Кабінет психолога Академічного ліцею №2 Української міської ради

Тут Ви знайдете відповіді на листи до Пошти довіри, цікаві посилання, інформацію для роздумів

четвер, 30 квітня 2026 р.

Світова хвиля обмежень: як борються з впливом соцмереж на дітей

 Куншт

Дослідники кажуть, що соцмережі тісно пов’язані з підлітковою депресією, погіршенням сну, низькою самооцінкою. Також йдеться про зростання депресивних симптомів і суїцидальних думок серед підлітків.
Тож низка країн поступово почала обмежувати соцмережі для дітей. Як це вже працює в Австралії та Франції і чи справді це ефективно — дивіться у новому випуску «Треба розжувати» 👉


Взаємозв'язок емоцій та тіла

Жовті Кеди з Юлією Бориско
А якщо просто випрямити плечі?
Психіатр Олег Чабан - у відповідь на запитання, як зійти зі стежки негативного, депресивного мислення.

Що відбувається з мозком дитини під час істерики

 Центр практичної нейропсихології - Одеса

Під час сильної емоції мозок дитини працює інакше, ніж у спокійному стані.
У цей момент активується емоційна частина мозку, яка відповідає за реакцію на стрес і небезпеку. Вона ніби «перехоплює керування».
А ділянки мозку, що відповідають за контроль, логіку та саморегуляцію, тимчасово працюють слабше.
Саме тому під час істерики дитина може:
• не чути пояснень
• не реагувати на прохання
• плакати або кричати
• діяти імпульсивно
У цей момент дитині дуже складно заспокоїтися самостійно, адже система самоконтролю ще тільки формується.
Тому найважливіше — спочатку допомогти дитині заспокоїтися:
✅ говорити спокійно, бути поруч, дати час на відновлення.
Коли емоції зменшуються і нервова система заспокоюється, мозок знову може сприймати інформацію, слухати та домовлятися.
(с) Єлизавета Курінна @your.psychology.liza - дитячий психолог, нейропсихолог

середа, 29 квітня 2026 р.

Техніки саморегуляції: як правильно їх використовувати

 Дитячий психолог

*Техніки саморегуляції: як правильно їх використовувати?*
Існує багато фізичних, дихальних та м’язових практик, що допомагають боротися зі стресом. Проте більшість досі вважає, що усе це не працює та є марною тратою часу. Тому розгляньмо, за яким принципом працюють дихальні техніки, що допомагають організму у стресових ситуаціях. Можливо, вони таки дійсно ефективні?
*Що відбувається з організмом у стані стресу?*
Стрес активує гіпоталамус-гіпофіз-наднирники, що призводить до викиду гормонів стресу – кортизолу й адреналіну. Ці гормони прискорюють частоту серцевих скорочень, артеріальний тиск і дихання. У цей момент активізується симпатична нервова система: прискорює і підсилює роботу серця, підвищує кров’яний тиск, звужує судини шкіри, гальмує роботу травної системи.
*Як реагує організм на дихальні техніки?*
Активується парасимпатична нервова система, яка відповідає за стан спокою: послаблює серцеву діяльність, розширює кровоносні судини, знижує тиск та рівень глюкози у крові. Наш організм краще забезпечується киснем, а тому краще працюють органи, зокрема серце, мозок та м'язи.
*Яка користь від дихальних технік?*
🔸 Заспокоюють, допомагають відволіктися і подивитися на проблеми під іншим кутом зору.
🔸 Допомагають побороти напади паніки, покращують сон і допомагають позбутися безсоння.
🔸 Зменшують тривожність і рівень стресу.
🔸 Відновлюють внутрішній ресурс.
*Які техніки використовувати?*
1️⃣ Почергове дихання ніздрями. Людина закриває одну ніздрю, вдихаючи через іншу, а потім переходить на видих через іншу ніздрю.
2️⃣ Дихання зі стиснутими губами. Із закритим ротом і розслабленими губами людина повільно робить вдих через ніс протягом 2 секунд. Потім, стиснувши губи, ніби збирається задути свічку, повільно й рівномірно робить видих через рот.
3️⃣ Прогресивне розслаблення м’язів. Треба зробити вдих, напруживши першу групу м'язів до 10 секунд. Видих – і швидко розслабити цю групу м'язів. Після 20 секунд розслаблення слід повторити вправу для наступної групи м’язів.
Кожен сам для себе обирає, що йому краще допомагає у стресових ситуаціях. Проте не варто забувати, що для заспокоєння існують спеціальні вправи, завдання яких – допомогти людині тут і зараз без залучення значних ресурсів.
Галина Волошина, психологиня

