Донька іноді каже: "мама, у мене завтра доповідь. Я так не хочу йти до школи. Можна, я не піду" Вона завжди знає відповідь. Я їй скажу, як сама боялась публічних виступів. "Дозволити тобі не піти було б зрадою твоєї сили. А ти ж знаєш, що ми завжди накачуємо м'яз сили чи страху. Якщо ти зараз будеш уникати того, що лякає - наступного разу перед контрольною чи доповіддю тобі буде ще страшніше.. а якщо зробиш крок - будеш з кожним разом відчувати себе все впевненіше.. А що може відбуватись найгіршого? Давай з тобою пройдемо по кожному кроку... А уяви, що ти вже виступаєш...". А потім ми святкуємо її маленькі перемоги.
Я прошу батьків, дитина яких боїться темряви: (після довгого періоду, коли сім'я спала зі світлом), спочатку почати грати в ігри в темряві, допомогти дитині усвідомити, що саме лякає в темряві.... А потім може виявитись, що і читати казки, де є негативні герої, дивитись мультфільми з конфліктними ситуаціями, не одягати вже досить дорослу дитину, не робити за неї домашні завдання. Дитині важливо, спираючись на нас, дивитись на те, що складно. Вчитись не уникати того, що може витримати. (Але тут важливо бути чутливими до того, що справді дитині під силу).
До уникання ми зараз особливо уважні. Бо це може бути ознакою травматизації.
Я запитую дорослих (навіть, коли запит не стосується цього) - чого саме дитина намагається уникати.
Це "місце", де є величезний потенціал сили. І дуже обережно і поступово, із підтримкою до почуттів, із усвідомленням, яких саме наслідків чи реакцій дитина боїться, із можливою підтримкою психолога ми можемо прийти до цього - "Я сам! Я впорався! Я Можу"
Я так вірю в міць наших дітей! І в нашу мудрість дозволити їм цю силу проявити.
На фото - тюльпан, що не боїться йти в цвітіння першим. І маленькі вперті конвалії у мене на ділянці, що навіть трохи підіймають плитку.
Обіймаю Родино 
як хочу Перемоги
як хочу Перемоги
Немає коментарів:
Дописати коментар