Як відповідати на складні дитячі питання

 Світлана Ройз 

Про дитячі "питання - випробування" для батьків. Є запитання, які можуть викликати у дорослих роздратування, сум, розпач..."Коли ми повернемося додому? Коли закінчиться війна? Все буде добре? Коли тато/мама повернеться?" Напевно, чесна відповідь на них: я не знаю. І ми можемо емоційно реагувати, бо вони оголюють нашу особисту вразливість та штовхають до нашої межі витримування невизначеності та напруги.

Діти часто повторюють ці запитання. Можливо, щоб почути іншу відповідь, що їх влаштує, чи будь-яку конкретну відповідь. А можливо, щоб ми відповіли навіть не на саме питання, а на запит, що стоїть за ним. Запит - в потребах та емоціях, а не в самій інформації.

Я нагадую собі, коли починаю дратуватись на 100 питанні - "коли повернеться тато" - що мене чіпляє не питання і не донька, а те, що я безсила вплинути на ситуацію, що мені боляче за неї. Але я можу вплинути на стан доньки, що провокує її повторювати і повторювати це запитання. І може, вона відчує підтримку і їй стане легше, і наші стосунки стануть ще глибшими. За питаннями є потреба.

Я запропоную загальні приклади відповідей (універсально правильних, на жаль, не існує)

"Коли ми повернемось додому" -( і ми дивимось ЗА питання) - Ти скучив за домом? Так би хотілось там опинитись прямо зараз. Я мрію про це. Складно звикати до іншого місця. (Ми буквально називаємо те, що дитина може відчувати. А далі ми можемо йти по реакції дитини). Коли я буду точно знати дату нашого від'їзду додому - я стрибатиму до стелі.

Коли закінчиться війна? - о! Я сама питаю постійно себе і тих, з ким спілкуюся. Складно жити в невизначеності і ми всі так втомилися. І ті, хто зараз на фронті все роблять, щоб це відбулось скоріше. Що ти зробиш першим, коли почуєш слово Перемога? Уяви, як ми всі зрадіємо.

Коли повернеться тато/мама? - ти сильно скучила? я теж так сумую за татом. Іноді хочеться плакати, коли про нього згадую. І він найбільше на світі хоче бути з тобою. І хоча тебе обійняти (як я сильно обіймаю). Давай для нього щось зробимо (запишемо коротеньке відео, напишемо вірш, намалюємо).

Ми спочатку торкаємося емоцій, розділяємо їх, даємо можливість їх проявити, в кінці переводимо розмову від невизначеності - до того, що дитина може сама зробити чи проконтролювати.

Я так бажаю нам, щоб на всі складні питання воєнного часу буде чітка радісна відповідь.

Обіймаю, Родино як хочу Перемоги