Агресія чи істерика у дитини майже завжди лякає і дуже вибиває з колії батьків. Нам здається, що ТАКОГО НЕ МАЄ БУТИ, ЦЕ НЕАДЕКВАТНО! (хоча насправді така поведінка дуже характерна для дітей та підлітків).
І ось в цьому моменті ми самі втрачаємо адекватність, бо замість того, щоб навчити дитину екологічно проживати емоції, ми намагаємось погасити їх, щоб «поводився нормально». І тут починаються погрози і покарання від батьків... (спойлер: які призводять до ще більшої агресії у дитини).
ЩО З НАМИ ВІДБУВАЄТЬСЯ?
Нас лякає агресія дітей, а тим більше – підлітків, бо наш «мозок виживання» нас намагається врятувати. Це інстинктивно. Але АГОВ! Від кого ти нас рятуєш, мозок? Від власної незрілої дитини?:)
Тож так як ми з вами люди свідомі і освічені, нагадую, що інстинкт не завжди веде нас туди, куди ми хочемо прийти. А куди ми хочемо прийти? – навчити дітей керувати своєю поведінкою, навіть коли переповнює злість, правда?
Тому нам важливо не «гасити» одразу дитину, а зробити вдих-видих і дозволити нашій префронтальній корі відреагувати свідомо.
А далі все за планом: демонструвати підтримку і співчуття -> допомогти назвати емоції -> проговорити, що трапилось -> прийняти емоції -> вийти на потрібний результат.
Немає коментарів:
Дописати коментар