Ненависть і гнів

 Хаб стійкості почувається замислено.

На часі – цілком. Ненависть є крайнім проявом злості (гніву), а гнів – це одна з базових емоцій. Роль емоцій – сигналізувати нам про щось важливе і підштовхувати до дії. Гнів – це реакція на заподіяну біль; він говорить про появу загрози нам чи нашому «світу», і мобілізує до боротьби, додає сили і рішучості відстоювати цінності та потреби.

Щонайменше 5 місяців як гніву є місце бути, адже є цілком конкретний ворог, що вломився у наш дім і наше життя з бажанням знищити його.

Не треба через це відчувати провину чи намагатися “возлюбити ворогів своїх”.

Але якщо ви не на полі бою, а гнів просочується у стосунки з близькими, колегами, співгромадянами?

За словами психотерапевтки Анастасія Ніжнік, важливо зуміти відслідкувати свій стан, зупинитись і зрозуміти, в чому функція гніву саме в цьому випадку? Чи потрібен він зараз чи ні?

Гнів наче повноводна річка — її не можна в секунду зупинити. Тому коли ви відчуваєте, що роздратування піднімається до “червоної позначки”, важливо:

дистанціюватись від джерела гніву (вийти в іншу кімнату, вимкнути телефон)

зробити 6-10 циклів глибоких вдихів і видихів

запитати себе “чи насправді ця людина чи ситуація є об’єктом гніву чи причина моєї злості – в іншому? Чи корисно мені зараз злитись чи ні?”

Якщо відповідь буде “не корисно”, але глибоке дихання не допомогло стишитись, тоді варто знайти можливість врегулювати емоції фізично: вийти на прогулянку швидким кроком, зробити інтенсивну руханку тощо.

Ми не ігноруємо жодну з емоцій. Ми шукаємо значення, а потім — адекватну форму для відповіді.

Джерело

Ще цікава стаття на цю тему: "Якщо не буде гніву – нас зруйнують як особистостей і націю". Інтерв'ю з психологинею про емоції під час війни.