Все про СПІВЗАЛЕЖНІ СТОСУНКИ: з батьками, дітьми, коханими | ДІДКОВСЬКА & ДОВГАНЬ
пʼятниця, 10 квітня 2026 р.
Відновити зв'язок із собою
Якщо останнім часом ти вагаєшся навіть у дрібницях, не знаєш, чого хочеш насправді й часто почуваєшся не на своєму місці, цей допис для тебе 
Навчися чути себе, щоб краще розуміти свої потреби, відчувати впевненість у своїх виборах і будувати життя, яке справді тобі підходить.
Для цього зверни увагу на прості щоденні речі. Зроби невелику ревізію різних сфер життя, щоб знову почути свій голос.
Гортай карусель і спробуй щось із цього вже сьогодні. Який пункт обереш собі? Розкажи у коментарях 
Як займатися сенсорною інтеграцією вдома?
Як займатися сенсорною інтеграцією вдома?
Які сенсорні стимуляції можна робити:
Розвиваємо вестибулярний апарат і пропріоцепцію вдома і на вулиці в повсякденному житті: гойдалки, обертове крісло, шведська стінка, різні перекиди і інші гімнастичні вправи, гірки та інші пристосування вдома і на дитячому майданчику, катання на велосипеді, самокаті, ковзанах, лижі, ролики , плавання, каруселі, басейн з кульками, м'яке крісло-мішок, надувний матрац і інше.
Можна придбати спеціальні пристосування, які не займають багато місця в будинку: колода, балансувальна дошка, гойдалки-дуга, гамак, батут, тунель-труба з IKEA та інші пристосування (обтяжена ковдра, яйце-мішок, канат і багато іншого).
Цікаво, що вестибулярна система починає формуватися у дитини вже на 21-й день після зачаття! Всі інші органи чуття формуються значно пізніше. Тому розвитку вестибулярної системи дитини потрібно приділяти особливу увагу. Вестибулярна система накопичує досвід руху. В цьому і полягає суть її розвитку і дозрівання.
Розвиваємо слух дитини. Відтворюємо різні звуки, які дитина може чути. Знайомимо малюка з цими звуками. Наприклад, звуки різних музичних інструментів, тварин і птахів, звуки моря, лісу, вітру, звуки різних машин і побутової техніки. Аудіозаписи всіх цих звуків можна скачати в Інтернеті або демонструвати їх вживу.
Якщо у дитини гіперчутливість до звуків, то їй дуже важко, так як вона постійно чує безліч звуків і ніколи не може побути в тиші. У цьому випадку кілька разів на день на 20-30 хвилин можна використовувати беруші, щоб вуха дитини відпочили (краще використовувати силіконові м'які беруші, які легко приймають форму вуха).
Розвиваємо тактильні відчуття: ігри з сипучими матеріалами (квасоля, крупи та ін.), Ігри з різними природними матеріалами, ігри з водою, ігри з піском, заняття з кінетичним піском, тістом, пластиліном, пальчикові фарби, тактильна і масажна доріжка для ніг, тактильне лото, м'ячики з різних матеріалів і з різною поверхнею (заповнені крупами, з шипами, пластмасові, гумові і т.д.), зразки різних тканин (можна взяти в ательє, знайти вдома або попросити у подруг), тактильні стимуляції з використанням парних предметів з протилежними властивостями (холодний - гарячий, м'який - твердий, ніжний - грубий, сухий - мокрий і т.д.). Кількість пар обмежується лише Вашою фантазією. Можна пробувати і непарні відчуття: наприклад, липкий, дерев'яний, пластмасовий, гумовий, металевий ...
Розвиваємо зір: розглядаємо книжки, картки, картинки, вчимося читати, використовуємо різнокольорові лампи, свічки, підсвічування. З яскравими миготливими підсвічуваннями потрібно бути обережніше, якщо у дитини є епіактивність. Якщо дитина ще зовсім маленька або є проблеми з гостротою зору (через органічні ушкодження мозку), то можна використовувати чорно-білі картки Домана для стимуляції зорового нерва і проводити інші зорові стимуляції за цією методикою.
