Маркери, що допоможуть розпізнати сенсорні труднощі у дитини

 Спільнота сучасних учителів і психологів

Маркери, що допоможуть розпізнати сенсорні труднощі в дитини / підлітка

У попередньому дописі “Сенсорні труднощі: чому справа не завжди в поведінці” (посилання – у коментарях) ми говорили про те, що сенсорні труднощі можуть суттєво впливати на поведінку, навчання та саморегуляцію дитини. Але як вони проявляються на практиці та які сигнали можуть помітити батьки й педагоги у повсякденному житті?

Розглянемо найпоширеніші маркери труднощів у різних сенсорних системах, які можуть свідчити про те, що дитині складно обробляти інформацію з навколишнього середовища.

Тактильна система

Тактильна система – перша сенсорна система, яка розвивається ще внутрішньоутробно. Вона допомагає дитині:

відчувати безпеку;
пізнавати світ;
формувати емоційний контакт;
розвивати моторні навички.

Ознаки тактильної гіперчутливості

уникає дотиків;
не любить обійми;
не терпить брудних рук;
не любить ходити босоніж;
відмовляється від певного одягу;
болісно реагує на доглядові процедури.

Ознаки тактильної гіпочутливості

постійно шукає дотики;
сильно притискається;
кусає, штовхає;
облизує предмети;
любить тиснутися до людей;
не помічає болю;
надто сильно стискає предмети.

Пропріоцептивна система

Це здатність відчувати:

де знаходяться частини тіла;
як вони рухаються;
скільки сили потрібно прикласти.

Рецептори знаходяться у:

м’язах;
суглобах;
сухожиллях;
зв’язках.

Вони повідомляють мозку:

як напружуються м’язи;
яке положення займає тіло;
як координувати рухи.

Ознаки порушення пропріоцепції

Дитина може:

виглядати незграбною;
часто падати;
занадто сильно або слабо стискати предмети;
ламати іграшки;
погано писати;
гризти речі;
дивитися на ноги під час ходьби;
постійно шукати рухову активність.

Вестибулярна система

Вестибулярна система знаходиться у внутрішньому вусі та відповідає за:

рівновагу;
координацію;
відчуття руху;
орієнтацію у просторі;
м’язовий тонус.

Вона допомагає:

сидіти рівно;
ходити сходами;
бігати;
підтримувати увагу;
координувати рухи очей і тіла;
почуватися безпечно під час руху.

Вестибулярна гіперчутливість

Дитина:

боїться висоти;
не любить каруселі;
уникає стрибків;
не хоче відривати ноги від землі;
боїться впасти.

Можуть виникати:

нудота;
запаморочення;
страх швидкого руху.

Вестибулярна гіпочутливість

Дитина:

постійно рухається;
стрибає;
крутиться;
шукає сильні відчуття;
не відчуває втоми від руху.

Ознаки труднощів вестибулярної системи

Дитина:

постійно совається;
боїться висоти;
уникає балансування;
або навпаки – постійно шукає рух;
швидко втомлюється;
засинає у транспорті;
має труднощі з рівновагою.

Прояви порушення сенсорної обробки у зоровій системі

труднощі пошуку предметів;
проблеми стеження очима;
труднощі складання пазлів;
фокусування на деталях;
реакція на світло та кольори;
труднощі орієнтації.

Прояви порушення сенсорної обробки у слуховій системі:

чутливість до гучних звуків;
закривання вух;
труднощі сприйняття інструкцій;
відволікання;
повторення звуків;
враження, що дитина «не чує»

Прояви порушення сенсорної обробки у нюховій системі

Гіперчутливість

нудота від запахів;
уникання ароматної їжі;
реакція на косметику;
чутливість до запаху одягу.

Гіпочутливість

надмірне нюхання предметів;
пошук сильних запахів;
облизування предметів;
інтерес до неїстівних речовин.

Труднощі в обробці смакових стимулів

Гіперчутливість

вибір лише певної їжі;
реакція на консистенцію;
труднощі з новими смаками;
нудота від виражених смаків.

Гіпочутливість

облизування предметів;
брання неїстівного до рота;
труднощі розрізнення температури їжі;
відсутність смакових уподобань.

Порушення сенсорної інтеграції можуть впливати на:

поведінку;
навчання;
мовлення;
увагу;
саморегуляцію;
соціальні навички;
емоційний стан;
самообслуговування.

Тому важливо пам’ятати, що поведінка дитини із сенсорними труднощами – це не «примхи» чи «погане виховання». Часто це спосіб нервової системи:

захиститися;
заспокоїтися;
отримати необхідну стимуляцію;
впоратися з перевантаженням.

А розуміння сенсорних особливостей допомагає дорослим краще підлаштувати середовище під її потреби.

Матеріал підготувала експертка Спільноти Світлана Воронцова.