Цікаво про роботу нашого мозку

Секрети роботи нашого мозку. Нейробіологиня Вікторія Кравченко

Запрошуємо всіх юних дослідників та дослідниць на захопливу подорож у світ нейробіології — науки про таємниці нашого власного мозку! На лекції нейробіологині Вікторії Кравченко ми дізнаємося, як працюють нейрони та синапси, як мозок навчається та чому сон є важливим для нашого розвитку. 

Також можна знайти: ЧОМУ ВАЖЛИВО НІЧОГО НЕ РОБИТИ. ПРО ЦЕ ТА ІНШЕ ПОЯСНЮЄ НЕЙРОБІОЛОГИНЯ / ВІКТОРІЯ КРАВЧЕНКО /ЦЕЙВО №17

... говоримо про…мозок! а саме: сон, памʼять, навчання, Сальвадора Далі і енергетики. я сам для себе підтвердив певні інсайти, які інтуїтивно відчував, а тепер знаю точно. і навіть змінив деякі звички. говоримо із нейробіологинею  Вікторією Кравченко. хто питає? Василь Байдак. в Цейво подкасті номер 17...

 

Простий прийом, який допомагає підвищити дитячу самооцінку

 Дитячий психолог

Простий прийом, який допомагає підвищити дитячу самооцінку

Семирічна дівчинка була настільки сором’язливою, що не могла піти навіть на день народження до друзів — якщо не знала батьків іменинника. Вона уникала нових гуртків і знайомств, соромилась вітатись і дуже замикалася в собі.

Одного вечора її сім’я переглядала старі домашні відео.

На екрані — шестимісячна вона: усміхнена, відкрита, щебече на колінах у дорослих. Без страху, з легкістю приймає увагу, сміється, коли її розважають.

І тоді вона тихо каже:

«Коли я була маленькою — я зовсім не соромилась…»

— «Так, доню, ти була така впевнена, відкрита, життєрадісна!» — відповідає мама.

І щось у свідомості дівчинки змінюється. Вона бачить у собі те, про що вже всі забули.

Через кілька днів вона сама просить відвести її на свято — куди ще вчора боялася йти.

Чому це працює?

Коли дитина бачить себе іншою — сміливою, веселою, активною — у неї виникає готовність знову звернутися до цієї сторони себе.

Це не щось нове, це вже є в ній. Просто спало, чекало нагоди.

Перегляди домашніх відео; історії з дитинства; уважні спогади, які ми можемо ділити з дітьми — усе це зміцнює образ “Я”.

Не існує “лише сором’язливих” чи “виключно бешкетників”.

У кожній дитині — багатство різних рис, і важливо нагадувати їй про це:

Колись ти був хоробрим.

А тоді — лагідним.

Ти розв’язував задачки, сміливо пробував нове, і дуже старався.

Говоріть з дитиною про неї маленьку.

Розповідайте, якою вона була: смішною, впертою, розумною, впевненою.

І не забувайте додавати ті історії, які показують, як вона досягала, старалася і раділа своїм перемогам.

Бо дитяча самооцінка — це не про похвалу. Це про те, щоб згадати:

«У мене це вже виходило. Отже, знову вийде».

© НеБийДитину

Емоційна підтримка дітей

 Твоя підтримка Поруч

У моменти, коли дитина мовчить, замикається в собі або «вибухає» емоціями – батьки часто запитують: «Як зрозуміти, що з нею?», «Як говорити, якщо вона не хоче слухати?»

Ми створили набір простих вправ, які допоможуть зробити перший крок до емоційного контакту. Це не просто розмальовки – це інструменти для м’якої розмови і підтримки. Через малюнок, вибір або символи дитина вчиться помічати свої почуття, розпізнавати, що з нею відбувається, знаходити внутрішні опори й знати: я не сам/сама.

У наборі:

«Моє місце сили»

«Мій рюкзак підтримки»

«Коли мені страшно»

«Що я можу зробити, коли злюсь»

«Моя емоція сьогодні»

та інші вправи, що відкривають діалог і допомагають дитині знайти внутрішню опору.

