суботу, 30 квітня 2022 р.

Про речі, які абсолютно нормальні зараз, в гострому стресі

 Viktoriya Chebanova

Давайте, я просто розповім про речі, які абсолютно нормальні зараз, в гострому стресі. Щоб ніхто не лякався сам себе. Тому що нам і без того є чого лякатися.
- Провали у пам'яті. Відчуття «не розумію, що я роблю і куди йду, та втім, і хто я теж не розумію». Все вилітає з голови, почав фразу - забув, буквально забув, чим збирався її закінчити. Пішов – забув, куди. Призначив зустріч і забув, сів не на гілку метро, ​​забув телефон, забув забрати дитину.
- Почуття, що немає сенсу. Це не розпач, а швидше здивування – щиро не розумієш, навіщо чистити зуби, навіщо йти до офісу. Майбутнього немає.
- Неможливість доробляти щось, розпочате до війни – дочитувати книгу, дописувати наукову статтю, дошивати спідницю, продовжувати якісь стосунки.
- Ватна голова, ніби в ній є якісь зони обмороження. Вони не включаються та не працюють. Не знаю, як точніше описати - напевно, найбільше це схоже на те, як торкаєшся язиком заморожену щоку у стоматолога. Думки розбігаються та плутаються.
- Найпростіші речі робляться дуже довго. Можна годинами сидіти та дивитися в одну точку. Можна піти ставити прати білизну - і через 40 хвилин виявити себе на кухні.
- Не розумієш сенсу звернених слів. Буквально, вони розвалюються на літери, на звуки, на шум. Досить страшне відчуття, але зараз нормальне і воно.
- Говорити не можеш. Фізично не можемо, навіть коли треба, з близькими, з колегами говорити фізично боляче, навіть найпростіші фрази.
- Або, навпаки, не можеш замовчати ні на мить.Гарячково говориш і говориш, неважливо, що, пихаеш, якісь слова кожної порожньої секунди, і сам розумієш, що з боку звучиш не дуже, і навіть не намагаєшся щось формулювати логічно і складно.
- Раптова гостра ненависть до когось чи чогось. Гаряча, ніби тебе облили окропом. Ти раніше й не думав, що можеш відчувати щось таке. У ті моменти, коли вона відпускає, осідаєш на підлогу і почуваєшся, ніби тебе вийняли з м'ясорубки. Ненадовго.
- Лють і відчуття зради. Загалом лють і злість – непогані почуття, вони означають, що з психіки поки що залишаються сили. Можна спробувати використати енергію агресії хоч на щось корисне. Але не факт, що вийде.
- Нестерпне роздратування на справжні дрібниці. Не там залишену чайну ложку, розстебнуту блискавку сумки, звук телефону. Не кажучи вже про близьких, близькі можуть дратувати так, що й передати не можна – хоча краєм свідомості ми розуміємо, що нічого незвичайного вони не роблять.
- Моторошна екзистенційна самотність і бездомність. Навіть якщо будинок є, нікуди не подівся, і ми сидимо на рідному дивані.
- Відчуття «чорного світу», ніби хтось загинув – чи то ми, чи хтось із близьких, чи весь світ. Начебто в ньому не лишилося ні фарб, ні листочків, ні звуків, ні друзів, ні дітей, нічого, нічого.
- Або, навпаки, радість та полегшення. Якісь довоєнні питання вдало вирішилися самі по собі або виявилися оглушливо неважливими. Можна про це більше не думати.
- Сором за цю радість. Загалом багато різних видів сорому. Сором за те, що почуваєшся винним.Сором, що недостатньо почуваєшся винним. Сором за те, що ти не герой. Сором за розгубленість. Сором за те, що тобі тривожно. І так далі.
- Легка ейфорія, прямо-таки підозріла. Безтурботне відчуття «все буде добре», «так це нісенітниця, через пару тижнів все закінчиться».
- фізичне відчуття розірваності на шматки. Екзистенційний жах, панічні атаки, коли світ здається моторошним та підозрілим місцем. Це один із найнеприємніших можливих симптомів, але минеться і він, повірте, психіка впорається.
- Безсоння. Або, навпаки, нескінченне бажання спати, спати та спати.
- Кошмари, в яких мозок грає страшними картинками - війна, апокаліпсис, ядерний вибух на горизонті, перестрілки, вибухи поїздів, літаки, що палять, бульбашка земля.
- Дивні та сильні болі без причин у несподіваних місцях – спина, голова, шлунок, очі. Раптові алергії на порожньому місці. Запалення всіх слизових. Це імунітет не витримує від перенапруги, тому рветься де тонко, іноді відразу в декількох місцях.
- Дикуваті смакові пристрасті, коли їж упереміш шоколад, м'ясо, яблука, хліб, ковбасу, халву, запиваючи все це кефіром. Безкінечно їж, їж і їж, і все одно голодний. Або, навпаки, взагалі не відчуваєш голоду.
І так далі. Це далеко не всі симптоми, можуть бути й інші, а можуть бути відсутніми і взагалі все, майте на увазі.
Пам’ятаєте, що психіка намагається впоратися з тим, що відбувається, намагається вмістити в себе нові знання про світ і людей і іноді тріщить по швах, як космічний корабель під час перевантажень. А іноді має включати запобіжники. Дамо їй час на перескладання.
Це найкраще і поки що єдине, що ми можемо.
Перекладено з російської .
Автор: Анастасия Рубцова .

Немає коментарів:

Дописати коментар