Можна передивитись на вихідних

Війна, втрата, розлучення, імміграція - як дозволити собі ЖИТИ, СВЯТКУВАТИ, РАДІТИ - ДІДКОВСЬКА

❓як війна і постійна напруга впливають на психіку; уявні страхи, які нам навʼязують і які нас руйнують

❓імміграція - як позбутися постійного почуття провини та як вберегти свій психічний стан

❓стосунки - як вберегти метальний звʼязок з чоловіком на відстані

❓ПТСР серед військових - як підтримати і стати опорою

❓співзалежні стосунки - чому так багато людей не йдуть і терплять

❓втрата - як не збожеволіти від горя; чому не можна дорікати людям, які переживають втрату, живучи своє життя, жартуючи

❓чи можливо позбутися почуття провини, якщо ти з дітьми обираєш лишатися в Україні під обстрілами; як у війну продовжувати відчувати себе жінкою і знаходити на себе час

❓про розділення суспільства на ухилянтів і героїв - чим це небезпечно

❓про мовне питання та чому малі діти, яких вчать російської, це проблема для майбутнього України

❓булінг - чи можливо дитину вберегти від нього і як

❓про синдром відкладеного життя і як дозволити собі ЖИТИ, СВЯТКУВАТИ, РАДІТИ

У сьогоднішньому інтервʼю я ставила питання, які цікавлять мене і моє оточення. Але, переконана, відповіді на них стануть у нагоді сьогодні кожному українцю/українці.

Методи природної саморегуляції

 Дитячий психолог

Методи природної саморегуляції 

Методи психічної саморегуляції бувають не тільки свідомі, але й природні. Починаються вихідні: це ідеальний час залучити до свого психологічного відновлення ще й їх.

До таких методів належать:

Прогулянки на природі та комунікація із природою
Відвідування культурних заходів
Класична музика
Позитивна комунікація з цікавими людьми
Фізична розрядка, наприклад, інтенсивне тренування
Читання літератури

 Із цього приводу Келлі Макгонігал зазначає: «Люди завжди цікавляться: «Яка вправа корисніша?» На це я відповідаю: «А яку вибрали б ви?»

 Для тіла й мозку немає різниці: так що, з чого б ви не почали, все добре. Працюйте в саду, гуляйте, танцюйте, займайтеся йогою або командними видами спорту, плавайте, грайте з дітьми або домашніми тваринами – навіть прибирання квартири й похід до магазинів (краще просто вивчати вітрини) зараховуються як вправа.

Найбільш відчутно поліпшують настрій і знижують стрес п'ятихвилинні, а не часові вправи. Так що зовсім не соромно – і дуже навіть корисно – п'ять хвилин прогулятися навколо будинку».

Отже, навчання самостійному входженню в стан релаксації й досягнення на його основі різних урівноважених станів – провідне завдання саморегуляції, спрямоване на створення сприятливих умов для повноцінного відпочинку, посилення відновних процесів й вироблення навичок та індивідуальних способів знизити рівень тривожності та стресу.

За матеріалами Богдани Іваненко, кандидатки психологічних наук, "Саморегуляція особистості. Навчальний посібник" 
UA Mental Help

Чому дитині важливо відчувати своє тіло

 Центр практичної нейропсихології - Одеса

Здатність відчувати своє тіло називається схемою тіла. Це уявлення мозку про те, де знаходяться частини тіла, як вони рухаються і як взаємодіють між собою.

Коли ця система добре розвинена, дитині легше керувати своїми рухами, координувати тіло та виконувати різні дії.

Відчуття власного тіла допомагає дитині:

• краще контролювати рухи

• утримувати рівновагу

• орієнтуватися у просторі

• правильно сидіти за столом

• впевненіше писати, малювати та виконувати інші завдання

Коли дитина добре відчуває своє тіло, мозку легше планувати та організовувати рухи. Це важливо не лише для фізичної активності, а й для навчання, концентрації та саморегуляції.

Розвивати відчуття тіла допомагають різні активності: рухливі ігри, лазіння, стрибки, балансування, ігри з м’ячем, вправи на координацію. Через рух і взаємодію з навколишнім середовищем мозок отримує необхідну інформацію і поступово формує точну схему тіла.

Саме тому для гармонійного розвитку дитині важливо багато рухатися, досліджувати простір і відчувати можливості свого тіла.

(с) Єлизавета Курінна @your.psychology.liza - дитячий психолог, нейропсихолог

Підтримати дитину

 Голоси дітей

«Мам, мене цькують у школі».

«Тату, мені пише дивний незнайомець».

«Я бачила, як хлопці билися на перерві. Не можу забути».

Знаєте, як допомогти дитині?

