середа, 14 грудня 2022 р.

Педагогам: як розпізнати насилля над дитиною

 Насильство (жорстоке поводження) завдає дитині тяжких травм, які мають згубні наслідки її подальшого фізичного та психологічного здоров’я.

 

Загальними ознаками скоєного над дитиною насильства та неналежного догляду можуть бути:

  • Недостатня вага дитини.
  • Анемія, слабкий імунітет.
  • Нервові тики, ссання пальців, гризіння нігтів, розгойдування та нав’язливі руки.
  • Одяг, що не відповідає погодним умовам та віку дитину.
  • Зростаюча кількість ушкоджень.
  • Невідповідність отриманих ушкоджень поясненням, що їх дає дитина або батьки чи піклувальники.

 

Загальними наслідками насильства для дітей різного віку є:

  • Для дітей віком до 6 місяців – низька рухова активність, байдужість до оточуючого середовища, відсутність реакції або слабка реакція на зовнішні стимули, відсутність посмішки (або посмішка з’являється дуже рідко).
  • Для дітей віком від 6 місяців до 1,5 років – страх перед батьками, страх фізичного контакту з дорослою людиною (наприклад, коли хтось намагається взяти дитину на руки), постійна настороженість за відсутності причин для неї, плаксивість, замкненість, постійний сум.
  • Для дітей 1,5–3 років – страхи, сплутаність почуттів, порушення сну, страта апетиту, агресія, страх перед чужими дітьми, перед дорослими, схильність до сексуальних ігор, крайнощі у поведінці (від надмірної агресивної до над пасивності).
  • Для дошкільників (3–6 років) – пасивна реакція на біль, примирення з ситуацією; тривога, боязкість, сплутаність почуттів, почуття провини, сорому, відрази, безпорадності, зіпсованості, болісна реакція на критику; брехливість, схильність до злодійства і підпалювання, жорстокість до тварин. Крім того, спостерігаються форми поведінки, притаманні молодшому віку (енурез, ссання пальців, гризіння нігтів, утруднене мовлення тощо); негативізм, відчуження та агресія, поєднані з надмірною поступливістю та улесливістю. У випадку сексуального насильства – наявність ігор сексуального характеру та нав’язливої мастурбації.
  • Для дітей молодшого шкільного віку – амбівалентні почуття стосовно дорослих, складності у визначення сімейних ролей, страх, почуття сорому, відрази, зіпсованості, недовіри до світу. В поведінці визначаються відчуження від людей, порушення сну, апетиту, агресивне поводження, відчуття «брудного тіла», мовчазність або несподівана говіркість, сексуальні дії з іншими дітьми.
  • Для дітей 9–13 років – те ж, що і для дітей молодшого шкільного віку, а також депресія, суб’єктивне почуття втрати емоцій, самотність, відсутність друзів, страх перед власним домом, небажання йти туди після школи. У поведінці відзначаються ізоляція, маніпулювання іншими дітьми, суперечливе поводження, а також неадекватні харчові уподобання (вживання в їжу недоїдків, листя, крейди, комах тощо).
  • Для підлітків 13–18 років – відраза, сором, провина, недовіра, амбівалентні почуття стосовно дорослих, сексуальні порушення, не сформованість соціальних ролей і своєї долі в родині, почуття власної непотрібності. В поведінковій сфері відзначаються спроби суїциду, реалізоване чи нереалізоване бажання покинути власну домівку, агресивне поводження, запобігання тілесної та емоційної інтимності, непослідовність і суперечливість поводження.

Як розпізнати насилля над дитиною. Ознаки фізичного, психологічного, економічного, сексуального насильства.

У додатку до листа Міністерства освіти і науки України від 28.10.14 №1/9-557 Наводиться перелік ознак, які можуть вказувати на жорстоке поводження з дитиною та потребують негайного реагування.

Ознаками  психологічного насильства можуть бути:

          замкнутість, тривожність, страх, або навпаки, демонстрація повної відсутності страху, ризикована, зухвала поведінка;

          неврівноважена поведінка;

          агресивність, напади люті, схильність до руйнації, нищення, насильства;

          уповільнене мовлення, нездатність до навчання, відсутність знань відповідно до віку (наприклад, невміння читати, писати, рахувати);

          синдром «маленького дорослого» (надмірна зрілість та відповідальність);

          уникання однолітків, бажання спілкуватися та гратися зі значно молодшими дітьми;

          занижена самооцінка, наявність почуття провини;

          швидка стомлюваність, знижена спроможність до концентрації уваги;

          демонстрація страху перед появою батьків та/або необхідністю йти додому, небажання йти додому;

          схильність до «мандрів», бродяжництва;

          депресивні розлади;

          спроби самогубства;

          вживання алкоголю, наркотичних речовин;

          наявність стресоподібних розладів психіки, психосоматичних хвороб;

          насильство стосовно тварин чи інших живих істот;

          приналежність батьків, осіб, які їх замінюють, до деструктивних релігійних сект.

