Які помилки допускають батьки у вихованні дитини під час розлучення

 Які помилки допускають батьки у вихованні дитини під час розлучення 

Під час розлучення батьки допускають ряд помилок, які негативно впливають на психологічний стан їх дитини. Ми виокримели основні помилки, знаючи які, можна буде із легкістю запобігти:

❌ Вдавати, що нічого не відбувається, або приховувати проблему.

Дитина все одно побачить зміни (у стосунках, емоціях, звичному режимі). Якщо батько поводитиметься як ні в чому не бувало або вигадуватиме небилиці, на кшталт «тато поїхав у довгострокове відрядження», то дитина може втратити базове почуття безпеки, довіри до миру та батьків.

❌Заглиблюватися в деталі або говорити надто загально/абстрактно.

Не потрібно обговорювати подробиці партнерських взаємин та «дорослі» причини, чому ви вирішили розійтися. Але водночас варто уникати розмитих фраз, на кшталт «ми одне одному не підходимо». Дітям потрібні конкретні індикатори проблеми, які зрозумілі. Наприклад, адже «Ти помітив, що ми дуже часто сваримося з татом».

❌ Ображати партнера, лаятися під час розмови.

У ситуації розлучення дуже хочеться виплеснути образу, звинуватити у всіх гріхах другу половину. Але відповідальність за розлучення лежить на обох батьках.

Не потрібно принижувати маму/тата в очах дитини і влаштовувати в присутності сцени з з'ясуванням стосунків. Нічого, крім шкоди психіці дитини, це не дасть.

 ❌ Обговорювати питання розлучення у присутності третіх осіб чи спонтанно (на емоціях).

Розмова має відбутися в комфортній для дитини атмосфері, віч-на-віч. Бабусі, дідусі, близькі друзі – не найкраща компанія для таких розмов. Попросіть своє коло виявити тактовність у цій ситуації і не обговорювати з дитиною питання розлучення батьків (і особливо до того, як це зроблять самі батьки).

❌ Залишати дитину з переживаннями віч-на-віч.

Звичайно ж, розлучення батьків – великий стрес для дитини, тому її не можна на цей період упускати з поля зору. Потрібно намагатися проводити з дитиною більше часу – спілкуватися на різні теми, разом ходити кудись. Але робити це ненав'язливо, дуже делікатно, швидше спостерігаючи, а не чіпляючись з розпитуваннями. Якщо дитина не ставить запитання, зайвий раз тему краще не порушувати, а почекати, поки вона сама стане ініціатором розмови. Просто будьте поряд і будьте готові відповідати на запитання.

Джерело