Можна переглянути на вихідних

 У цьому випуску говоримо про маніпуляції та аб’юз — як їх розпізнати, чому люди стають аб’юзерами і які моделі поведінки ми несемо з дитинства. Пояснюємо, як формується толерантність до насильства, чому ігнорування є однією з найболючіших його форм, як працює маніпуляція та газлайтинг, і чому покарання в дитинстві закладають схильність до токсичних стосунків у дорослому житті.

... У випуску розбираємо: • різновиди маніпуляцій та їхні ознаки; • як дитячий досвід впливає на наші стосунки, самооцінку й кордони; • як формується поведінка маніпулятора і чому люди вдаються до аб’юзу; • що відбувається, коли любов асоціюється з болем; • як розірвати коло насильства і повернути зв’язок із собою; • які інструменти допомагають вибудовувати кордони; • коли варто звертатися до психолога. Це розмова про те, як зрозуміти, що з вами відбувається, і що ви можете зробити, щоб вийти з токсичних стосунків і розірвати коло насильства.

P.S. Також є про селфхарм (самоушкодження).

Навчання новому як ресурс

 CETA Україна

Спробуйте навчитися чомусь новому. Це не лише знання, а й турбота про себе

Чи знали ви, що вивчення чогось нового може суттєво покращити ваше психічне здоров’я? Це своєрідний “фітнес” для нашої психіки — тренуємо розум і покращуємо настрій.

Ось як навчання впливає на психічне благополуччя:

підвищує самооцінку та впевненість у собі

допомагає відчути сенс і мету

сприяє спілкуванню та знайомству з новими людьми

І навіть якщо здається, що часу немає або навчатися “уже пізно” — це не так. Маленькі кроки мають велике значення

Спробуйте:

приготувати нову страву або дізнатися більше про здорове харчування

зробити щось своїми руками — в інтернеті безліч безкоштовних майстер-класів

почати вивчати іноземну мову, малювання чи новий вид спорту

Не потрібно складати іспити чи отримувати сертифікати. Головне — щоб процес приносив вам задоволення. Навчайтеся для себе — і помічайте, як росте ваш настрій, впевненість і життєва енергія

РДУГ у дорослих: виклики і можливості

 РДУГ у дорослих: виклики і можливості

Марія Байцар

Незважаючи на те, що про розлад дефіциту уваги та гіперактивності (РДУГ) сьогодні говорять часто, багато дорослих досі мають запитання щодо діагностики, лікування та повсякденної взаємодії з цим станом. До вашої уваги – відповіді на найпоширеніші запитання та практичні рекомендації для тих, хто підозрює в собі РДУГ.

Сучасний світ, а особливо Україна в умовах війни, вимагає від нас максимальної концентрації та адаптивності. Водночас все частіше дорослі починають замислюватися про те, чи не є причиною їхніх труднощів з увагою та імпульсивністю розлад дефіциту уваги та гіперактивності (РДУГ), недіагностований у дитинстві.

Діагностика РДУГ у дорослих: необхідність і труднощі в часі війни

Діагностика РДУГ у дорослих – це складний та багатоетапний процес. В умовах війни вона стає ще складнішою. Стрес, тривога та хронічне виснаження природним чином знижують здатність до зосередження, що може маскувати або імітувати симптоми РДУГ. 

Важливо розуміти, що РДУГ – це не набутий стан, а нейробіологічна особливість, з якою людина народжується. Тому обов’язковим є аналіз анамнезу дитинства: симптоми мають бути присутні до 12 років і виявлятися у різних сферах (навчання, спілкування). Якщо труднощі з концентрацією уваги з’явилися різко в дорослому віці без проявів у дитинстві, це, найімовірніше, не РДУГ. 

Тестування – лише допоміжний інструмент, оскільки симптоми (наприклад, порушення уваги) можуть бути наслідком стресу, тривоги або депресії. Часто тести ведуть до самодіагностики, що може бути помилковою. Для точного діагнозу необхідно виключити інші стани, які можуть симулювати РДУГ. Основна діагностика відбувається через детальну клінічну бесіду, іноді не одну. 

