В нашому марафоні зараз ми проживаємо закономірну фазу - кризу розчарування і виснаження, втоми фізичної, емоційної, емпатичної - ви помічаєте, що від постійного доторку болю, ми, при загальному збереженні чутливості, наче, трохи занімілі?
Ця фаза провокує розчарування. Це стосується і очікувань, і рішень - своїх і чужих, і людей, які після "героїчної фази" виявляються не супергероями, а "просто людьми".
Наші вороги знаються на соціальній психології. Давайте не дозволяти їм користуватися нашими реакціями, як зброєю:
Зараз можуть частіше проявлятись фейки, різні інформаційні вкиди - те, що може нас разбалансовувати - критичність знижується, потрібно знов і знов її вмикати.
Нас можуть провокувати на різкі реакції - потрібно все перевіряти на достовірність. І робити свій вдих - видих... Не робити висновків поспіхом.
А ті, хто приймає рішення на рівні країни - теж мають враховувати групову динаміку.
Нам для більшої безпеки і підтримки так важливе відчуття друзів, ми проявили свою гуманність - важливо, щоб це ворогами не відчувалось нашою "слабкістю" і ми зберігали пильність. Зараз можуть набиватися в "друзі" - зовсім і не друзі.
Знаєте, я попросила колегу, якій довіряю, якщо раптом почну верзти щось неадекватне публічно чи в особистому спілкуванні - фаза ж у всіх така - давати мені зворотній зв'язок. - зараз він нам потрібен. Не критика, а саме дбайливий відвертий зворотній зв'язок.
В особистому плані - ми можемо відчувати втому і коливання емоцій, і зниження самооцінки, і знов зміни в відчутті часу (суб'єктивне уповільнення чи прискорення), може бути одночасна потреба в контактах - і намагання уникнити спілкування, ми зараз дуже чутливі до контактів і дистанції в контактах (якщо зараз у багатьох відносини на відстані - важливо про це пам'ятати), знов може посилитись почуття провини, що щось не встигаємо, (суб'єктивно) мало робимо. І відчуття одинокості.
Важливо собі нагадувати - ми нормальні!!!!! Ми вже витримали стільки напруги, ми вже пройшли стільки. і з такою кількістю викликів впорались. Ми зберігли цільність і ціннісність. Ми вже за ці три місяці напрацювали нову силу.
Нам важливо відволікатись від новин, освоювати простір свого життя - такий, який зараз є, нагадувати собі відпочивати,
дбати про тіло,
Пам'ятати, що ми маємо право на радість - особливо, під час війни.
Спиратися на близкість і контакти. Просити про допомогу!
Пам'ятати, що зараз не буває єдиних ідеальних рішень для всіх - є наші суб'єктивні про нас і наших близьких.
І нам потрібно починати собі дозволяти щось для себе - балувати себе (зараз часто даю домашнє завдання - зробити хоч маленький внесок в відчуття "дозволеної особистої радості". Завтра, напевно, напишу, як я домовлялась із своїм внутрішнім жлобеням і критиком.
В мирний час на семінарах з травматерапії я давала студентам "рятівні круги" - які ми "кидаємо" собі, близьким, клієнтам, коли вони занурюються в вирву стресу чи травми. Кожен з цих кругів може бути рятівним, якщо ми за його допомогою "виринаємо", але може стати дезадапатційним, обмежуючим, якщо користуємося впродовж довгого часу тільки їм.
Тіло (тренування, спорт...),
Інтелект (нові знання, навчання), Реалізація (робота, зараз, мабуть, волонтерство),
Творчість (можливо, хоббі, те, що зможе задіяти і рівень емоцій),
Віра,
Контакти (спілкування).
До наступної фази нам ще йти. І попереду ще випробування, з якими, ми точно впораємося. (Уклін ЗСУ після кожного речення). Але нам потрібні сили.
Картинка - слайд з презентації психологині Оксани Наконечної. (Вдячна їй за дозвіл використання)
На слайді написано - після травмуючої події. Ми живемо під час подій. Але сприйняття фаз - про нас.
