відповідає різкіше. Хтось замовкає або відсторонюється. Хтось намагається якомога швидше завершити розмову. Це різні способи реагування на ситуацію, яку ми сприйняли як загрозливу.
Не обов’язково намагатися вирішити конфлікт саме в момент найбільшої напруги.
Спробуйте:
– сповільнити розмову: «Давай на хвилину зупинимося»;
– назвати те, що відбувається: «Здається, ми обоє зараз дуже напружені»;
– повернутися від звинувачень до потреб: не «Ти мене ніколи не слухаєш», а «Для мене важливо зараз бути почутою/почутим»;
– уточнювати замість припускати: «Правильно я розумію, що для тебе зараз важливо…?»;
– якщо напруга надто висока – домовитися повернутися до розмови пізніше, а не продовжувати її будь-якою ціною.
Тому іноді перший крок до порозуміння – не знайти сильніший аргумент, а знизити напругу настільки, щоб знову стати здатними почути одне одного.
Немає коментарів:
Дописати коментар