Первинна діагностика завжди є компетенцією психіатра. Залежно від вираженості РДУГ та наявності супутніх станів, ми можемо призначити медикаментозну корекцію, направити на когнітивно-поведінкову терапію (КПТ) з опрацюванням протоколів для РДУГ, або поєднати ці підходи.

РДУГ та інші стани

Останнім часом спостерігаємо значне збільшення кількості звернень дорослих щодо РДУГ. Це пов’язано з підвищеною обізнаністю завдяки інтернету, а також з тим, що люди прагнуть покращити якість свого життя, якщо відчувають, що їхні проблеми можуть мати медичне пояснення.

Часто люди приходять, впевнені, що мають РДУГ, але після діагностики виявляється, що їхні труднощі з увагою та імпульсивністю є виявом інших станів, наприклад, тривожності або депресії. Ці стани часто корелюють. Парадоксально, але тривога може виступати своєрідним компенсаторним механізмом при РДУГ – вона «рамкує» людину, змушує її діяти через страх наслідків. Наприклад, коли пацієнт зізнається, що картинка «бомжувати під мостом» стимулює докладатися до роботи. Це показує, що тривога, хоч і неприємна, іноді змушує людей з РДУГ знаходити способи функціонувати.

Чи змінюється життя після діагностування РДУГ?

Коли людина дізнається, що її проблеми пов’язані з особливістю роботи мозку, а не з «лінощами» чи «неорганізованістю» – це вже має терапевтичний ефект. Багато дорослих говорять: «Я думав/ла, що всі так живуть». Усвідомлення, що мозок працює інакше, приносить велике полегшення і зменшує почуття провини за, наприклад, постійні запізнення або труднощі з можливістю завершити завдання. Розуміння свого стану дозволяє розробити стратегії, які дійсно працюють: нагадування, списки справ, пріоритезація завдань тощо. Необхідні навички можна розвинути навіть у дорослому віці – це питання часу та системності. 

Як війна впливає на стан людей з РДУГ?

Стрес від війни природним чином знижує здатність до зосередження, що особливо сильно впливає на тих, хто вже має базові труднощі з увагою. Наприклад, людина, яка раніше давала собі раду з викликами РДУГ, раптом стикається з тим, що не може працювати, планувати або навіть зберігати емоційну рівновагу. Багато звернень дорослих стосуються того, що робочий обсяг, який раніше був посильним, тепер дається надзвичайно важко.

Люди з РДУГ в умовах хронічного стресу можуть втрачати ті компенсаторні механізми, які раніше допомагали їм функціонувати. Саме тому зараз ми бачимо більше звернень – те, що раніше не особливо заважало жити, тепер стає критичною проблемою. Підвищена тривожність, хронічне недосипання та емоційне виснаження, які є постійними супутниками війни, значно погіршують когнітивні функції, зокрема концентрацію уваги. Зростає ризик коморбідних станів: тривожність та депресія частіше супроводжують РДУГ у стресових умовах (відповідно до лослідження WHO, 2023).

Важливо пам’ятати, що імпульсивність при РДУГ може призводити до збільшення ризику поведінки, що шкодить здоров’ю, особливо в умовах стресу – зловживання алкоголем, психоактивними речовинами, проблеми з харчуванням, переїдання, збільшення ваги тощо. 

Ми бачимо, що війна не створює РДУГ, але вона значно загострює його прояви, роблячи їх більш помітними і руйнівними для повсякденного життя.

Чи має РДУГ позитивні сторони?

Особливості мозку людини з РДУГ може стати справжнім даром, коли є знання, як їх використовувати. Замість того, щоб боротися зі своїм способом мислення, навчіться використовувати його переваги – і ви побачите, що РДУГ може стати частиною вашої унікальної сили. Це не хвороба, яку потрібно “вилікувати”, а особливість функціонування мозку, яку можна навчитися використовувати собі на благо. 

Креативність та нестандартне мислення. Люди з РДУГ часто мають унікальний погляд на речі, здатність бачити неочевидні зв’язки та генерувати оригінальні ідеї. Їхній мозок не обмежений шаблонним мисленням. Це допомагає у творчих професіях.  

