Як допомогти дитині заснути. Для дітей, і для дорослих зараз тема сну може бути пов'язана з напругою і тривогою. І нам особливо важливо створювати «простір сна», звички – ритуали, щоб давали сигнал нашій парасимпатичній системі – "вмикайся, все спокійно, можна розслаблятися".
Екологія сну: намагатись не дивитись мульфільми в ліжку, за годину до сну не грати в комп'ютерні ігри. Переходити в «тихий» і більш повільний режим. Створювати «сонні ритуали» - якщо є можливість – вмивання, переодягання (хоч маленьку деталь одягу, наприклад – нічні шкарпетки), можливо, обіймання, казки, колискові, масаж. Зараз дітям потрібне більше часу та більше нашої допомоги, щоб відчути хоч відносну безпеку та захист, в якій можна дозволити собі заснути. Ритуали створюють простір передбачуваності - безпеки Донька мене кожної ночі питає - А тривога буде? – я їй відповідаю – "напевно, так. А що ми будемо робити, якщо буде сигнал сирени?" і вона сама розповідає послідовність дій. Це дає їй відчуття контролю. Ми можемо вигадувати і докладно описувати чи створювати із подушок та пледів «Безпечне захищене місце»Я можу запитувати - Хто буде Хранителем твого сну чи добрих снів?
Зараз багато дітей бояться темноти, і будуть у пригоді ігри з ліхтариками, тіньовий театр. Сьогодні я зробила з клаптику коробки з НП трафарет - ангела. Його можна використовувати і як фігурку «хранителю сну», можна зробити (якщо наклеїти на серветку чи на малюнок дитини) вітраж. Перед сном я можу запитати – щоб ти хотіла із собою взяти із цього дня в новий день? Так ми фіксуємо ресурс. А якщо відбувалося щось складне – я можу попросити покласти руки на чоло і потилицю (це кінезіологічна вправа) і попросити, щоб дитина сказала, що хоче залишити в дні минулому, чи відпустити з гелієвою кулькою в повітря, чи скласти в сейф на зберігання.
Коли дитина каже: "Я боюсь, що щось погане може статися" – ми можемо разом уявити, що над всіма нами купол, який нас захищає. Можемо молитись, співати разом. Бажати всім-всім дітям та дорослим спокою та безпеки. Просити наш Рід допомогти нам і захищати. Будуть доречні будь-які масажи, поцілунки, обійми, наші теплі доторки. Можливо, дитина прислухається до нашого серцебиття, саме зараз важлива наша рука, чи іграшка, контакт з якою можна відчувати.
я знайшла главу з моєї книги – з другого тому Дитинознавства, яка зараз може бути помічною.
коли дитина каже:
– Я ніяк не можу заснути...– А ти зараз «внутрішнім зором» подивись в середині на своє тіло. У моєму тілі є місця, де я відчуваю згустки напруги, важкості. Я їх бачу, вони, як крижинки. Коли я тепер дивлюсь на крижинку у мене в потилиці, мій погляд, як сонечко, її розчиняє. Вона тане від мого погляду. А у тебе, де крижинки? У ніжках є? Ні? А де?.. (торкаємося)
– Я боюсь, що не засну...– А ти уяви, що будь-яка думка – це пір’їнка чи метелик. Як тільки-но вона з’явиться, уяви, що відпускаєш її у небо. З’являється нова, ти й її відпускаєш у небо. Дивись, як вона летить – високо-високо.
– Коли я лежу, у мене в голівці крутиться те, що я хотіла зробити, але не зробила.– А ти уяви, що ти усі думки і справи, як іграшки перед сном, розкладаєш по поличках: кожну справу і кожен спогад – на свою поличку.
– А у мене, коли я лежу, у животику щось дрижить і заважає спати.– А ти поклади ручку на животик. Відчуй, яка рука тепла і важка. Від неї по животу розтікається тепло. Може, твоя ручка, як кошеня, яке лежить і муркоче. Ти повільно-преповільно дихаєш, і кошеня-ручка повільно піднімається та опускається від твого дихання.
Або:
– А ти поклади ручку на животик і потряси нею так само, як і животик. Що зараз відбувається?
Або:
– А ти поклади ручку на животик долонькою догори й уяви, що те, що в ньому дрижить, з’являється на долоні. Що це? Чого воно хоче? Може, якщо воно цього хоче, накрий його долонькою і вклади спати? А може, його відпустити на місяць і до зірок?
– Я думаю про те, що ніяк не можу заснути. І від цього не можу заснути.– Коли думки ходять по колу – змотуй їх у клубок. Уяви, що ти намотуєш м’якеньку ниточку в клубок – виток за витком.
– Я не можу заснути... Я чогось тривожусь, а чого саме – не знаю.–уяви себе у самому чарівному місці. Самому найбезпечнішому для тебе. Там буде травичка? А сніг? А веселка? А люди? А що там буде? Там обов’язково буде перебувати Хранитель Сну. Йому можна передати, як хмаринку, усі твої тривоги. Прямо зі свого тіла випусти їх і віддай Хранителю. І попроси про найдобріший сон. Хранитель Сну може тебе надихнути на самий-самий добрий сон.
– Я не можу заснути, тому що хочу, щоб скорше настав ранок.– А ти уяви, що твоя думка зараз човником пливе у «завтра» по річці. Човник з кожною секундою по м’якеньких-прем’якеньких хвилям упливає все далі і далі.
Або:
–Уяви, що твої думки і дихання – повільні і ліниві. Зовсім, як лінивці. Тепер ми заморожуємо час, і він рухається, тече, але стає повільнішим і повільнішим. І думки, і дихання... повільнішеее.
– Я ніяк не можу заснути. Мені заважають усі звуки.– Дослухайся тепер до звуку сну (потрібно якомога низьким, протяжним звуком кілька разів на одній ноті проспівати: Ууууууууууууууууууууууууууууу).
Немає коментарів:
Дописати коментар