Батькам для розуміння себе та більш свідомого батьківства

 Florence Centre

 Сепарація від батьків. Або чому так важливо зробити це вчасно? 

Діти дорослішають і залишають батьківську хату. У когось це відбувається із закінченням школи, у когось після одруження… А у декого взагалі не відбувається. Для чого взагалі потрібно відокремлюватись від батьків і чому це так важливо для подальшого життя?

Сепарація – це поступовий природній процес відокремлення дитини від батьків, який починається ще у ранньому віці.

Умовно процес сепарації можна розділити на три етапи:

1. Від року до восьми. Коли дитина народжується, відбувається її перше фізичне відділення від матері (перерізання пуповини). Проте така маленька людина ще дуже залежна від батьків і потребує їхнього захисту та опіки. У три роки дитина вже вміє ходити та говорити і починає самостійно досліджувати навколишній світ. Ота криза трьох років і постійне «я - сам» дуже яскраво демонструє бажання малюка бути самостійним. З чотирьох років починається активна соціалізація дитини, вона вчиться будувати взаємовідносини з однолітками, з’являється своє коло спілкування. Батьки вже не є єдиним джерелом знань та інформації. Задача батьків на цьому етапі навчити дитину навичкам самообслуговування, підтримувати прагнення до самостійності, дозволити приймати рішення, що відповідають віку.
2. З 8 до 12 років діти вчаться будувати сталі відносини поза межами дому, у них є вже певні шкільні обов’язки, формується вольова сфера. В цей період у дитини має бути своє коло відповідальності. Не варто надмірно контролювати кожен крок: хлопчик чи дівчинка мають самостійно зіткнутися з наслідками своєї ліні чи безвідповідальності. Це дуже вадливо для дорослого життя.
3. З 12 до 18 років настає найбільш складний період у житті людини – підлітковий вік. Авторитет батьків падає майже до нуля, проте різко зростає вплив однолітків. Батькам в цей період дуже важливо прислухатися до свого юного бунтівника, надати достатню кількість свободи і навчитися довіряти.

Якщо всі попередні етапи пройшли вдало, то з 18 років дитина вже готова до процесу відділення. Процес дорослішання може завершитись аж у 24-25 років, проте в цей період людина вже готова нести відповідальність за своє життя.

 Перепонами до сепарації можуть бути:

- звичка і комфорт, коли як дітям, так і батькам зручніше жити разом (часто це пов’язане з економічним фактором або відсутністю бажання до самостійного ведення хазяйства);

- страх не впоратись із можливими проблемами;

- проблеми в родині чи різного роду залежності, наприклад, коли батьки міняються місцем з дитиною і вже вона несе за них відповідальність;

- гіперпіклування та нереалізованість батьків, коли дитина стає центром всесвіту.

Сепарація – двосторонній процес, у якому беруть участь і діти, і батьки. Завдання перших - відокремитися, других - відпустити.

Навіщо ж потрібна сепарація?

Вона дозволяє людині стати господарем свого життя, вільно ним розпоряджатися та отримувати задоволення. Людина стає незалежною і знаходить впевненість у собі. Вона може спрямувати свою енергію на досягнення своєї справжньої мети, а не на спробу відповідати чиїмось очікуванням. В процесі сепарації людина вчиться будувати власні кордони, що необхідно для побудови здорових відносин у власній родині, з друзями та колегами.

Сепарація не означає повний розрив відносин з батьками. Навпаки, саме після цього може настати наступний, більш якісний етап взаємовідносин – як дорослих самостійних особистостей, без залежності один від одного чи відчуття боргу та провини.