Енергійність та легкість на підйом. Вони часто сповнені енергії, легкі на підйом, люблять нові враження, активний відпочинок (походи в гори, спорт). Це робить їх відмінними компаньйонами та батьками, які можуть з ентузіазмом втягувати дітей у різні активності. 

Гіперфокус. Здатність до гіперфокусу (коли вони цілковито поглинаються тим, що їм цікаво) може призводити до глибокого аналізу проблем і неочікуваних рішень, що є великою перевагою в багатьох професіях.

Швидка адаптивність. Здатність мозку швидко перемикатися між завданнями, яка в звичайних умовах є недоліком, може бути перевагою в швидкозмінних і непередбачуваних ситуаціях. Імпульсивність, яка часто розглядається як проблема, в певних ситуаціях стає перевагою — швидкість реакції, вміння діяти без довгих роздумів може бути дуже цінним. 

Відкритість до нового. Люди з РДУГ часто відкриті до навчання та досліджень, вони легко сприймають нові ідеї та підходи.

5 послань людям з РДУГ або тим, хто підозрює цей стан у себе:

1.      Не бійтеся діагностики. Звернення до психіатра – не ознака слабкості, а можливість отримати інформацію, інструменти та, за потреби, ефективну підтримку. Діагностика не зобов’язує до тривалої терапії чи медикаментозного лікування, але дає вам ключі до розуміння себе. Ви дізнаєтеся, що ваші труднощі – це не ваша провина, а особливості роботи мозку.  Водночас не забувайте: діагноз РДУГ ставить кваліфікований лікар-психіатр після ретельного обстеження.

2.      Ви не ліниві, ваш мозок працює по-іншому. Це одне з найважливіших усвідомлень. Багато людей з РДУГ роками живуть з відчуттям власної неспроможності або ліні. Діагноз звільняє від цього тягаря і дарує можливість прийняти свою унікальність.

3.      Ви можете навчитися керувати своїми особливостями. Діагноз – це не вирок, а точка відліку для розробки ефективних стратегій. Існують доказові методики (терапія, корекція способу життя, а іноді й медикаменти), які можуть значно покращити ваше функціонування та якість життя.

4.      Ваші «недоліки» можуть бути вашими сильними сторонами. Креативність, енергія, здатність до гіперфокусу – це потужні ресурси. Розкрийте їх, навчіться використовувати свої особливості як переваги, а не як перешкоди.

5.      Пам’ятайте, що ви не самотні. РДУГ – це поширений розлад, і багато дорослих успішно живуть та реалізують свій потенціал. Шукайте підтримку, спілкуйтеся з іншими людьми, які розуміють вас.

Життя з РДУГ може бути повноцінним і щасливим. Головне – це знання, розуміння та бажання діяти. Це ваша унікальна особливість, і від вас залежить, чи стане вона перешкодою чи суперсилою.

Джерело

РДУГ у дітей: плекаємо стосунок з дитиною

 

Подорож батьків нейровідмінної дитини

 Центр здоров'я та розвитку "Коло сім'ї" - Київська філія

«Подорож батьків нейровідмінної дитини»

Народження дитини — це важлива, щаслива подія для родини. Вона наповнює батьків яскравими, радісними емоціями, нескінченими бажаннями, мріями, цілями про світле майбутнє для своєї дитини. Проте, інколи трапляється так, що з часом деякі батьки дізнаються про нейровідмінність своєї дитини та переживають адаптацію до нової життєвої ситуації. Кожному з батьків потрібно достатньо часу, щоб знову повернутись до нормального функціонування і дійти до врівноваженого стану прийняття своєї дитини. Прийняття не означає «опустити руки» і жити як є. Прийняття — це подорож, а не пункт призначення. Це подорож, до якої має вирушити кожен, хто повʼязаний з вихованням нейровідмінної дитини, для того, щоб зробити світ кращим місцем для повноцінного життя родини.