Нові чотири відео нашої соціальної кампанії «Знаю як» — саме про це. Серія з коротких анімованих роликів розповідає про ситуації, коли дитина потребує захисту або підтримки дорослого. Кожен ролик ставить просте запитання: як вчините ви? І дає підказку, як діяти безпечно.

Усі вісім відео вже на нашому YouTube: bit.ly/4b4znoA

Одним із них ділимося нижче

Дитина пише з помилками

 Центр практичної нейропсихології - Одеса

Помічали, що дитина допускається помилок при письмі та читанні: пропускає букви, переставляє склади, замінює звуки, близькі за звучанням? Причина може бути в несформованому фонематичному аналізі.

Простими словами: дитина чує слово цілком, але не може розкласти його на чітку послідовність «цеглинок». Для неї слово - це суцільний потік звуків.

Фонематичний аналіз - це вища математика для мозку. Дитина має не просто впізнати звук, а визначити його точне місце та «сусідів» у слові.

Як перевірити дитину за 2 хвилини?

Дайте ці завдання усно (без підказок і паперу):

«Де звук?»: де звук [с] у слові «космос»? (На початку, в середині чи в кінці?)

«Скільки звуків?»: скільки звуків у слові «краб»? (Відповідь — 4).

«Сусідні звуки»: який звук стоїть після [о] у слові «слон»?

Вправа для розвитку: «Звуковий ланцюжок»

Ідеально для авто чи прогулянки!

Правила: ви називаєте слово, а дитина має назвати нове, що починається на останній звук вашого. Приклад: Лимон → Носоріг → Глечик.

Фонематичний аналіз - це важливий елемент успішного читання та письма. Якщо дитина освоїть цю навичку, вона зможе уникнути більшості помилок у школі.

(с) Світлана Застука @svitlanazastuka - логопед, нейропсихолог.

Зміцнити зв’язок між дорослими та дітьми

 Твоя підтримка Поруч

Пригоди — це розваги з дуже великою метою: зміцнити зв’язок між дорослими та дітьми. Адже коли ви проводите час один на один, дитина відчуває увагу, свою значущість і безпеку. Це створює довіру, зміцнює емоційний контакт та навчає дитину будувати стосунки.

Зберігайте добірку простих ідей для маленьких пригод, як зробити проведений разом час різноманітним та цікавим!

Готовність до школи

 Ірц Південне

“А моя дитина точно готова до школи?”

Це питання звучить майже на кожній зустрічі з батьками майбутніх першокласників.

Тому фахівці ІРЦ провели ще один тренінг у закладі дошкільної освіти громади - цього разу для батьків.

І знову дорослі на кілька хвилин опинилися на місці дітей.

І знаєте що?

Навіть прості завдання раптом стали… складними.

Не тому, що дорослі не вміють.

А тому, що мозок іноді працює інакше, ніж ми очікуємо.

Саме так часто почуваються діти, коли:

- складно утримати увагу

- важко зрозуміти довгу інструкцію

- плутаються звуки

- не слухаються пальчики

- губиться рядок

- або просто дуже багато шуму навколо.

І тоді виникає знайома фраза:

“Та він просто не старається…”

Але правда інша.

Дуже часто дитина старається більше за всіх, просто їй складніше.

Під час зустрічі ми говорили з батьками про головне:

Чи справді дитина готова до школи?

Готовність до школи - це не тільки:

знати букви

рахувати до десяти

читати склади

Набагато важливіше інше:

чи може дитина слухати інструкцію і виконати її

чи вміє концентруватися хоча б 10–15 хвилин

чи розрізняє звуки у словах

чи готові пальчики до письма

чи може висловити думку і зрозуміти дорослого

чи справляється з емоціями та труднощами

Бо саме ці речі стають основою навчання у школі.

Ми також говорили про маркери, на які варто звернути увагу:

Якщо дитина:

не може запам’ятати коротку інструкцію

швидко втрачає увагу

плутає схожі звуки

має труднощі з мовленням

уникає завдань, пов’язаних з письмом або малюванням

дуже швидко втомлюється від навчальних завдань

- це не вирок і не проблема.

Це сигнал, що дитині може знадобитися підтримка фахівців.

І найголовніше - не чекати, що “переросте”.

Бо коли труднощі ігноруються, у школі вони часто перетворюються на:

втрату мотивації

страх помилки

небажання вчитися

сльози над зошитом

фразу “я нічого не вмію”.

Але хороша новина в тому, що більшість труднощів можна скоригувати, якщо помітити їх вчасно.

Наприкінці зустрічі одна мама сказала дуже щиро:

“Тепер я розумію, що підготовка до школи — це не про зошити. Це про розвиток дитини. І моя дитина ще не готова до навчання!”

І саме це було найважливішим результатом.

Бо школа - це не старт гонки.

Це новий етап життя дитини.

І кожна дитина має право прийти до нього підготовленою, впевненою і підтриманою.