Ознаками фізичного насильства можуть бути:

          повідомлення дитини, що батьки, інші члени сім’ї застосовують до неї, або іншої дитини фізичне насильство, погрожують вигнати з дому, перемістити до іншого місця проживання (віддати до інтернатного закладу, влаштувати до лікарні, помешкання інших родичів тощо), про наявність небезпеки з боку тварин, що утримуються у неї вдома;

          прагнення дитини приховати травми та обставини їх отримання (відмова дитини роздягатись, носити одяг, що не відповідає сезону);

          зміщення суглобів (вивихи), переломи кісток, гематоми, подряпини;

          синці на тих частинах тіла, на яких вони не повинні з’являтися, коли дитина грається (наприклад, на щоках, очах, губах, вухах, сідницях, передпліччях, стегнах, кінчиках пальців тощо);

          рвані рани і переломи в області обличчя, травматична втрата зубів;

          травми ока (крововиливи, відшарування сітківки тощо);

          забиті місця на тілі, голові або сідницях, які мають виразні контури предмета (наприклад, пряжки ременя, лозини);

          скарги дитини на головний біль, біль у животі, зовнішні запалення органів сечовивідної і статевої систем;

          рани і синці у різних фазах загоєння на різних частинах тіла (наприклад, на спині та грудях одночасно);

          сліди від укусів;

          незвичні опіки (цигаркою або гарячим посудом).

Ознаками економічного насильства, занедбання дитини можуть бути:     

          постійне голодування через нестачу їжі;

          вага дитини в значній мірі не відповідає її віковій нормі (за визначенням медичного працівника);

          часті запізнення до школи, брудний одяг, одягання не за погодою;

          пропуски занять у школі;

          втомлений і хворобливий вигляд;

          загальна занедбаність;

          нестача необхідного медичного лікування (дитину не водять до лікаря), неліковані зуби;

          залишення дитини батьками під наглядом незнайомих осіб (в тому числі, які перебувають у стані алкогольного або наркотичного сп’яніння);

          залишення дитини дошкільного віку без догляду впродовж тривалого часу як у помешканні, так і на вулиці, в тому числі із сторонніми особами;  

          відсутність іграшок, книжок, розваг тощо;

          антисанітарні умови проживання, відсутність постільної білизни (або постільна білизна рвана та брудна), засобів гігієни;

          нігті, волосся у дитини нестрижені і брудні;

          у дитини постійні інфекції, спричинені браком гігієни;

          залучення дитини до  трудової діяльності (з порушенням чинного законодавства);

          дитина жебракує, втікає з дому;

          відставання дитини в розвитку (фізичному, емоційному розвитку): розвитку дрібної моторики, пізнавальних здібностей, соціальних навичок та навичок міжособистісного спілкування) внаслідок педагогічної занедбаності.

Ознаками сексуального насильства можуть бути:

          знання термінології та жаргону, зазвичай не властивих дітям відповідного віку;

          захворювання, що передаються статевим шляхом;

          синдром «брудного тіла»: постійне настирливе перебування у ванній, під душем;

          уникнення контактів з ровесниками;

          дитяча або підліткова проституція;

          вагітність;

          вчинення сексуальних злочинів;

          сексуальні домагання до дітей, підлітків, дорослих;

          нерозбірлива та/або активна сексуальна поведінка;

          створення та реалізація дитиною сексуальних сценаріїв в іграх за допомогою іграшок та ляльок;

          відсутність догляду за собою;

          боязнь чоловіків, конкретних людей;

          синці на внутрішній стороні стегон, на грудях і сідницях, людські укуси.


Зверніть будь ласка увагу на фактори, що вказують на ймовірність виникнення ризиків для життя, здоров’я та розвитку дитини.

Зокрема до таких ризиків, можна крім іншого віднести ситуації, коли батьки або особи, які їх замінюють:

          не цікавляться навчальною діяльністю дитини, вихованням в дошкільному навчальному закладі (не відвідують батьківських зборів, не контактують з педагогами закладу, не готують дитину до участі у позаурочних та позашкільних заходах);

          під час відвідування навчального закладу перебувають у стані алкогольного сп'яніння або під дією наркотичних речовин. Наявні повідомлення дітей, осіб, знайомих із сім’єю, про факти надмірного вживання алкоголю, наркотичних речовин, схильності до азартних ігор та відвідування ігрових клубів;

          систематично проявляють агресивну поведінку до працівників закладу освіти, батьків інших дітей;

          ігнорують рекомендації працівників закладу освіти щодо виховання дитини, що призводить або може призвести до затримки її розвитку, погіршення емоційного стану, здоров'я, соціальної ізоляції та інших несприятливих наслідків;

          не дотримуються санітарно-гігієнічних норм та правил безпечної поведінки (що призводить до виникнення ризику інфікування дитини);

          мають ознаки пригніченого психоемоційного стану, розладів психічного здоров’я, суїцидальної поведінки, що ускладнює процес догляду та виховання дитини; 

          не забезпечують необхідного медичного догляду за дитиною, що може призвести до серйозних порушень здоров’я;

          жорстоко поводяться з членами сім’ї (одним із батьків, іншою дитиною, іншою особою), з домашніми тваринами;

          допускають перебування в помешканні, де проживає дитина, сторонніх осіб, схильних до вживання алкоголю, наркотичних речовин;

          не забезпечують дитину кишеньковими коштами;

          перекладають відповідальність за догляд за молодшими дітьми на інших.

 

Читати ще 


Немає коментарів:

Дописати коментар