Якщо ви теж розпочинаєте цю подорож, важливо памʼятати:

1. Не дивіться на відмінність – побачте індивідуальність своєї дитини. НЕ порівнюйте свою дитину з іншими дітьми. Спостерігайте за динамікою розвитку саме вашої дитини. Якщо через місяць ваша дитина опанувала нову малесеньку навичку – це перемога. Відсвяткуйте її та досягайте наступну. Вивчайте індивідуальність своєї дитини: знаходьте спецінтереси, гіперфокуси – вони можуть стати чудовою мотиваційною зброєю, дієвими інструментами.

2. Світ обов’язково прийме вашу дитину, але першими мають прийняти батьки. Неприйняття батьками нової реальності на перших етапах — це цілком нормально, але тривале заперечення може негативно вплинути на дітей з нейровідмінністю. Через довге заперечення батьки втрачають можливість раннього втручання, тому робіть маленькі, але постійні кроки.

3. Важливо поновлювати свій ресурс. Батьки — основний ресурс дитини, тому не забувайте наповнювати його піклуванням про себе. Діти мають здатність віддзеркалювати емоції своїх батьків, тому турботою про себе ви напряму піклуєтесь про свою дитину. Створіть свою ресурсну абетку, виділяйте час на себе, наповнюйте своє джерело енергії та сили, тому що потреба у ваших силах буде подвоюватись.

4. Знайдіть свою команду спеціалістів: психіатрів, психологів, поведінкових терапевтів, вихователів, вчителів, тренерів. Шукайте спеціалістів, які знайдуть підхід до дитини та будуть викликати почуття довіри у вас. Жоден зі спеціалістів не зможе дати дитині більше, ніж батьки, але з командою професіоналів можна навчитися справлятись з щоденними викликами, почуватись впевненими батьками, налагодити соціалізацію дитини.

5. Вірте у свою дитину. Діти з нейровідмінністю можуть мати найкраще майбутнє, досягнути значних успіхів у науці, спорті, музиці, маючи свою ідентичність. Їх результат залежить від кількості та якості прикладених зусиль, отриманих своєчасних втручань і безумовної любові батьків.

Авторка статті: дитячий психолог Антоніна Антоненко

Що таке сенсорна алалія (простими словами)?

 Tatiana Tarasiuk

Що таке сенсорна алалія (простими словами)?

Це коли дитина не може повноцінно обробляти та розпізнавати мовні сигнали.

Не тому, що вона «не хоче слухати».

Не тому, що «неуважна».

І точно не тому, що «не розуміє нічого».

Проблема — в обробці звуків мовлення мозком.

Дитина чує, але не завжди може розпізнати, що саме почула. Або розпізнає фрагментами. Або надто повільно.

Це створює відчуття, що світ говорить «нерозбірливою мовою», а дитина постійно намагається наздогнати зміст, який від неї утікає.

Як це виглядає у старших діток?

(І ось тут батьки часто думають, що це «поведінкові труднощі»):

•дитина ніби “читає” емоцію, але не вловлює зміст інструкції, плутає схожі слова, сприймає їх буквально,

•часто перепитує або реагує не на те, що їй сказали, здається неуважною, хоча насправді перевантажена,

•з’являється уникання складних мовних ситуацій, труднощі з довгими інструкціями,

•часом формується «вгадування» замість реального розуміння, у грі більше опирається на візуальні підказки, ніж на мовні.

У шкільному віці це дає ще й труднощі з читанням, розумінням текстів, запам’ятовуванням та відповідями на питання.

Чому важливо не плутати сенсорну алалію з поведінковими порушеннями?

Бо дитина може виглядати так, ніби: «не слухає, «ігнорує», «здається впертою», «не хоче відповідати», а насправді вона не може обробити мовний потік.

І кожна вимога — це додаткове перевантаження.

Саме тому діти з сенсорною алалією часто йдуть у протест, уникання або емоційні спалахи — не тому, що «погано поводяться», а тому, що мозок працює на межі ресурсів.

Сенсорна алалія — це не про «відставання».

Це про іншу траєкторію розвитку.

І з правильним підходом діти демонструють дуже хорошу динаміку — особливо старші, у яких уже більше досвіду, більше мотивації й більше усвідомлення.

З турботою про себе

 

Джерело