Діти, зверніть увагу на допис волонтера-науковця, який вивозив людей з Бучі, Ірпеня і не тільки

Anton Senenko

"Якщо Ви не стріляєте - Ви перезаряджаєтеся.

Якщо Ви не перезаряджаєтеся - Ви біжите.

Якщо Ви не робите нічого з вищепереліченого - Ви навчаєтеся".

Я не пам'ятаю, хто з інструкторів це сказав, але стільки, скільки я вчився за останній місяць - я не вчився давно.

Хіба в аспірантурі на курсі Лазерної фізики та оптики чи Фізики рідких кристалів.

Війна змушує вчитися.

Старанно, швидко.

Усьому, до чого можеш дотягнутися, бо іспити тут бувають не просто складними.

Вони бувають геть несподіваними.

От в чому штука.

Як пристріляти зброю, типи боєприпасів, а це шо... а це крупнокаліберний кулемет, а дайте поклацать, о РПГ... куди тут руки дівать?.. особивості експлуатації дизельних бусів... який-який тут допуск по мастилу? поліцейський розворот? Так, треба відпрацювати. На бусі? Я про таке ще не чув, але побачимо. Скільки тонн вона бере? А скільки це в пластинах чи діжках солярки? Як ти слухаєш небо? Куди-куди летять уламки? А покажи, що в тебе в аптечці...

Війна змушує вчитись.

Щоденно. Щоранку. Щовечора.

Бо це питання твоєї безпеки і безпеки тих, кого ти вивозиш.

Інколи вчишся "в полях", переймаючи досвід під час роботи.

Інколи неймовірно щастить сісти за "парту" і відпрацювати все в спокійних умовах.

Я ніколи не планував займатися тим, чим займаюся.

Як цього і не планував Andrii Piven.

Я - звичайний фізик, він - дипломований фітнес-тренер, але нам обом вже довелося замість ігор з нашою малечею опановувати курс роботи зі зброєю в авто при вогневому контакті (до речі, інструктори були іноземці. Як в найжахливішому сні роспропаганди. Дяка нашим союзникам).

Сьогодні ж присвятили 4 години тактичній медицині.

Тій медицині, де спершу тактика, а потім, власне, медицина, бо якщо не буде першого - друге вже не знадобиться.

Неймовірні Taisa Kanevska та Andrew Balaban розповідали двом десяткам евакуаторів, волонтерів та бійців ТРО все про червоні зони, турнікети і їх види, евакуацію, чим деякі репліки на турнікети CAT гірші за оригінал та багато іншого.

Плюс навчання, навчання, відпрацювання, перетягування товаришів, накладання джгутів тощо.

Саме ці знання тижні три тому домогли нашому Vlad Samoylenko врятувати життя мінімум двом людям, які потрапили під обстріл на мосту на Романівці.

Одним з врятованих був наш чудовий водій.

Влад просто вчасно та правильно наклав турнікети.

Таісіє, Андрію, дякую.

Загалом, я дивлюся на всю цю ТРОшно-волонтерську двіжуху і розумію, що ми не віддамо росіянам перемогу.

Люди шалено вмотивовані і роблять все для того, щоб завтра бути кращими, аніж сьогодні.

Бути розумнішими, навченішими, більш готовими до зустрічі з ворогом.

Най ці знання нам не знадобляться, але уявляти, де ти дурень, а де вже не зовсім - дуже цінно.

Учітесь, читайте, і чужому навчайтесь, й свого не цурайтесь.

У нас фантастичні інструктори і військові, що готові ділитися досвідом.

Переможемо.

 

Джерело