Кожна вправа має інструкцію і для батьків: як запропонувати, про що поговорити, як підтримати дитину без тиску.

Це не тести і не оцінювання. Це м’які інструменти, щоб допомогти дитині розібратись у собі й відчути підтримку.

Завантажити можна за лінком: https://bit.ly/4kYjC55

Зберігайте, діліться і малюйте разом – бо підтримка починається з простого кроку поруч

Якщо ви помічаєте, що дитина часто переживає тривогу, сум, напругу або вам самим непросто – у межах проєкту «ПОРУЧ» можна отримати індивідуальну консультацію психолога. Спокійні розмови, де вас зрозуміють і підтримають.

Зареєструватися на консультацію: https://forms.gle/QSsPkv3Vk4Bs3ehY9

*Отримати консультацію можуть батьки/особи, які їх замінюють, та діти і молодь, у віці від 14-ти років до 21 року.

Психологічна підтримка та допомога у проєкті надається безоплатно.

Відпочинок із психологічної точки зору

 Центр психології та розвитку "Київський Дворик" зараз тут: Центр психології та розвитку "Київський Дворик".

Відпочинок із психологічної точки зору — це не просто пауза в роботі, а процес відновлення вичерпаних ресурсів. Щоби це справді відбулося, потрібне не лише фізичне розвантаження, а й переключення уваги, зміна контексту та контакт із тим, що дає відчуття безпеки й контролю. У класичних дослідженнях виділяють чотири ключові умови такого відновлення: психологічне відсторонення від джерела стресу, глибока релаксація, досвід майстерності (тобто активність, у якій людина відчуває компетентність) і відчуття контролю над тим, що саме і коли вона робить.

Але не вся приємна чи звична активність є по-справжньому відпочинком. Наприклад, ігри чи серіали, які здаються способом розслабитися, можуть не відновлювати, а навпаки стимулювати нервову систему. Якщо ви "відпочиваєте" на фоні внутрішньої тривоги, в умовах дедлайнів або постійного тиску на результат, ця активність продовжує підтримувати напруження, а не знижує його. Так само виснажливими можуть бути навіть улюблені хобі, якщо вони стають ще однією «обов’язковою програмою» з очікуванням продуктивності чи досконалості.

Ефективний відпочинок не має фіксованої форми. Для когось це прогулянка на природі, що, згідно з теорією відновлення уваги, допомагає м’яко розвантажити виконавчі функції мозку. Для іншого творча активність: малювання, приготування їжі, гра на інструменті. Є ті, хто відновлюється в компанії, у спокійній розмові, спільному перегляді фільму чи грі без напруги. А хтось — у тиші, сам-на-сам із собою, без розмов і зобов’язань.

Ідеального, універсального рецепта не існує. Психологічне відновлення відбувається тоді, коли активність створює контраст із тим, що виснажує, і повертає відчуття впливу, безпеки та живої присутності в моменті. Це не завжди щось ефективне, корисне чи естетичне. Тому найважливішим критерієм вибору форми відпочинку є прислухання до себе: що дійсно знижує внутрішнє напруження? Що повертає відчуття, ніби я знову в контакті із собою?

Знецінення: як його розпізнати і чому воно болить

 Palyvoda Anna - Психолог

Знецінення: як його розпізнати і чому воно болить

Чому кілька простих слів можуть ранити надовго?

Знецінення - це не завжди про злість чи байдужість. Часто це захисний механізм психіки.

Ми вдаємось до нього, щоб не торкатись болючого - в собі чи в іншому. Щоб дистанціюватися від складних емоцій, зменшити напругу або впоратись із заздрістю, безсиллям, провиною.

Легше знецінити те, що викликає внутрішній конфлікт, ніж визнати: "я теж так хочу, але не можу собі дозволити", або "мене це тригерить, бо болить".

Проблема в тому, що цей захист працює не тільки проти болю - він також відсікає контакт. І з собою. І з близькими.

Знецінення не робить вас менш вартісними - воно просто свідчить про те, що хтось не зміг побачити вашої цінності або ховається за власними захисними механізмами.

Ви не «перебільшуєте».

Ви не «занадто».

Ваші почуття - реальні.