Психологія підлітка

 Дитячий психолог

ПСИХОЛОГІЯ ПІДЛІТКА. ЯК ПОЛЕГШИТИ КРИЗУ
Для розуміння психології підлітка і кризових періодів в його розвитку, варто спочатку розібрати підлітковий вік на "молекули". Отже.
Межі віку - від 11-12 до 15-16 років.
Провідна діяльність в підлітковому віці - інтимно-особистісне спілкування з однолітками.
Психологічні новоутворення віку - почуття дорослості, критичність мислення, потреба в самоствердженні.
Особливості рухової сфери: зниження рухової активності.
Особливості розвитку пізнавальної сфери: переважання пізнавальної активності в міжособистісних відносинах; розвиток критичного і вдосконалення теоретичного, абстрактно-логічного мислення; активний розвиток монологічного, езопової і письмовій мові; вдосконалення логічної і опосередкованої пам'яті, уповільнення механічної пам'яті; пік розвитку уяви.
Особливості розвитку особистісної сфери: розширення самосвідомості.
Пошук «Я ідеального» і постійний аналіз «Я реального», формування образу «фізичного Я»; поява почуття дорослості і його прояв у одязі, манері поведінки, в мові; розвиток здатності до самовиховання і саморозвитку; підвищена потреба в спілкуванні, самоствердженні, самостійності та незалежності від дорослого; емоційна нестійкість і афективна забарвленість дій; розвиток внутрішніх моральних цінностей, які ще нестійкі в поведінці; загострення рис характеру (акцентуації); спостерігається особистісна нестабільність у поглядах, в емоціях, у вчинках підлітка.
Особливості розвитку соціальної сфери: зухвала поведінка в громадських місцях; міжособистісні відносини будуються найчастіше по інтересам, не пов'язаним з навчальною діяльністю, вона відходить на другий план; появу різних захоплень, які затягують підлітка, де він себе реалізує; особистісна нестабільність відкладає відбиток на дружніх відносинах, які стають неміцними і короткотривалими; з'являється референтна (значуща) група; виникнення інтересу і встановлення перших взаємовідносин з підлітками іншої статі.
Криза підліткового віку. Найвідоміша і часто обговорювана підліткова криза. Його час прояву припадає на 13-14 років. Початок кризи для кожного підлітка індивідуальний і залежить від темпу дозрівання організму і характеру соціальної ситуації розвитку. Основою підліткової кризи стають протиріччя між виникли внутрішніми змінами і зовнішніми обставинами, що не міняються, які не задовольняють бажане дитини, що подорослішала. Причини такого протиріччя ховаються в появі почуття дорослості, в психофізіологічної перебудові (статеве дозрівання, зміни в сфері потреб та сфері самосвідомості) організму, яку підліток не відразу усвідомлює; і в неприйнятті «дорослості» з боку дорослих, які демонструють нерозуміння переживань підлітка з приводу його самореалізації.
В результаті криза підліткового віку виливається в наступні ознаки і прояви: агресивність у спілкуванні з дорослими, часта зміна настрою, посилена увага до своєї зовнішності, зниження навчальної мотивації (поверхневе виконання чи невиконання домашнього завдання, пропуски уроків, байдужість на уроках та ін.), невиконання прохань дорослих, негативізм, відмова від допомоги в побуті, конфліктність, порушення громадського порядку.
РЕКОМЕНДАЦІЇ З ПОДОЛАННЯ ПІДЛІТКОВОЇ КРИЗИ:
- дорослим будувати спілкування з підлітком на повазі їхніх особистісних особливостей і в доброзичливому тоні;
- терпляче приймати відмови підлітка про допомогу, але при нагоді знайти переконливі слова і ще раз запропонувати допомогу;
- заздалегідь обговорити обов'язки підлітка в сім'ї і не наполягати на їх миттєвому виконання;
- бути послідовними в пред'явленні вимог до підлітка;
- якнайчастіше організовувати дозвільну діяльність всієї родини;
- підтримувати захоплення та інтереси підлітка, а при їх негативному характері вміло (особистим прикладом, через спільну діяльність та іншими способами) переорієнтувати на інше заняття;
- контролювати навчальну діяльність;
- створювати умови для довірчих бесід;
- не забороняти спілкування з однолітками (дозволяти запрошувати додому, попередньо обговоривши умови такого спілкування);
- вводити правила та покарання, попередньо обговоривши їх з підлітком і отримавши від нього згоду на їх виконання (краще, якщо замість покарань використовується метод наслідків дій);
- давати в доброзичливій формі позитивні і негативні оцінки зовнішності і вчинків підлітка.
(с) А.Н. Яшкова, Н.Ф. Сухарева. Вікова психологія, 2009

Зменшити залежність від ґаджетів

 Соціально-психологічна служба Київщини

 

Важливість режиму дня для дитини

 Вікторія Ідея зараз тут: Oleksandriya.

Коли дитина знає, що буде далі — мозок не живе в постійній напрузі.
І тоді з’являється ресурс:
на розвиток, навчання, гру, контакт і спокій ❤️