Дитина плутає звуки чи переставляє склади

 Центр практичної нейропсихології - Одеса

Ви коли-небудь замислювалися, наскільки складно вимовити звичайне слово «КІТ»? Для нас це секунда, а для мозку дитини - ціла спецоперація!

Щоб ми заговорили, мозок має миттєво «диригувати» м’язами рота. Ця здатність називається артикуляційний праксис.

Уявіть, що вимова слова - це складний кулінарний рецепт:

1. Задум: ви точно знаєте, що хочете приготувати (слово «Кіт»).

2. План (праксис): мозок пише інструкцію: «Корінь язика вгору (К), рот ширше (І), кінчик язика до зубів (Т)».

3. Виконання: м’язи мають блискавично виконати ці команди.

Що йде не так, коли праксис порушений?

Уявіть, що кухарі (губи та язик) отримали рецепт, де сторінки переплутані або залиті кавою. Тоді дитина:

Каже «Тік» замість «Кіт» (плутає послідовність).

Замінює складні звуки на простіші (спрощує «меню»).

Довго мовчить, намагаючись «впіймати» потрібну позу ротом (пошук артикуляції).

Проблема може мати два боки:

Відчуття (аферентний праксис): дитина ніби «не відчуває» свій рот. Мозок не розуміє, де зараз язик — угорі чи внизу.

Перемикання (еферентний праксис): дитина каже «А» і «У» окремо, але не може з’єднати їх у «АУ». Мозок «застряє» на першій команді.

Важливо пам’ятати: дитина не вередує. Її мозок щоразу ніби заново вчиться керувати складним «пультом управління». Це потребує терпіння, підтримки та правильних вправ з фахівцем.

(с) Світлана Застука @svitlanazastuka - логопед, нейропсихолог.

Не однозначно, але є над чим поміркувати

 Вікторія Ідея 

Часу з дітьми завжди менше, ніж здається.

І іноді одна щира розмова важливіша за роки «правильного виховання»

Підліток і батьки

 Соціально-психологічна служба Київщини

          

       

     

     

     

   

 

Дарувати світло - це і про підтримку власного ресурсу

 Ти як?

Будь як лампочка, не згасай

Адже в тобі стільки світла, тепла та енергії, яка не залежить від зовнішніх обставин.

Ними можна зігріти себе і цілий світ.

Навіть якщо почуваєшся виснажено, продовжуй бути собою: разом із відпочинком це найкращий спосіб підтримки і підзарядки

Варто подумати

 Віктор Громовий

Якщо ваша дитина приходить до школи з нестримною енергією медоїда, поведінкою на кшталт «я роблю, що хочу»... і саме так само поводиться вдома... будь ласка, вислухайте мене з любов'ю:

Це не провина школи.

Школа не може замінити батьків у встановленні меж.

Школа не може замінити батьків у навчанні відповідальності.

Школа не може чарівним чином виправити те, що закріплюється вдома.

Дітям не потрібен дорослий «найкращий друг».

Дітям потрібні чіткі очікування.

Дітям потрібні межі.

Дітям потрібна послідовність.

Діти повинні нести відповідальність І при цьому відчувати любов і приналежність.

Саме так ви виховаєте впевнених у собі дітей, які зможуть функціонувати в реальному світі. Крапка.

Зібрати увагу в єдине ціле

 Центр практичної нейропсихології - Одеса

У кожного з нас бувають дні, коли думки розлітаються, і зосередитися на одному завданні — справжній виклик.

Уявіть, що так почувається дитина, для якої утримати увагу — це як ловити метеликів у полі. На щастя, мозок можна і потрібно тренувати, і для цього є чудові вправи, які легко інтегрувати у повсякденне життя, перетворюючи їх на цікаву гру.

Однією з найпростіших, але ефективних вправ є «Знайди відмінності».

Ця гра чудово розвиває стійкість уваги та вміння виокремлювати головне з-поміж деталей.

Замість картинок можна використовувати реальні предмети: поставте на стіл кілька іграшок, дайте дитині 30 секунд, щоб їх запам’ятати, а потім попросіть її заплющити очі, і швидко змініть щось — наприклад, переставте іграшки місцями, додайте або приберіть одну.

Ця гра вчить не лише зосереджуватися, а й запам’ятовувати, тренуючи зорову пам’ять.

Інша чудова вправа — «Слухай і роби».

Це проста гра, що допомагає тренувати слухову увагу та виконавчі функції. Ви можете давати дитині прості, але послідовні інструкції, наприклад: «Спочатку візьми синю ручку, потім відкрий зошит і намалюй коло».

Поступово збільшуйте кількість дій та їх складність.

Важливо, щоб дитина виконувала все послідовно, не пропускаючи жодного кроку. Це вчить її не просто чути, а й утримувати інформацію в голові та виконувати її, долаючи бажання відволіктися.

Ще одна корисна вправа — «Малюємо по пам’яті». Попросіть дитину подивитися на простий предмет, наприклад, на яблуко, протягом кількох секунд. Потім приберіть яблуко і попросіть її намалювати його якомога детальніше, згадуючи кожну лінію і кожну цяточку. Це не лише розвиває увагу до деталей, але й стимулює просторове мислення.

Пам’ятайте, що головне — не оцінювати результат, а насолоджуватися процесом. Кожна хвилина, присвячена таким «іграм», — це цінна інвестиція в розвиток мозку вашої дитини, що допоможе їй стати більш уважною і успішною. Адже вміння керувати своєю увагою — це один із найважливіших навичок для сучасного світу.

(с) Вікторія Книш @vikulintus - дитячий психолог, нейропсихолог.

Добірка вправ з дітьми у темряві

 Resilience.help

Заряджаємо не лише телефони, а й нас самих.

Хоч і світовий день почав збільшуватися, відсутність електроенергії в будинках та сонця на вулиці додатково пригнічує і так не легку зиму.

Пропонуємо добірку вправ, що допоможуть дітям (і нам самим) заспокоїтися та стабілізуватися в темряві. А головне — «зігрітися з середини».

Ми не можемо прискорити повернення електрики, але ми можемо зробити так, щоб цей час не став для дитини часом страху: дорослий поруч, тепло надходить від розмов, а у найтемнішому кутку кімнати — світло від підтримки й любові.

Поради про те, як:

діяти педагогам, коли немає світла і тепла

тілесні вправи можуть стати фундаментом стійкості

та ще одну вправу з добірки ігор в темряві

шукайте на Resilience.help: bit.ly/4q3moHN.