Центр здоров'я та розвитку "Коло сім'ї"
Пояснювати смерть тим, хто тільки починає жити, непросто і в мирний час, а ще складніше — у контексті війни, коли смерть стає близькою, передчасною і несправедливою. Але ті, хто починають жити, хочуть все про життя дізнатися, отримати всі відповіді, не перебираючи.
Розуміння смерті не є вродженим і не зʼявляється раптово, а розвивається і змінюється з віком. Орієнтовно з 5 років діти усвідомлюють основні властивості смерті: універсальність (помруть усі, і я також), незворотність (той, хто помер, не повернеться) та кінечність (смерть — це кінець життя).
Це пізнання може викликати багато запитань, тривоги та безвиході.
Головний виклик в тому, що перші вчителі дітей — їхні батьки — самі не мають усіх відповідей, бояться кінечності та відчуття втрати. Тож іноді вибирають не говорити на цю тему взагалі.
Українська поетка Інга Кейван пише про це так:
«Відмовляючись говорити з дітьми про смерть, дорослі знімають із себе будь-яку відповідальність за внутрішній світ дітей, відмовляються від участі в їхньому житті, випускають дитячу долоню зі своєї».
І тут на допомогу, як завжди, приходять книжки, які говорять з дітьми про смерть і горювання.
Але в Міжнародний день турботи про себе ми хочемо нагадати: власні потреби не можна ставити на паузу. Дбати про себе — не егоїзм, а основа, з якої починається стабільність, ресурс і тепло в родині. 