Розвиваємо смак: пробуємо давати дитині їжу з різними смаками (гіркий, солодкий, солоний, кислий) і різної консистенції (тверду їжу, пюре, шипучки, тягучки і інше). Можна використовувати лото смаків - спеціальна гра, яка навчає дитину нових смакових відчуттів. Якщо дитина не хоче пробувати нову їжу, можна використовувати метод систематичної десенсибілізації. Тобто, ми поступово зменшуємо неприємні відчуття дитини, пов'язані з новою їжею. Спочатку ми НЕ просимо дитину з'їсти щось. Ми даємо дитині подивитися на нову їжу, потім доторкнутися. Активно хвалимо дитину, якщо вона це робить. Потім можна взяти в рот маленький шматочок, потім пожувати. Діяти потрібно дуже поступово і терпляче. У деяких дітей введення нового продукту може займати кілька тижнів. Не впадайте у відчай, будьте послідовні і терплячі.
Розвиваємо нюх: вчимо дитину розпізнавати різні запахи. Наприклад, робимо мішечки, наповнені різними матеріалами з яскраво вираженими запахами (наприклад, з кавою, какао, ваніліном, хвоєю, пелюстками троянди, апельсиновими шкірками і ін.), Дуже зручно використовувати гру «Лото запахів». Там баночки з 30 різними запахами і ще є додаткові набори ароматів. Також можна використовувати аромалампи з різними ефірними маслами. При цьому потрібно враховувати, що деякі ефірні масла бадьорять (наприклад, апельсин, лимон, бергамот), а деякі, навпаки, заспокоюють (масло ромашки, лаванди).
Ірина Воронова
Діти мають право на правничу допомогу
Діти мають право на правничу допомогу: що важливо знатиКожна дитина в Україні має право на безоплатну правничу допомогу — від консультацій до представництва інтересів, зокрема у суді.
Отримати таку допомогу можна через державну систему безоплатної правничої допомоги. Звернутися можна особисто, телефоном або онлайн 
У картках — детально про те, які саме послуги доступні дітям та з якого віку вони можуть звертатися самостійно.
Як звернутися:
за телефоном: 0 800 213 103 у приватні повідомлення сторінки: @Ukraine.Legal.Aid до найближчого бюро: https://bit.ly/bpd_buro
Усі контакти: https://legalaid.gov.ua/kliyentam/yak-otrymaty-bpd/Матеріал підготовлено в межах інформаційної кампанії «Дитина і право: дитина в цифровому та реальному світі» 
6 різновидів поведінки, які на перший погляд здаються вірністю, але не є нею
У людей бувають дивні уявлення про те, що являє собою вірність чи відданість або лояльність.
Те, що вони вважають нею, насправді може бути нездоровою поведінкою, як-от співзалежність, яка здається інтимною, але нездорова.
Найздоровіші стосунки – це не ті, в яких ми підтримуємо інших через нашу «лояльність».
Ми всі люди. Ми всі робимо помилки.
Єдиний спосіб зростати та вчитися на цих помилках – це мати когось, хто притягне нас до відповідальності, коли ми помиляємося.
І тоді, звичайно, є деякі лояльні моделі поведінки, що здорові, але винятково в обмеженій кількості.
Це може ускладнитися.
Тим не менш, якщо ви бачите або практикуєте ці 6 моделей поведінки, ви можете завдавати більше шкоди, ніж користі своїм стосункам.
Надмірна опіка.Немає нічого поганого в тому, щоби трохи захищати когось, хто вам небайдужий.
Цілком природно хотіти стежити за ними, щоби вони могли уникнути будь-якого болю та страждань, які можуть їх чекати попереду.
Ви можете бачити речі, яких вони не бачать, і хотіти сказати їм, що вони повинні робити, а що ні, тому що ви просто намагаєтеся захистити їх.
