пʼятниця, 29 вересня 2023 р.
Підтримка на межі
Вересень — місяць запобігання самогубствам. Озвучені наміри покінчити з життям спантеличують та змушують відчувати велику напругу. Однак, пам’ятаєте: це добре, якщо людина відкривається вам, адже ви маєте змогу їй допомогти.
Як реагувати, якщо хтось каже вам, що думає про суїцид?
Дайте людині відчути, що слухаєте та підтримуєте її.Перш за все, запевніть людину, що ви сприймаєте її слова серйозно. Переконайтеся, що вона розуміє, що ви небайдужі до неї.
Скажіть:«Дякую, що розповідаєш мені, що відбувається з тобою і як ти почуваєшся».
«Я люблю тебе, незважаючи ні на що, і ми разом переживемо це».
Заохочуйте людину говорити більше і насправді слухайте її.Дайте їй зрозуміти, що ви хочете почути більше про те, що вона відчуває і через що проходить. Слухайте активно, виявляйте цікавість та інтерес до деталей.
Запитайте людину, які зміни відбулися в її житті, та як вона дає з ними раду.
Дізнайтеся, як довго людина відчуває небажання жити і як це вплинуло на її життя.
Запитайте:«Чи спричинили думки про самогубство, наприклад, проблеми зі сном чи роботою?»
«Як часто ти виходиш на вулицю? Чи ти ізолюєшся від людей?»
Будьте прямолінійними, якщо підозрюєте, що людина думає про самогубство.Довіртеся своїй інтуїції та запитайте про це прямо. Дослідження показують, що це не підштовхне людину вчинити задумане. Натомість вона відчує полегшення, бо є хтось, хто піклується про неї.
Важливо, щоб ваше запитання не було осудливим та не викликало почуття провити.
Не кажіть:«Ти ж не збираєшся зробити якусь дурницю, правда?»
«Подумай, як це вплине на твоїх батьків»
Натомість, запевніть, що ви розумієте людину та дбаєте про неї.
Скажіть:«Я хочу, щоб ти знав, що можеш сказати мені все, що завгодно».
Що сказати, якщо людина підтвердить, що думає про самогубство?Зберігайте спокій — те, що хтось думає про самогубство, не означає, що йому загрожує безпосередня небезпека. Однак, хибною є також і думка про те, що розмовою про суїцид людина привертає до себе увагу і насправді не вчинить його.
Знайдіть час, щоб спокійно вислухати людину та задайте їй кілька додаткових запитань.«Як часто у тебе виникають такі думки?»
«Що ти робиш, коли тобі стає зовсім зле?»
«Що потрібно зробити, щоб ти почувався в безпеці?»
Запевніть людину, що їй можливо допомогти, що її почуття є сигналом того, що настав час поговорити з фахівцем психічного здоров'я.
Як запропонувати звернутися за професійною допомогою?Ви можете бути турботливим слухачем та підтримувати людину, але ви не є фахівцем із психічного здоров’я. Тож якщо дорога вам людина сказала, що думає про самогубство, це сигнал, що їй слід поговорити з фахівцем із психічного здоров’я.
Ось як можна почати:«Я чую, що тобі важко, і думаю, що розмова з фахівцем буде корисною та допоможе впоратися з цим».
Іноді щоб звернутися за професійною допомогою, найважче зробити перший крок. Допоможіть людині знайти контакти спеціалістів, відвезіть її на зустріч з фахівцем або ж запропонуйте випити кави після візиту.
Як бути, якщо людина відмовляється від допомоги?Не всі люди готові одразу звернутися за допомогою до фахівців. Якщо людина відмовляється від пропозиції професійної допомоги (і якщо їй не загрожує безпосередня небезпека), будьте терплячі та не наполягайте занадто сильно.
Скажіть:«Дай мені знати, якщо ти передумаєш, і я допоможу тобі зв’язатися з фахівцем».
Якщо людина відмовляється від особистої зустрічі зі спеціалістом, запропонуйте їй номер гарячої лінії.
Наприкінці розмови повторіть, що цінуєте можливість говорити з людиною про такі важливі речі. Нагадайте, що у всіх нас іноді виникають труднощі, і що ви й надалі будете поруч із ним/нею.
Якщо людині загрожує безпосередня небезпека:
залишайся поруч; допоможіть позбутися засобів, які можуть спричинити самогубство; зателефонуйте на цілодобову та безкоштовну лінію запобігання самогубствам Lifeline Ukraine за номером 7333 або зверніться за допомогою через чати у соціальних мережах, посилання шукайте на https://lifelineukraine.com/За матеріалами: http://surl.li/lgbyl
Дорослим про булінг, як його відрізнити від конфлікту
Булінг: яким буває, як проявляється, та на що звернути увагу батькам учнів- розповідаємо у цьому дописі.
четвер, 28 вересня 2023 р.
Про один з етапів проживання втрати
Міжнародна асоціація психологів по роботі з горем та тяжкою втратою
«Вже не живу лише минулим, але й у майбутнє дивитись ще не можу…»
Якщо ви вже пройшли ту стадію горювання, коли скорботний зазвичай живе лише спогадами та не бажає повертатися в теперішнє, це зовсім не означає, що ви готові сміливо дивитися у майбутнє.
Не вимагайте цього від себе, адже із втратою руйнується наше бачення власного майбутнього. Чому?
