Як батьки можуть сприяти розвитку навичок контролю дитиною своєї поведінки?

 Дитячий психолог

Як батьки можуть сприяти розвитку навичок контролю дитиною своєї поведінки?

Навчання дітей контролювати свою поведінку полягає не в тому, щоб учити їх сидіти тихо, дотримуватись інструкцій і контролювати самих себе. Ідеться про те, що необхідно забезпечити дітям таке навколишнє середовище, в якому вони зможуть вибирати, усвідомлювати вимоги, відчувати себе розкуто, «випускати пару» й заряджатись енергією для вирішення повсякденних проблем.

Ось кілька простих порад, які допоможуть батькам сприяти розвитку навичок контролю поведінки дитини.

1. Ретельно спостерігайте за вашою дитиною – станьте «детективом». Це означає, що батькам необхідно диференційовано висувати певні вимоги до своєї дитини, враховувати та знати ті чинники, які допомагають їй залишатися спокійною, звертати увагу на те, яким чином дитина контролює себе й що примушує її ставати недостатньо або надмірно збудженою.

Звертайте увагу на реакцію вашої дитини у відповідь на різні ситуації й заняття. Як тільки ви визначите фактори, які викликають у неї стрес, ви повинні намагатись мінімізувати їх і створити обстановку, в якій дитина зможе залишатися спокійною й зосередженою.

2. Демонструйте саморегуляцію на власному прикладі – у повсякденних заняттях використовуйте слова, дії та «внутрішній діалог», які будуть демонструвати ваш власний контроль своєї поведінки. При цьому цінність внутрішнього діалогу полягає в тому, що він покликаний втілювати ваші думки й почуття у слова.

Вибираючи настільну гру, ви можете продемонструвати дитині, як необхідно контролювати своє спонукання (тобто прагнення й бажання) зробити свій вибір першою: «На цей раз гру вибиратимеш ти, бо минулого разу вибирала я».

Якщо зламалась іграшка, ви можете продемонструвати здатність керувати й контролювати своє почуття прикрості: «О, це так сумно. Я дуже хотіла пограти цією іграшкою разом з тобою. Ну що ж, давай знайдемо іншу іграшку, з якою ми зможемо пограти так само цікаво».

Якщо на дитину чекає складне заняття, ви можете продемонструвати їй навички вирішення завдань і наполегливість: «Так, це складне завдання. А якщо ми спочатку спробуємо вирішити ось цю його частину?».

​3. Ознайомте дитину зі словами для вираження думок і почуттів – це допоможе їй контролювати свою поведінку. Ось деякі прості слова, які діти можуть використовувати з раннього дитинства для того, щоб описувати свої емоції: «щасливий», «злий», «страшний» і «сумний». Для дітей з більш розвиненою мовою можна моделювати використання більш складних слів, таких як «почуття», «думати», «прикрість» або «заспокоєння». Ви можете використовувати ці слова, щоб описувати думки й емоції вашої дитини в повсякденному житті. Наприклад, якщо дитина засмучена раптовою зміною в розкладі, ви можете самі втілити її думки у слова: «Ти, здається, засмутився з приводу того, що нам довелося змінити свої плани».

4. Встановлюйте розпорядок дня й чітко озвучуйте свої вимоги – діти гірше контролюють власну поведінку й емоції, коли вимоги нечіткі або вони не знають, що буде далі. Використання розкладу, списків, попереджень про зміни, таймера або будь-яких інших засобів, які дають дітям чіткість і передбачуваність, допомагає знизити рівень стресу та зрозуміти, що буде далі.

5. Заохочуйте ігри з іншими дітьми – якщо вашій дитині важко контролювати свою поведінку, запрошуйте у гру дитину, яка добре володіє навичками управління поведінкою. Так ваш малюк буде вчитись на прикладі іншої дитини. Заохочуйте ігри вашого малюка з дітьми, які вміють дотримуватися черги, очікувати, домовлятися про правила й грати чесно.

6. Допомагайте своїй дитині грати винахідливо – під час рольових ігор діти практикують багато аспектів управління поведінкою. Для того щоб виконувати взяту на себе роль (наприклад, роль лікаря), дитина повинна пригнічувати свої природні реакції й уявляти собі реакції лікаря. Під час рольових ігор діти повинні приймати рішення й виконувати правила, включаючи рішення про використання тієї чи іншої іграшки й розподіл між собою певних ролей. Виконання ролі передбачає планування й демонстрацію різних емоцій і сценаріїв, а також їх наслідків. Заохочуйте рольові ігри дитини, примушуючи її виконувати різні ролі (наприклад, пожежного або офіціанта) й розігрувати ролі з іграшками (наприклад, їхати на іграшковій машині на автомийку). По можливості залучайте до рольових ігор інших дітей.

7. Дозвольте дитині керувати вами в іграх – зацікавленість дитини в іграх та інших заняттях сприяє покращенню концентрації уваги й підвищенню мотивації. Віддавши кермо влади своєму малюку, ви повинні відмовитись від встановлення власного порядку дій і рухатись у напрямку його інтересів. Коли ви дозволите дитині керувати розмовою та грою, то виявите, що ваша взаємодія триває довше й дитина приділяє більше уваги тому, що ви кажете й робите.

8. Грайте в ігри за правилами: уміння дотримуватись правил, встановлювати й застосовувати їх у ставленні до себе – це частина розвитку саморегуляції. Грайте в ігри із простими правилами, у такі як перегони, хованки, прості карткові та настільні ігри.

9. Заохочуйте ігри з фізичним навантаженням – фахівці рекомендують обмежувати час, проведений дітьми перед екранами телевізорів, частіше бувати на відкритому повітрі та грати в ігри, які передбачають фізичне навантаження. Брак фізичних вправ може стати стресовим фактором для організму вашої дитини, а ігри з фізичним навантаженням і заняття фізкультурою покращують здатність контролювати свою поведінку.

Групові ігри – це чудовий приклад ігор з фізичним навантаженням – ігор, в які грають з людьми (без іграшок), такі як перегони (у мішках, на «конях») та інші.

10. Дозволяйте дітям робити вибір і ставити перед собою цілі – надання вибору дає дітям деяке почуття контролю над навколишнім середовищем. А постановка цілей допомагає розвивати самоконтроль. Діти можуть ставити перед собою цілі на літні канікули або суботній вечір, планувати ігри із друзями або вибирати одяг на наступний день.