Як перемогти внутрішнього критика

 Центр здоров'я та розвитку "Коло сім'ї" - Київська філія

Хотів, але не зробив. Намагався, але не вистачило завзятості.

"Я знову не зміг. Значить я не такий. Не вийде" - знайомі думки?

Таке буває.

Як бути?

Може, звичайно, і не вдасться стати космонавтом, співаком, бізнесменом і т.д. І так може трапитись. Тоді потрібно буде прийняти, пережити розчарування, відсумувати та попрощатися з тим, що неможливо отримати.

Проте часто буває так, що не виходить саме тому, що ми віримо цим думкам і відмовляємося від бажаного самі. І просто не шукаємо, не йдемо, не продовжуємо намагатися, знову і знову.

Я 25 разів повертаюся до того, щоб досягти однієї дуже важливої ​​мети для мене. Вже 24 рази починала і "сходила з дистанції", так і не отримуючи бажаного результату.

І тут я чую знайомий до болю, такий неприємний голос мого внутрішнього критика: "Ну не дано тобі, не-да-но. Все одно не зможеш. Є люди, у яких виходить таке. Але це не ти. Кидай цю справу і більше не намагайся". І раніше після цих думок було багато розчарування, смутку, вини та тривоги, був розпач.

Але зараз я вже не в розпачі, бо навчилася цьому критичному голосу не вірити. Так — воно звичне. Так — дуже схоже на правду. Це просто тому, що все звичне більше схоже на правду.

І те, що ти звик думати багато років, знаходитиме відгук і здаватиметься чимось зрозумілим, знайомим і дуже схожим на правду. Однак це лише те, що за звичкою видає мені мій власний мозок на основі того самого попереднього горезвісного досвіду з дитинства. Ну, звик він мені підкидати такі думки, бо колись я в них повірила. Та й нехай.

Але зараз я вже не дитина, а доросла тітка;) І тому я маю вибір: вірити чи не вірити, думати так чи думати інакше. Я посилаю на фіг критика. Та Обираю думати по-іншому: "Я зможу! У мене таки вийде! Я це зроблю попри те, що багато разів не виходило!" І тому зараз я відчуваю інтерес та злість, які мені допомагають!

І тому я не в розпачі, а вірю))) Вірю, що все вийде. Адже також було і зі спортом. Я довго не могла себе вмовити регулярно займатися. І так тривало не один рік. І я весь час так чи інакше подумки поверталася до цього бажання. А потім усе вийшло!⠀

А у Вас так було?;)

Автор статті: практичний психолог Цава Антоніна