Але в крайніх випадках це неймовірно нав'язливо і демонструє радше брак довіри, ніж турботи.
Це демонструє невпевненість.
Подумайте про людину, яка хоче, щоби ви ввімкнули геолокацію своїх пристроїв або звітували кожні кілька годин будучи зайнятими зі своїми друзями.
Гіперопікун/ка скаже, що це не для того, щоби стежити за вами, але реальність така, що це його/її власна невпевненість і тривога говорять самі за себе.
Не намагайтеся контролювати ситуацію, яку не контролюєте.
У здорових стосунках розумно мати певні очікування, наприклад, "коли ви будете вдома?"
Щоби знати, чи потрібно звернути увагу, якщо вас нема.
Але щось більше, ніж це, може бути токсичною поведінкою під виглядом вірності та любові.
Надмірна самопожертва.Мучеництво — це не здоровий вибір у стосунках.
Ви не можете відмовитися від життєво важливих частин себе, щоби дружба чи стосунки працювали.
Ви не можете постійно створювати собі незручності, виснажувати себе і бути з цим задоволеними в довгостроковій перспективі.
Люди так не працюють, і так не працюють здорові стосунки.
Здорові стосунки будь-якого типу – це давати і брати, а не просто давати і не просто брати.
Однак деякі люди вважають акт повної самопожертви чимось добрим.
Сказати, що я так сильно люблю тебе і піклуюся про тебе, що готова знищити себе, зруйнувати власні надії та мрії - це не здорово.
Жертвувати собою заради чийогось щастя, щоби спробувати заспокоїти власну невпевненість у тому, що ви недостатньо хороший/а, щоби вас любили лише через те, ким ви є як особистість - надмірно.
Якщо хтось щиро піклується про тебе, він не захоче, щоби "ти підпалив/ла себе, аби зігрітися".
Натомість, така людина воліла би бути поруч з тобою в холоді, бо заспокоєння її/його дискомфорту апріорі не варте вашого знищення.
Токсична позитивність.Є різниця між позитивним настроєм і токсичною позитивністю.
Токсична позитивність ігнорує справжні негативні емоції, які ми іноді відчуваємо, долаючи життєві труднощі.
У справжніх стосунках близькість будується, коли ми можемо перебувати поруч із кимось, хто переживає біль.
Багато людей відчувають, що їм потрібно щось виправити, щоби бути вірним другом чи партнером, але іноді виправлення немає.
Єдине, що ви можете зробити, це бути присутнім.
Перебувати поруч із кимось, хто переживає його біль, не осудливо, не намагаючись зменшити біль чи вирішити проблему.
Наприклад, скажімо, ваш друг переживає важке розставання.
Є багато поверхневих тонкощів, про які ви можете поговорити.
«Ну, вона/він просто не підходила/в тобі». «Ти на шляху до більших і кращих стосунків». «Тобі потрібно просто повернутися і знову почати зустрічатися».Але жодна з цих поширених «підтримуючих» відповідей не враховує той факт, що людині просто боляче, і їй просто потрібен певний простір, щоби відчути свій біль, щоби вона могла його опрацювати.
Все, що це робиться, зокрема заохочуючи когось знову почати зустрічатися, не переживаючи біль, ховає його, щоби він міг "нагноїтися" та повернутися пізніше, набагато гіршим.
Сприяння нездоровій поведінці.Перш ніж я усвідомила краще, я була радше тим, хто шкодить, ніж тим, хто підтримує (авторка на А Conscious Rethink - ред.)
У мене було помилкове враження, що підтримка означає підтримувати постійно, навіть коли хтось, хто мені небайдужий, робить велику помилку.
Я повірила в ідею, що люди повинні бути вільними робити власні помилки, і якщо я люблю та підтримую їх, я підтримуватиму їхні рішення незалежно від того, якими вони були.
Озираючись назад, я розумію, наскільки наївним було це переконання, хоча я тоді не могла.
У мене був колишній, який мав проблеми з алкоголем та минулою травмою – справді погані часи.
