Камінці щасливих бажань у «котлі часу»
Дитяча сімейна психологиня про те, як фіксувати в дітях свою любов і звучати всередині них підтримкою, силою та повагою
Сьогодні ми з донькою танцювали вальс. Вона вела в танці й так серйозно сказала: «Ти що, не знаєш, як рухатися квадратом?» Ми танцювали під уявну музику, підспівували собі, якраз відключили світло.
Ми живемо в селі, на дачі. Танцювали, щоб зігрітись, а уявляла її в сукні, зі святковою зачіскою, дорослою, з партнером у костюмі.
Я привчила себе, хвилюючись за дітей, уявляти їх у майбутньому. «Бачити» їх у їхньому щасливому майбутньому. Це наче материнська магія — кидати камінці щасливих бажань в «котел часу» і всією своєю любов’ю прикликати їхню щасливу долю.
Я уявляю сина через 10 років. Йому буде 31. У кожний завиток його кучерів вплетені моя любов і благословіння.
Я часто думаю про те, що не можу і, напевно, й не варто захищати дітей від усього. Думаю, як творити в небезпечних умовах простір безпеки, у якому маленька донька може входити в контакт зі своєю силою. Напевно, творити цей простір безпеки варто собою?
Коли хочу зробити щось швидше чи зробити за неї — питаю себе: чи саме зараз мої дії, моя турбота додають сил чи позбавляють їх?
Немає коментарів:
Дописати коментар