Ваш досвід - цінний.

Ви - достатні.

Послідовність у вихованні

 Ирина Андрющенко

Ілюзія «швидкого рішення»: що відбувається, коли виховання стає хаотичним

Іноді дорослі, навіть не помічаючи, перетворюють виховання на низку екстрених заходів. Сьогодні дозволяють дитині заснути у батьківському ліжку — бо вона втомилась, завтра наполягають спати самостійно, незважаючи на сльози — «треба так». Сьогодні закривають очі на істерику, щоб уникнути сцени в магазині, а завтра суворо карають за крик.

Таке виховання непослідовне. Воно базується не на розумінні й спостереженні, а на реакції «тут і зараз».

Це як гасити пожежу, не з’ясовуючи, чому вона постійно спалахує.

Проблема в тому, що дитина дуже тонко відчуває, коли правила «пливуть». Вона не може на них опертися. І замість почуття безпеки у неї з’являється тривога. Світ стає непередбачуваним, а межі — розмитими.

Вона може почати перевіряти дорослих на міцність: а якщо я покричу? А якщо впаду на підлогу? А якщо буду кликати без кінця?

Дорослий у цей момент відчуває втому, роздратування, безсилля — «нічого не допомагає». Але причина часто не в дитині, а в тому, що вона не отримує від нас чітких сигналів: «що можна», «що не можна», «що залишиться незмінним, навіть якщо ти плачеш».

Як дорослим важливо бути послідовними — так і дітям.

Уявіть, що ви щоразу приходите на роботу, а начальник змінює правила.

Сьогодні за запізнення карають штрафом, завтра хвалять, що ви взагалі прийшли. Сьогодні можна працювати вдома, а завтра — це підстава для догани.

Як би ви почувалися? Невпевнено? Напружено? Можливо, почали б хитрувати або замкнулися б у собі.

Дитина в хаотичному вихованні — приблизно так само. Вона губиться в непередбачуваності і починає боротися за контроль, хоча їй насправді потрібна не влада, а стабільність.

Все можна виправити й допомогти:

Якщо вводите правило — тримайте його. Не щоб бути суворими, а щоб дати опору.

Дозволяйте дитині плакати, сердитись — і залишайтесь поруч, спокійні та надійні.

Межі — це не про контроль, а про безпеку.

Замість «не можна» — пояснюйте. Замість «заспокойся» — запитайте: «Тобі зараз страшно, сумно, важко?»

Виховання — це не про ідеальність, а про стійкість. Це не набір прийомів, а шлях, де важливо бачити не лише поведінку, а й почуття за нею.

Хаос породжує хаос. А послідовність — спокій.

Розвінчання деяких міфів про наркотики

 Florence_Centre_Zaporizhzhia

 26 червня – Міжнародний день боротьби проти зловживання наркотиками та їх незаконного обігу 

 Статистика:

В Світі – за даними ООН приблизно 300 млн осіб вживають наркотики. Це майже на 23% більше, ніж 10 років тому.
В Україні – станом на початок 2025 року приблизно 1–1,5 млн людей залежать від наркотиків і щорічно ця кількість зростає приблизно на 8-10%. Підлітки починають експериментувати вже у віці 10–11 років. Чоловіки вживають частіше, але жінки швидше стають залежними.

 Чому це відбувається (фактори впливу):

Психологічні: низька самооцінка, тривожність, травматичний досвід, стрес, емоційна вразливість
Соціальні: тиск з боку ровесників, відсутність підтримки, легкий доступ до психоактивних речовин, труднощі вдома чи у суспільстві
Нейробіологічні: у жінок швидший розвиток залежності при схожому вживанні, вони більш вразливі до рецидиву

 Як розпізнати:

раптові зміни настрою або особистості
проблеми з концентрацією, пам’яттю
упадок сил та інтересів
соціальна ізоляція або зниження успішності
коливання ваги або зміни у апетиті
приховування або брехня про поведінку
звужене коло спілкування, «нові друзі» із сумнівною репутацією

 Що робити:

говорити без осуду
звертатися до гарячих ліній або фахівців
підтримати людину в пошуку допомоги