Річ у тім, що у всіх наших мріях та планах за замовчуванням була й рідна людина, яку ми втратили.
Погодьтесь, коли ми мріємо про нову оселю, це мрія не лише про нові стіни. Це про те, як вам із родиною буде добре жити в новому помешканні. Коли плануємо другу дитину, то не уявляємо себе з немовлям у вакуумі. Навпаки, малюємо собі картини, як родина стане більшою, як усі радітимуть появі нового маленького члена сім'ї.
Тобто, близькі та кохані люди – це невід'ємна частина наших мрій та планів. Зі смертю когось рідного, майбутнє, яке ви планували собі до втрати, стає неможливим та нездійсненним в тому вигляді, в якому ви його собі намріяли раніше.
У стані, коли мрії та плани зруйновані, а ви відчуваєте лише горе, невимовний біль та сум за померлим, сміливо дивитися у власне майбутнє та коригувати його з урахуванням реальної ситуації просто нездійсненне завдання.
До того ж, страх майбутнього може бути пов'язаний з тим, що тепер ми вже маємо досвід втрати, розуміємо, як це страшно і боляче, і боїмося, що ця втрата – не остання.
А ще, у цьому стані ми боїмося навіть нашого теперішнього. Адже із втратою, навіть коли це стосується втрати здоров'я або фінансової стабільності, ми вже не маємо можливість застосовувати ті моделі, що мали раніше. Простіше, ми просто не знаємо що робити.
З втратою близької людини ми також втрачаємо певну соціальну роль, своє звичне життя, його ритм, комфортність та передбачуваність. Але йти у нову соціальну роль складно і страшно. Це надто різкі зміни, нове навантаження, нові соціальні зв'язки, до яких ми просто не готові у стані переживання горя втрати. Як наслідок, ми починаємо блокувати усі зміни, що мають відбутися в нашому сьогоденні.
Тож, якщо ви не можете дивитися у власне майбутнє, не бачите його, – це нормально і природно. Але це не минеться саме по собі. Над цим потрібно працювати.
Ви маєте поступово вчитися знов бачити своє майбутнє, будувати плани і мріяти.
Основні правила першої психологічної допомоги
Центр психічного здоров'я НаУКМА
Розповідаємо про основні правила надання першої психологічної допомоги
Міфи щодо розладів харчової поведінки
5 міфів у роботі з розладами харчової поведінки
Автор - Ольга ГаркавецьУ роботі з харчовими розладами можна зіткнутися з міфами, які не тільки здатні загальмувати поліпшення, а й значно нашкодити клієнту!
Перший міф - це вважати розладом бажання людини дотримуватися правильного харчування. Якщо людина уважно слідкує за складом продуктів, ретельно обирає інгредієнти та продукти, і навіть готова відмовитися від їжі, якщо вона не відповідає належній якості. Сюди ж можна зарахувати й часту купівлю солодкого. Тоді одразу виникають підозри про залежність від солодощів або порушення харчової поведінки.
Другий міф - сидіти на дієтах це нормально, за тілом і фігурою потрібно стежити. Я в цьому випадку згадую гарний вислів - навіщо мені стежити за своїм тілом, воно не злочинець і нічого не зробило поганого. Я зараз не враховую медичні дієти, які прописуються людям за станом здоров'я. Спеціаліст, який вивчає тему РХП і заглиблюється в сучасні техніки та інструменти, також підключає здорові медичні дієти під час роботи. Інша річ, коли людина насильно позбавляє себе корисних речовин, виходячи з моди і порад модних гуру. Такий підхід може не дати потрібного ефекту для організму, але цілком може стати пусковим механізмом для розвитку розладу харчової поведінки. Клінічними дослідженнями доведено, що клієнту з РХП, який має тривалий досвід різних дієт, складніше буде даватися робота з його розладом. Не завжди дієти можуть збити "базові налаштування" в організмі, але ризики досить високі.
Третій міф. Розлад РХП - це спосіб людини звернути на себе увагу. Розлад харчової поведінки - це дійсно важкий діагноз, який завдає безліч незручностей людині. Люди, які страждають на РХП, намагаються ізолюватися від суспільства, вони ненавидять своє тіло і себе, уникають спілкування і вже точно не намагаються бути на виду. Можна сказати, що цей розлад робить усе, щоб людина стала непомітною і невидимою. 
Четвертий міф. Батьки винні, що в дитини розвинувся РХП. Батьки, безумовно, несуть відповідальність за дитину і можуть впливати на перебіг РХП, але вони точно не роблять нічого навмисно, щоб він розвинувся! Розбираючи сімейні історії з клієнтами, ми знаходимо безліч установок і обмежувальних переконань. Можливо, у самих батьків є РХП, а дорослий про це не підозрює. Звинувачення точно не допоможуть вирішити проблему, а скоріше погіршать ситуацію.
П'ятий міф. РХП - хвороба професійних моделей. У середовищі модельного бізнесу таких клієнтів дійсно більше. Але, це не єдина сфера, де зустрічаються клієнти з нервовою анорексією. Дуже часто це підлітки, які ніяк не пов'язані з модною індустрією. На появу РНП впливає безліч факторів, серед яких і генетика.Вивчати тему РХП краще, звертаючись до першоджерел. Міркувати, дискутувати, підключати критичне мислення, радитися з іншими фахівцями.
Підписатися на:
Дописи (Atom)