Про різницю між похвалою і підтримкою

 Светлана Ройз 

Про різницю між похвалою і підтримкою. Я сьогодні писала відповіді на питання інтерв"ю і розмовляла із знайомою вчителькою на одну й ту ж саму тему – як зараз підтримати дітей, так, щоб зміцнити їх. Зараз самооцінка у всіх дуже вразлива.

Пригадала, що у мене ж є ціла детальний розділ із «Практичного Дитинознавства». Я десь трохи додала, враховуючи контекст, десь скоротила.

Давно підбиралась до важливої теми, як потрібно хвалити дитину, щоб підтримати її, вселити відчуття власної цінності і при цьому не робити її залежною від постійного схвалення. (Це ж стосується і подяки, і критики.)

Я люблю слово «молодець» і часто думаю, як зробити так, щоб «я молодець!» бриніло силою всередині нас, а не постійним питанням – в очах дітей і дорослих. Щоб наша похвала не стала своєрідною несучою стіною для самооцінки.

Нам важливо пам’ятати, що і нагороди, і покарання з часом знижують мотивацію.

Але саме зараз ми всі потребуємо уваги до найменших наших перемог, нам дуже потрібен досвід, що ми хоч якусь дію змогли завершити, щось проконтролювати, що ми можемо бути успішними – навіть, в складних умовах. І ви самі бачите, як зараз діти потребують зворотнього зв"язку від нас.

Самооцінку не можна підвищити іззовні. Усі наліпки, подарунки, оцінки, похвали, вподобайки (лайки) мають тимчасовий ефект. І при цьому формують залежність. А у дитини / дорослого так і не з’являється стійка впевненість у своїх силах, І щоразу доводиться знову й знову научатись «присвоювати» собі результат.

Я часто помічала: коли розхвалюєш людину, говориш, яка ж вона молодчина, яка розумниця і таке інше, вона нібито навмисно намагається спростувати ці слова, ніби сумніваючись в їхній щиросердності.

Основний принцип – це не лише говорити слова «молодець», «розумниця», а бути щирим і фокусувати увагу на конкретиці, на тому, що саме ми хвалимо-відмічаємо і за що. Власне, це й дає відчуття значущості, цінності зробленого.

Якщо ми наголошуємо на цінності, а далі починаємо наступну фразу з частки АЛЕ – це знецінює все сказане раніше.

Різниця в похвалі і підтримці: підтримка – стає внутрішньою силою. Похвала – тимчасовою підпоркою.

Кілька прикладів:

Похвала: «Молодець! Я годжуся тобою! Хороший хлопчик / дівчинка».

Підтримка: акцентуємо увагу на тому, що саме «ми підтримуємо», нам важливо назвати, що саме те, що ми вважаємо найціннішим.

Дитина: «Я красиво намалював / намалювала?

Похвала: «Який чудовий (красивий, талановитий і таке інше) малюнок!»

Підтримка: «Які яскраві кольори! На малюнку і сонце, і веселка, і віконця у будиночку видно! А це, схоже, собака на вулиці! Тобі подобається малювати, так? Це відчувається одразу!

(Дитина, відчуваючи підтримку, починає захоплено розповідати про те, що намалювала, що їй вдалось, а що далось важко, ділиться своїми планами і таке інше. А коли ми її тільки хвалимо, у неї залишається відчуття деякої незадоволеності, дитина може навіть несподівано чинити опір похвалі.)

Дитина: «Я сьогодні отримала 12 балів з математики».

Похвала: «Ти у нас геній!»

Підтримка: «Ти так багато вчився (як варіант – «тобі цікава математика»; «ти розв’язав усі приклади», «а що було найскладнішим?», тобі було складно, все відволікало – і навіть в таких умовах ти впорався

Ще кілька прикладів:

Похвала: «Хороший хлопчик, сам вдягаєш колготки! »

Підтримка: «Ти сам, без сторонньої допомоги розібрався і вдягнув колготки! Я навіть не помітила, як швидко ти з цим впорався!»

Похвала: «Ти природжений письменник! Краще за всіх у класі пишеш твори!»

Підтримка: «Коли я читала твій твір, я нібито бачила й чула все те, про що ти описуєш: і дзюрчання струмка, і шелест вітру в кронах дерев, я бачила людей, – так влучно і красиво були підібрані слова. Так викласти свої думки і почуття здатні справжні письменники».

Тепер варіанти з АЛЕ:

«Ти так напрочуд добре впорався із завданням! Молодець, але зробив не зовсім акуратно».

