“Я раджу спілкуватися з дитиною з інвалідністю, так само як і з будь-якою дитиною. А саме:

Якщо дитина до вас звернулась — відповідайте чемно та доброзичливо

Коли бачите, що дитині потрібна допомога, спитайте дозволу допомогти. Можливо, для неї важливо виконати задачу самостійно.

Якщо дитина вам заважає, спокійно скажіть тому, хто з нею: "Вибачте, мені неприємно/боляче/шумно, чи не могли б Ви.....";

Не лякайте і не соромте дитину: "А ось я зараз тебе заберу!", "Як не соромно, такий великий їздиш у колясці!", "Чого ти не хочеш розмовляти? “Напевно мама з тобою не розмовляє!"

Не обговорюйте дитину в її присутності, навіть якщо ви думаєте, що “він/вона все одно нічого не розуміє”.

Перш ніж звернутися до дитини, спитайте дозволу дорослого. Нічого не пропонуйте чужим дітям без дозволу батьків.
Надалі - звертайтеся до дитини, навіть якщо вона має провожатого і вам здається, що комунікація з ним буде простішою.

Запитайте дозволу перед тим, як доторкнутися до дитини, що має порушення зору.

Поверніться обличчям до дитини з порушенням слуху і чітко промовляйте слова — більшість з них вміє читати по губах. А от голосніше говорити не варто.

Якщо дитина пересувається у кріслі колісному, присядьте, щоб при розмові бути на рівні очей з нею.”

Будьте прикладом власним дітям у спілкуванні з дітьми з інвалідністю. Поясність, що всі люди різні, але є речі та інтереси, які їх

об'єднують. Наприклад: "Цей хлопчик не може ходити, але він так само любить комп'ютерні ігри, як і ти". Використовуйте мультики або відеоролики, щоб розповісти про людей з інвалідністю чи особливими освітніми потребами.
Немає коментарів:
Дописати коментар