Обіймаю, Родино, наче ми вже Перемогли.
Ця фаза провокує розчарування. Це стосується і очікувань, і рішень - своїх і чужих, і людей, які після "героїчної фази" виявляються не супергероями, а "просто людьми".
Наші вороги знаються на соціальній психології. Давайте не дозволяти їм користуватися нашими реакціями, як зброєю:
Зараз можуть частіше проявлятись фейки, різні інформаційні вкиди - те, що може нас разбалансовувати - критичність знижується, потрібно знов і знов її вмикати.
Нас можуть провокувати на різкі реакції - потрібно все перевіряти на достовірність. І робити свій вдих - видих... Не робити висновків поспіхом.
А ті, хто приймає рішення на рівні країни - теж мають враховувати групову динаміку.
Нам для більшої безпеки і підтримки так важливе відчуття друзів, ми проявили свою гуманність - важливо, щоб це ворогами не відчувалось нашою "слабкістю" і ми зберігали пильність. Зараз можуть набиватися в "друзі" - зовсім і не друзі.
Знаєте, я попросила колегу, якій довіряю, якщо раптом почну верзти щось неадекватне публічно чи в особистому спілкуванні - фаза ж у всіх така - давати мені зворотній зв'язок. - зараз він нам потрібен. Не критика, а саме дбайливий відвертий зворотній зв'язок.
В особистому плані - ми можемо відчувати втому і коливання емоцій, і зниження самооцінки, і знов зміни в відчутті часу (суб'єктивне уповільнення чи прискорення), може бути одночасна потреба в контактах - і намагання уникнити спілкування, ми зараз дуже чутливі до контактів і дистанції в контактах (якщо зараз у багатьох відносини на відстані - важливо про це пам'ятати), знов може посилитись почуття провини, що щось не встигаємо, (суб'єктивно) мало робимо. І відчуття одинокості.
Важливо собі нагадувати - ми нормальні!!!!! Ми вже витримали стільки напруги, ми вже пройшли стільки. і з такою кількістю викликів впорались. Ми зберігли цільність і ціннісність. Ми вже за ці три місяці напрацювали нову силу.
Нам важливо відволікатись від новин, освоювати простір свого життя - такий, який зараз є, нагадувати собі відпочивати,
дбати про тіло,
Пам'ятати, що ми маємо право на радість - особливо, під час війни.
Спиратися на близкість і контакти. Просити про допомогу!
Пам'ятати, що зараз не буває єдиних ідеальних рішень для всіх - є наші суб'єктивні про нас і наших близьких.
І нам потрібно починати собі дозволяти щось для себе - балувати себе (зараз часто даю домашнє завдання - зробити хоч маленький внесок в відчуття "дозволеної особистої радості". Завтра, напевно, напишу, як я домовлялась із своїм внутрішнім жлобеням і критиком.
В мирний час на семінарах з травматерапії я давала студентам "рятівні круги" - які ми "кидаємо" собі, близьким, клієнтам, коли вони занурюються в вирву стресу чи травми. Кожен з цих кругів може бути рятівним, якщо ми за його допомогою "виринаємо", але може стати дезадапатційним, обмежуючим, якщо користуємося впродовж довгого часу тільки їм.
Тіло (тренування, спорт...),
Інтелект (нові знання, навчання), Реалізація (робота, зараз, мабуть, волонтерство),
Творчість (можливо, хоббі, те, що зможе задіяти і рівень емоцій),
Віра,
Контакти (спілкування).
До наступної фази нам ще йти. І попереду ще випробування, з якими, ми точно впораємося. (Уклін ЗСУ після кожного речення). Але нам потрібні сили.
Картинка - слайд з презентації психологині Оксани Наконечної. (Вдячна їй за дозвіл використання)
На слайді написано - після травмуючої події. Ми живемо під час подій. Але сприйняття фаз - про нас.
Обіймаю, Родино, наче ми вже Перемогли.
Немає коментарів:
Дописати коментар