Варіант підтримки без частки АЛЕ: «Усі цифри / літери на сторінці стрункі, як дерева у лісі. А ось ці – мов вітер похилив. А тут – калюжа після дощу? давай витирати?»

"Ти зібрав іграшки, молодець, але не міг би це робити й хуткіше?»

Варіант підтримки без частки АЛЕ: «О! Іграшки були зібрані зі швидкістю спортсмена-супергероя! Ще кілька хвилин – і ти встановив би новий світовий рекорд!»

І ще –коли дякуючи людині, не просто говориш «спасибі», а вказуєш за що саме ти їй вдячний, власне подяка стає більш щиросердною, а тому більш значущою й цінною.

Нам всім зараз дуже складно. І для мене особисто так важливо, що за ці майже два страшних місяця я відчула більше близькості і підтримки. Вдячна за це!

Обіймаю, як хочу Перемоги!

Джерело

Як оцінити батьками шкільні успіхи своїх дітей

 ДИТЯЧА ПСИХОЛОГІЯ

Як оцінити батьками шкільні успіхи своїх дітей

Правило 1: заспокойтеся. Сконцентруйте свою увагу на диханні: один, два,... десять... Відчуйте спокій, рівновагу. Згадайте про свої колишні "успіхи"."Постійте в черевиках" своєї рідненької дитини. А тепер можна починати розмову, а може... допомогти розібратися у складній теоремі, а може... Пам'ятайте, що спілкування в люті, роздратуванні - все одно що включити в автомобілі "газ" і натиснути на гальма.

Правило 2: не поспішайте. Старий, вічний педагогічний гріх. Ми очікуємо від дитини все і зараз. Ми вимагаємо негайних успіхів, іноді не отримуємо їх, але при цьому не уявляємо, ж нашкодили. Нам потрібно, щоб дитина вчилася сьогодні добре, ми примушуємо її - вона вчиться, але стає зубрилкою й не навидить учіння, школу, а може й ...вас.

Правило 3 : безумовна любов. Ви любите свою дитину, незважаючи на її успіхи в школі. Вона відчуває вашу любов, і це допомагає Ш бути впевненою в собі, подолати невдачі. А як же ставитися до невдач?..вони вас засмучують...та й годі.

Правило 4 :не бийте лежаяого. Два бали, а для когось і вісім балів - достатнє покарання, тому недоцільно двічі карати за одні й ті ж помилки. Дитина очікує від батьків не докорів, а спокійної допомоги.

Правило 5 : щоб позбавити дитину недоліків, намагайтеся вибрати один - той, якого ви хочете позбавитися найбільше, і говоріть тільки про нього.

Правило 6 : вибирайте найголовніше, порадьтеся із дитиною, почніть з ліквідації шкільних труднощів, найзначущіх для неї самої. Але якщо вас обох турбує, наприклад, швидкість читання, не вимагайте одночасно й виразності, і переказу.

Правило 7 - головне: хваліть - виконавця, критикуйте - виконання. Дитина схильна будь-яку оцінку сприймати глобально, вважати , що оцінюють всю її особистість. Вам під силу допомогти відокремити оцінку особистості від оцінки її роботи.

Правило 8 - найважче: оцінка має порівнювати сьогоднішні успіхи дитини з її вчорашніми, а не тільки з державними нормами оцінювання та неуспіхами сусідського Івана

Правило 9 : не скупіться на похвалу, будуючи стосунки із своєю дитиною, не орієнтуйтеся тільки на шкільні оцінки. Нема такого двієчника, якого нема за що похвалити.

Правило 10: визначне в морі помилок острівок успіху, на якому зможе втриматися, вкорінюватися дитяча віра в себе і в успіх навчальних зусиль. Оцінювати дитячу працю слід досить індивідуально, тактовно. Саме за такої оцінки в дитини нема ні ілюзії повного успіху, ні відчуття повної невдачі.

Правило 11: ставте перед дитиною конкретну та реальну мету, і вона спробує її досягти. Не спокушайте дитину метою, якої неможливо досягти.

Правило 12: не рвіть останню нитку. Досить часто дорослі вимагають: щоб зайнятися улюбленою справою ( хобі), дитина повинна виправити свою успішність у навчанні. В ряді випадків така заборона має стимульний характер і справді спонукає дитину до навчання. Так буває тоді, коли справи з навчанням ще не зовсім запущені й до нього ще є інтерес. Якщо ж його вже нема, а в дитини є хобі, галузь живого інтересу, то її треба не забороняти, а всіляко підтримувати, бо це та ниточка, за яку можна витягнути дитину до активного життя в навчанні. Щоб усі правила виявилися ефективними, необхідно їх об'єднати: дитина має бути не обєктом, а співучасником своєї оцінки. її слід навчати самостійно оцінювати свої досягнення. Вміння себе оцінювати -необхідний компонент уміння вчитися, головного засобу подолання труднощів у навчанні.

