Отже, ви цікавились, що пишуть про результати обмежень чи заборони дітям і підліткам (зокрема, в Австралії) користуватися соцмережами.
Пишуть про це дуже багато і різні медіа.
Це і не дивно, теми, пов'язані з дітьми, багатьох зачіпають дуже.
Перше, що варто сказати: за порушення не карають батків чи дітей, для технологічних компаній передбачені штрафи.
- Підлітки: стверджують, що заборона не мала бажаного ефекту, і багато хто каже, що технологія оцінки віку оцінює їхній вік як більше 16-ти років і надає їм доступ. Хтось використовує для переєстрації особу брата чи сестри, чи старших друзів.
Дехто розповідає, що приймає заборону, дехто її обішов, що логічно. Хтось перейшов - увага - на спільні акаунти з батьками.
Є такі, що кажуть, що старші друзі присилають їм скачані відео трендів або показують щось цікаве зі свого телефону (привіт, 90-ті і одна на 5-ьох касета
)
BBC публікувала щоденник 14-річної Емі, яка навіть писала, що почувається “вільною” без тиску, пов’язаного з підтримкою присутності на Snapchat: “Я часто телефонувала друзям у Snapchat після школи, але оскільки більше не можу, я пішла на пробіжку”.
Звучить як мед для батьківських вух.
Але багато таки свідчать про те, що обходять бан.
- Технологічні компанії чинять опір і закликають австралійський уряд переглянути свою позицію. У січні Meta заявила про блокування понад 500 000 облікових записів осіб віком до 16 років в Австралії, але є купа інших додатків, багато з яких не підпадають під заборону.
Платформа Reddit пішла далі та подала позов проти уряду Австралії (аргументи - заборона неефективна, обмежує свободу слова молоді і може позбавити підлітків можливості брати участь у громадському житті і політичних дискусіях).
- Психологи: коментують переважно в тому напрямку, що підлітки можуть мати зміни настрою, роздратування, неспокій або відчуття соціальної відірваності, і до цього треба бути готовими. Бо соціальні мережі для них - "не просто розвага, а інструмент для боротьби з нудьгою, стресом та соціальною тривожністю".
І в цьому місці у мене виникає запитання.
Ідея обмежень і в тому, щоб знизити тривожність. Але якщо це допомагає з нею боротися, то це якось нічого не пояснює?
Але з часом, кажуть психологи, підлітки навчаться застосовувати нові стратегії подолання труднощів - наприклад, розмови з дорослими, яким довіряють.
- Соціологія.
Глобальне дослідження Ipsos показало, що 65% людей підтримують заборону дітям віком до 14 років користуватися соцмережами. Це стосується 29 з 30 опитаних країн, єдиний виняток - Німеччина.
Щодо Австралії - то дані компанії LoopMe показали, що лише 6% австралійців переконані, що ця заборона зробила онлайн-простори безпечнішими.
І багато хто розуміє, що є способи обійти обмеження.
При цьому є переважна підтримка самої ідеї шукати рішення щодо більшої безпеки в інтернеті.
Які мої висновки на цьому етапі:
- якщо говорити про більшу безпеку, то ймовірно обмеження можуть ускладнити доступ до загрозливого контенту.
Однак це не запобігає самому створенню цього контенту саме для дітей і підлітків. Розраховувати на добру волю технологічних компаній якось не доводиться, тим більше у них монополія у цих сегментах;
- щодо того, як це впливає на дітей і підлітків, все на рівні припущень.
Бо моє наукове єство каже, що зміни, яких очікують автори обмежень, можна побачити лише в лонгітюдних дослідженнях, коли є можливість опитати людей в динаміці;
- є ще один аспект - це вплив на когнітивні функції, на виконавські функції, на навчання.
І тут є низка досліджень з педагогіки, які якраз свідчать, що рання технологізація дитини не робить революцію в її освіті.
І те, що тривалість екранного часу на день не дорівнює знанням чи поінформованості.
Але це інша довга тема.
Але є консенсус про те, що витримувати напругу (без деструктиву у віртуальній реальності) варто б навчитися і багатьом дорослим, не те що підліткам.
