Асертивність, як інструмент для збереження психічного здоровʼя

 Центр здоров'я та розвитку "Коло сім'ї" - Київська філія

Асертивність, як інструмент для збереження психічного здоровʼя

Асертивність є важливим психологічним ресурсом у часи кризових ситуацій, зокрема під час війни. Вона допомагає людям зберігати особисті межі, ефективно комунікувати та відстоювати власні потреби у складних умовах, коли вміння чітко висловлювати свої потреби та захищати особисті межі стає необхідністю.

У сучасному світі, де комунікація відіграє ключову роль у всіх сферах життя, вміння висловлювати свої думки, відстоювати позицію та при цьому зберігати повагу до інших є безцінним.

Загалом, виділяють три основні стилі комунікації:

1. Пасивність (пасивна поведінка) передбачає, що людина ставить потреби інших вище за свої, часто ціною власного здоров'я та благополуччя. Дотримуючись пасивного стилю комунікації, люди можуть нехтувати власними інтересами та потребами, уникаючи їхнього відстоювання. Замість того, щоб висловлювати свої бажання і потреби, вони дозволяють іншим приймати рішення за них або «користуватися ними».

2. Агресивність або «агресивна поведінка» – це стиль спілкування, за якого людина відстоює свої інтереси, нехтуючи почуттями, правами та потребами інших. Коли людина має агресивний стиль комунікації, то її не хвилюють почуття, права чи потреби іншої сторони. Основна мета – добитися свого за будь-яку ціну, не зважаючи на наслідки для оточення.

3. Асертивність або «асертивна поведінка» кардинально відрізняється як від пасивності, так і від агресії. Асертивна людина вміє висловлювати свої потреби, думки та почуття відкрито й впевнено, поважаючи водночас права інших. Вона здатна відстоювати власні інтереси без почуття провини чи страху, не пригнічуючи при цьому інших. Асертивне спілкування є помічним при побудові здорових взаємин, сприяє взаємоповазі та ефективному вирішенню конфліктів.

Основні риси асертивної поведінки:

1. Впевненість у собі та своїх діях – людина усвідомлює свою цінність та право на власну думку.

2. Вміння відстоювати свої межі – чітке та коректне висловлення своїх потреб і бажань.

3. Повага до інших – прийняття та повага того, що інші люди також мають право на власну думку.

4. Ясність у спілкуванні – людина говорить прямо та конкретно, уникаючи двозначності.

5. Контроль над емоціями – вміння висловлювати свої почуття, приймаючи відповідальність за них не переходячи на агресію.

Методи розвитку асертивності:

1. Використання «Я-висловлювань». Замість звинувачувальних фраз («Ти мене не слухаєш») варто використовувати конструктивні повідомлення («Я почуваюся непоміченим, коли мене перебивають»).

2. Тренування навичок відмови. Методика включає формування чітких, але коректних відмов без надмірного виправдання («Ні, дякую, я не можу цього зробити»).

3. Розвиток емоційної регуляції. Практики усвідомленості (mindfulness), дихальні техніки та когнітивно-поведінкові стратегії допомагають уникати імпульсивних реакцій і зберігати емоційну рівновагу.

4. Використання асертивної мови тіла. Зоровий контакт, доброзичливий, але твердий тон і темп мовлення, положення тіла, відкриті жести – це важливі невербальні компоненти асертивної поведінки.

Асертивність – це не просто техніка комунікації, а спосіб життя, який допомагає будувати здорові стосунки, уникати маніпуляцій та зберігати внутрішню рівновагу. Розвиток цієї навички допомагає людям ефективно взаємодіяти в суспільстві, запобігати конфліктам і досягати особистісного зростання.

Список літератури:

1. «Короткий посібник з навичок асертивності», переклад та адаптація А. Козловська (Russ Harris «ACT With Love»)

2. Маршалл Розенберг «Ненасильницьке спілкування. Мова життя»

3. Презентація Олега Романчука «Плекати стосунки»

Автор статті: психолог, психотерапевт Ольга Мотрохіна