Кабінет психолога Академічного ліцею №2 Української міської ради

вівторок, 10 лютого 2026 р.

Про 3 базові реакції на стрес та відсутність світла та тепла

Як ти реагуєш на ситуацію з відсутністю світла й тепла

Якщо злишся, тривожишся чи метушишся, або взагалі нічого не робиш — це нормально. Не свари себе за це, а краще постався з розумінням і підтримай. Є ідеї як — у каруселі

Ігри для розвитку слухової уваги

Центр практичної нейропсихології - Одеса

Слухова увага – дуже важлива навичка, яка допомагає дитині не лише краще розуміти навколишній світ, а й покращує мовлення, навчання та спілкування.

Ось кілька ігор, які допоможуть дітям розвивати здатність слухати та розуміти:

1. «Знайди повтор». Ви називаєте декілька слів, а дитина повинна помітити, яке слово повторюється. Напр.: сова, трава, хата, кава, море, хата.

2. «Ознака-предмет». Ви говорите ознаку, напр, їстівне. Потім називаєте предмети. Дитина повинна виконати якусь дію (хлопнути/топнути/стукнути), коли почує предмети, які підходять до цієї ознаки. Напр., стіл, вікно, морозиво, сніг, помідор, дерево, суп.

3. «Повтори». Ви називаєте по черзі будь-які слова, а дитина повинна їх повторити, крім тих слів, що означають, напр., тварин (імена, фрукти, квіти тощо). Замість цього малюк хлопає/топає.

4. «Послухай і повтори». Ви говорите досить довге речення, а дитина повинна його точно так само повторити нічого не змінюючи. Напр.: У Сашка в кімнаті лежать машинка, ведмедик, м’ячик, кубики і конструктор.

В ці ігри можна грати в будь-який час в будь-якому місці.

Намагайтесь, щоб діти рідше були свідками конфліктів між батьками

Дитячий психолог

СВАРКИ ПРИ ДИТИНІ - НАСЛІДКИ

1. Стереотипна поведінка.

В залежності від того, як часто дитина буде свідком протистояння між батьками, вона може виробити звичну модель поведінки. Вона стане для неї реакцією, існувати в рамках якої найбезпечніше. Діапазон реакцій досить великий: замкнутість, відхід в себе; можна вмикати паніку; проявляти агресію; впадати в безпорадність.

2. Вимушений вибір між батьками

Дитина втягується в те, що відбувається, і з ранніх років їй доводиться займати сторону одного з батьків. Так складаються коаліції між членами родини.

3. Труднощі в партнерських взаєминах.

Для дітей поділ батьків на «поганих» і «хороших» заважає гармонійному розвитку особистості. Для дівчаток перехід на мамину сторону відіб'ється на відносинах з чоловіками. Їй буде складно їм довіряти і буде здаватися, що всі вони зрадники, а єдиний спосіб отримати бажане - це сльози або гра в мовчанку (в залежності від маминого прикладу). Для хлопчиків протистояння з батьком матиме наслідком те, що він виросте з антисценарієм «не хочу бути таким, як тато». Він буде боятися повторити помилки батька, стати таким же деспотичним і неуважним до коханої жінки. А якщо він займає сторону батька, у майбутньому це виллється в огиду до жінок і уникнення тривалих відносин. І це не єдині варіанти розвитку подій.

4. Почуття провини.

Пам'ятайте про те, що діти все бачать і чують, по-своєму інтерпретують причини ваших сварок. Саме тому, коли батьки розлучаються, діти відчувають почуття провини і їм здається, що це сталося через них. Ви можете захистити дитину від психологічних травм сімейних сварок, не допускаючи конфліктів у її присутності.

5. Підвищена дитяча тривожність.

Для гармонійного розвитку дитини немає нічого кращого, ніж взаєморозуміння батьків.

6. Симптом проблеми.

Такі проблеми, як енурез, кошмари, заїкання, відмова від їжі, замкнутість, аутоагресія (коли діти виривають собі волосся, вії, сильно гризуть нігті, наносять собі ушкодження) - всього лише симптом того, що відбувається в родині.

НЕ КОФЛІКТУЙТЕ ПРИ ДИТИНІ! Знаходьте компроміси, вирішуйте причини, шукайте гармонію у стосунках. Даруйте любов один одному і дітям, самовдосконалюйтесь, вчіться, мрійте, досліджуйте РАЗОМ!