Джерело

Якщо зможеш, повтори (руки)

 

Де зараз брати ресурс?

 Інститут психології здоров'я Institute of Health Psychology

Де зараз брати ресурс?

Існує кілька джерел отримання ресурсу в поточних умовах. Вони можуть здатися банальними, але варто їх почати використовувати, як буде помітний результат.

Фізичні:

Зарядка, спорт;

Прогулянки, природа;

Збалансоване харчування, вітаміни;

Здоров'я. Наприклад, добре функціонуюча ендокринна система, яка дуже сильно впливає на наше сприйняття, настрій та рівень енергії;

Землеробство. Це може бути дача, город або кілька кущів овочів на балконі. Сюди входить догляд за домашніми квітами.

Рухливі ігри з дітьми чи тваринами;

Масаж;

Сон та відпочинок;

Ванна, лазня, душ та різні доглядові процедури за тілом.

Емоційні:

Обійми та близькість з рідними людьми;

Перегляд контенту, який піднімає настрій;

Спілкування з друзями;

Радувати себе чимось, що зазвичай приносить задоволення;

Музика;

Гумор. Він зараз може здаватися недоречним, але це добрий інструмент переробки стресу, внутрішньої напруги;

Здійснення мрії (зараз або в майбутньому).

Інтелектуальні:

Читання книг;

Вивчення інформації на цікаву тему;

Підвищення професійного рівня;

Зміна сфери діяльності, а отже вивчення нового матеріалу;

Вивчення мов;

Підвищення ерудиції.

Хобі:

Робити те, що подобається і що дає енергію;

Вивчення інформацію на цю тему;

Отримання фінансової винагороду за улюблену справу. Наприклад, це може бути продаж ваших виробів;

Навчати когось цій справі.

Національні:

Віра у світле майбутнє країни;

Відновлення України. Незважаючи на те, що це хвороблива частина сьогодення, це може бути ще й деяким ресурсом, бажанням робити внесок у відновлення.

Волонтерство;

Об'єднання з іншими українцями.

Джерело

Психологічна хвилинка

Вправа «Задоволення».

Одним з поширених стереотипів життєвої психогігієни є уявлення про те, що найкращим способом відпочинку та відновлення є наші захоплення, улюблені заняття, хобі. Число їх зазвичай обмежена. У більшості людей є не більше 1-2 хобі. Багато з таких занять вимагають особливих умов, часу або стану самої людини.

Однак існує багато інших можливостей відпочити і відновити свої сили. На аркуші паперу, потрібно написати 5 видів повсякденної діяльності, які приносять вам задоволення. Потім проранжувати їх за ступенем задоволення. Це і є ресурс, який можна використовувати як «швидку допомогу» для відновлення сил. Можна зробити висновок, що ви педагоги маєте можливість до саморегуляції, але, з різних причин цього не робите.

Приблизний перелік способів ефективної саморегуляції:

• сміх, посмішка, гумор;

• роздуми про хороше, приємне;

• різні рухи типу потягування, розслаблення м'язів;

• розглядання квітів в приміщенні, пейзажу за вікном;

• вдихання свіжого повітря;

• читання віршів;

• висловлювання похвали, компліментів кому-небудь просто так;

• прослуховування спокійної, тихої музики;

• спілкування з чоловіком (дружиною), дітьми, онуками;

• рукоділля;

• спілкування з мистецтвом.

Джерело

Маємо всі вміти

 

Як віднайти силу?

Хаб стійкості почувається замислено.

Захист країни можливий лише завдяки ресурсу — психічного, фізичного та матеріального, поряд з цим війна змінила життя кожного українця і повернутись до роботи стає непросто.

У візуалізаціях - про ключові перешкоди та можливі стратегії відповіді на них у робочому контексті від психотерапевтки Anastasiia Nizhnik

Енергоефективні кроки, робочий ритм, добрий сон і відновлення, соціальний зв'язок — це еліксир перемоги у війні.

А якщо ви відчуваєте, що є потреба у додатковій фаховій підтримці — звертайтесь за нею у Хаб стійкості.

Так плекаємо свою життєстійкість, а отже можемо краще справлятись з труднощами і бути підтримкою для тих, хто поруч.

Джерело