Емоційне оніміння

 dignityonline.ua та Національна соціальна сервісна служба України

«Мені все одно» — і дитина йде до своєї кімнати. Батьки лишаються з відчуттям, що щось пішло не так, але не розуміють, що саме.

Ця фраза може збивати з пантелику. Вона звучить як байдужість, як небажання говорити, інколи – як зухвалість. Але за нею може стояти зовсім інше.

Психологи називають це емоційним онімінням (emotional numbing) — станом, коли психіка ніби «приглушує» переживання у відповідь на перевантаження, втому або тривалий стрес. Це не вибір і не маніпуляція. Це захисний механізм: мозок робить саме те, для чого він призначений – намагається впоратися із тим, із чим не може впоратися інакше.

Дитячі емоції не існують окремо від цифрового середовища. Сьогодні значна частина спілкування, навчання, новин і відпочинку дітей відбувається онлайн. Саме тому цифровий досвід також може впливати на їхній емоційний стан. За результатами Національного дослідження щодо онлайн-безпеки дітей в Україні, майже половина школярів (50%) хоча б кілька разів за останній рік відчували втому або погіршення настрою після користування інтернетом. Це не означає, що інтернет є причиною емоційного оніміння, але постійне інформаційне навантаження може бути одним із чинників емоційного виснаження.

Дитина не завжди може пояснити, що відбувається всередині. Інколи вона й сама не знає. «Мені все одно» може бути не проявом байдужості, а сигналом того, що їй зараз складно говорити про свої почуття.

Важливо не сприймати цю фразу буквально. Важливо залишатися поруч і не вимагати пояснень там, де дитина не готова їх давати. І важливо знати, що деякі звичні дорослі реакції – навіть із найкращими намірами – можуть лише збільшити дистанцію.

Детальніше – в картках