Про важливість реакцій дорослого

Інститут емоційно-фокусованої терапії

У цьому відео дуже чітко видно, як травматичний досвід може народжуватися не з “події”, а з середовища - із раптового зламу безпеки в момент, коли дитина була в контакті й дослідженні.

⠀

Спочатку дитина у вікні толерантності: цікавість, взаємодія, навчання. Дорослий тримає темп, дає прості завдання, підтверджує успіх — це підтримує відчуття опори і дозволяє системі “йти в дослідження”.

⠀

А потім у поле входить третя людина з різким криком і нападом на психолога. Для дорослого це може виглядати як “конфлікт дорослих”. Для нервової системи маленької дитини — це сигнал: небезпечно, непередбачувано, правила змінилися.

І ми бачимо типову захисну реакцію: дитина опускає погляд, перестає діяти, ніби “зникає”. Це дуже схоже на завмирання/відключення — не каприз і не “характер”, а автоматичний спосіб вижити, коли в полі з’являється загроза.

⠀

У термінах ЕФТ тут важливо побачити ще інше: сором/страх і “замороження” часто виникають саме тоді, коли зв’язок перестає бути безпечним. Дитина робить внутрішній висновок не словами, а тілом:

“коли стає напружено — краще не проявлятися, не тягнутися, не хотіти”.

⠀

Лікує співрегуляція: спокійний тон, називання (“пролунав гучний голос — це могло налякати”), підтвердження (“ти завмер - так буває, коли страшно”), повернення вибору (“пауза/ближче до мами/пізніше”).

Тоді система знову отримує ключове: я не один(одна), зі мною все ок, контакт витримує.

⠀

Цей ролик про просту правду: діти запам’ятовують не інструкції, а атмосферу. І один чужий крик у кімнаті може “вимкнути” живий інтерес - бо безпека важливіша за гру.

понеділок, 9 лютого 2026 р.

З турботою про себе

Ти як?

Ніхто тобі не допоможе так, як тільки ти можеш

Пам’ятаєш таке правило? Його рекомендує згадати лікар-психотерапевт Олег Романчук.

Адже воно особливо дієве, коли йдеться про ментальне здоров’я: навіть невелика щоденна турбота про себе буде тобі допоміжна (навіть якщо вже працюєш зі спеціалістом).

Починай або віднови свої щоденні прогулянки, фізичну активність, подбай про збалансоване меню і регулярні майндфулнес-практики. Це просто і працює

Дивися вебінар «Доказові практики самодопомоги у турботі про психічне здоров'я» на ютуб-сторінці «Ти як?»: https://www.youtube.com/live/mXQemEs0Nc8?si=7QFoX3J1ZKYtvhEJ

Дитина плутає звуки чи переставляє склади

Центр практичної нейропсихології - Одеса

Ви коли-небудь замислювалися, наскільки складно вимовити звичайне слово «КІТ»? Для нас це секунда, а для мозку дитини - ціла спецоперація!

Щоб ми заговорили, мозок має миттєво «диригувати» м’язами рота. Ця здатність називається артикуляційний праксис.

Уявіть, що вимова слова - це складний кулінарний рецепт:

1. Задум: ви точно знаєте, що хочете приготувати (слово «Кіт»).

2. План (праксис): мозок пише інструкцію: «Корінь язика вгору (К), рот ширше (І), кінчик язика до зубів (Т)».

3. Виконання: м’язи мають блискавично виконати ці команди.

Що йде не так, коли праксис порушений?

Уявіть, що кухарі (губи та язик) отримали рецепт, де сторінки переплутані або залиті кавою. Тоді дитина:

Каже «Тік» замість «Кіт» (плутає послідовність).

Замінює складні звуки на простіші (спрощує «меню»).

Довго мовчить, намагаючись «впіймати» потрібну позу ротом (пошук артикуляції).

Проблема може мати два боки:

Відчуття (аферентний праксис): дитина ніби «не відчуває» свій рот. Мозок не розуміє, де зараз язик — угорі чи внизу.

Перемикання (еферентний праксис): дитина каже «А» і «У» окремо, але не може з’єднати їх у «АУ». Мозок «застряє» на першій команді.

Важливо пам’ятати: дитина не вередує. Її мозок щоразу ніби заново вчиться керувати складним «пультом управління». Це потребує терпіння, підтримки та правильних вправ з фахівцем.

(с) Світлана Застука @svitlanazastuka - логопед, нейропсихолог.