І я була поруч близько року, поки він виправдовувався, що жоден з численних терапевтів не може допомогти, і через це він просто продовжував "гойдатись", поки одного разу не вдарив мене в обличчя.
А незабаром після цього розбив свою машину, бо випив зайвого за кермом.
Він вижив і не отримала надто сильних травм, але потім я мала багато юридичних проблем.
Ні, я не робила вибір замість нього. Я не могла контролювати його чи когось іншого.
Але що я могла зробити, так це частіше викривати його дуркування, навіть якщо це означало кінець нашого спільного життя.
Можливо, саме це йому і потрібно було, щоби осягнути правду? Я не знаю.
Він не був кепською людиною, просто травмований поганими людьми та справлявся з труднощами єдиним відомим способом, і я допомагала йому саме так, бо не знала нічого кращого.
Іноді просто потрібно відійти і перестати "завдавати добра".
Приховування проблем.Ми позбавляємо себе можливості будувати справді близькі стосунки, уникаючи складних розмов.
Коли виникає проблема, це зазвичай відбувається тому, що десь було порушено або перетнуто якусь межу.
Одна людина зробила щось болісне або змусила іншу почуватися зневаженою.
Приховуючи ці проблеми, вони ігноруються та продовжують гнити й наростати, аж поки пізніше знову не вибухнуть.
Люди схильні тікати від того, що завдає дискомфорту, але саме в дискомфорті ми можемо по-справжньому з'єднатися та зростати разом.
Ведучи складні розмови, ви говорите про свою безпеку висловлюючи свій дискомфорт, і навпаки.
Це дає вам обом можливість знайти спільну мову, з'ясувати, у чому проблема, та вирішити її.
Це добре! Тому що той, хто щиро піклується про вас, не хоче, щоби ви почувалися погано або нещасними через його дії.
Ось чому спілкування може як зміцнити, так і зруйнувати стосунки.
Ви можете ігнорувати погані речі протягом тривалого часу, але не вічно.
Рано чи пізно все повертається з більшою силою, ніж коли ви це приховали.
Терпимість до поганої поведінки через спільний зв'язок або тому, що хтось добре ставився до вас у минулому.Вірність часто розглядається як наріжний камінь великої дружби.
Здебільшого це добре.
Однак беззаперечна вірність рідко буває здоровою чи хорошою річчю для будь-кого з учасників.
Це виправдовує та сприяє поганій поведінці, і це досить шкідливо для всіх, тому що погані рішення рідко залишаються акуратно "замкненими в коробці" без жодних наслідків.
Насправді не має значення, чи хтось був чудовим з вами протягом останніх десяти років, але тепер він поводиться недоброзичливо, ображає або тоне у своїх проблемах, які завдають болю і вам.
У певний момент ви повинні бути готові встановити та забезпечити дотримання меж, щоби дати їм зрозуміти, що їхня поведінка не є нормальною, і що ви повинні ставити на перше місце власне здоров'я та благополуччя.
Ніхто не заслуговує на беззаперечну відданість, тому що люди — це істоти, схильні до помилок, які приймають погані рішення та постійно роблять неправильні речі.
Неблагородно тримати себе в собі або наражати себе на небезпеку, тому що хтось змінюється на гірше.
В цілому, такі якості, як відданість, підтримка та розуміння, чудово поєднуються зі здоровими межами.Багато нездорових моделей поведінки насправді є здоровою поведінкою, яку доводять до крайності, до такої міри, що вона шкідлива для всіх.
Ви можете думати, що виявляєте доброту та співчуття, терплячи певну поведінку, але деяким людям просто потрібно відчути наслідки, перш ніж вони зможуть усвідомити, що щось не так.
Немає нічого поганого в тому, щоби мати здорові межі.
Той, хто каже вам щось протилежне, сам, швидше за все, не є ментально здоровою людиною, позаяк не розуміє, наскільки шкідливою може бути його поведінка.
Підписатися на:
Коментарі (Atom)