Кабінет психолога Академічного ліцею №2 Української міської ради

вівторок, 26 грудня 2023 р.

Чи захистить дитину від негативних емоцій ваше мовчання?

Коли ми не готуємо дитину до складнощів, не розповідаємо про певні аспекти життя, так би мовити, його «темний бік», це вочевидь не гарантує, що вона ніколи з ними не стикнеться.

Життя довге і воно наповнене не тільки приємними емоціями та подіями, а ще й смутком, болем, розчаруваннями та втратами. І коли дитина в подальшому стикається з чимось, до чого вона не була психологічно підготовленою, це стає для неї трагедією і справжнім випробуванням.

Іноді родина, в якій відбулася втрата, вбачає рятівний шлях у тому, щоб не говорити дитині про смерть рідної людини. Така собі мовчазна змова на благо дитини.

Мама вдає, ніби нічого не сталося, відволікає, знаходить купу відмовок, щоб не відповідати на важкі питання про те, куди подівся тато, дідусь або хтось з рідних, оберігаючи дитину від жорстокого світу.

Але не варто недооцінювати дітей. Звісно, малеча швидко прийме умови вашої гри «в мовчанку», перестане ставити вам важкі питання і, беручи вас за приклад, робитиме вигляд, що все в порядку. Але її питання та розгубленість нікуди не дінуться. Вона залишиться з ними сам на сам.

Без щирих розмов, роз'яснень та підтримки найрідніших втрата, про яку всі мовчать, перетвориться у свідомості дитини на щось страшне і незрозуміле, що не має назви і пояснення. Подивіться на ситуації очима дитини – людина зникає, а всі навколо удають, що так і має бути. Це страшно і нечесно по відношенню до найменших членів родини.

Зрозуміло, що жодна мама не хоче завдавати дитині болю та страждань. Але мовчати про смерть когось з рідних, кого дитина знає і любить, це хибний шлях.

Розмови та пояснення, зрозумілі відповіді на питання дитини, підтримка та увага до її емоцій та почуттів допоможуть малечі сформувати адекватний досвід втрати, зрозуміти, що відбувається навколо неї, що вона відчуває. А ще, вона буде підготовлена, якщо хтось захоче поговорити з нею про того, хто помер. А хтось обов'язково захоче.

Звісно, говорити дитині про смерть близької людини чи ні, – лише ваш вибір. Але зважте на всі «за» і «проти» перед тим, як обрати ту чи іншу стратегію.

Лариса Рибик

Ознаки недостатньої саморегуляції

Центр практичної нейропсихології - Одеса

Саморегуляція - це навичка, яка дає змогу дитині керувати своєю поведінкою, регулювати емоції та реакції. Що краще розвинена саморегуляція, то легше дитина переживає стресові ситуації, легше адаптується до вимог садочка та школи.

Саморегуляція у дитини розвинена недостатньо, якщо вона:

- дуже слабко реагує на подразнення органів чуття (не чує, коли її кличуть; не реагує на дотики, має надто високий больовий поріг);

- має млявий, апатичний, незацікавлений вигляд, перебуває "у своєму світі";

- зазнає труднощів із регуляцією власної поведінки, емоційних реакцій, легко дратується або плаче у відповідь на ситуацію, що фруструє; зростає кількість істерик, дитина постійно скиглить, вона усім незадоволена і дуже потребує контролю;

- протягом дня частіше, ніж зазвичай, виникають істерики або проблеми з поведінкою;

- дитина "страйкує", не слухається;

- її поведінкові стратегії неефективні;

- неуважна, погано концентрується, погано спить, важко засинає;

- у неї запізнюється розвиток комунікативних і соціальних навичок; їй важко взаємодіяти;

- віддає перевагу гратися на самоті, тому що не хоче або не розуміє, як грати з іншими дітьми

- насилу переносить зміни у звичному графіку, важко перемикатися між завданнями;

- важко взаємодіяти з однолітками, не вміє дружити.

Що можна зробити, щоб поліпшити навичку саморегуляції?

- зверніться до нейропсихолога для опрацювання реакцій дитини на сенсорні подразники;

- використовуйте терапевтичні казки та рольові ігри для того, щоб познайомити дитину з прийнятними моделями поведінки, комунікативними моделями, реакціями тощо;

- розвивайте мовлення дитини.

Якщо потрібна допомога

30-31.12 - теж робочі дні

понеділок, 25 грудня 2023 р.

Підготувати дитину до візиту до психолога

Голоси дітей

Ви помітили зміни в поведінці дитини і вирішили звернутися до психолога. Що далі

Спочатку ви обираєте спеціаліста та обговорюєте з ним напрям роботи й усі деталі. Потім домовляєтесь про зустріч.

Може здатися, що на цьому все. Але лишився ще один важливий етап — пояснити дитині куди й навіщо ви йдете. Адже якщо доросла людина зазвичай має уявлення про те, хто такий психолог, то дитині потрібно пояснити.

Про те, як підготувати дитину до сеансу в психолога, читайте в нашому дописі та зберігайте собі, щоб не загубити

А більше цікавої інформації в нашому блозі

voices.org.ua/blog/

Фінансова грамотність

Всеукраїнський громадський Центр "Волонтер"

Виховання фінансової грамотності у дитини є важливим аспектом її підготовки до дорослого життя. Розуміння цінності грошей, уміння раціонально їх використовувати та заощаджувати – є вагомими передумовами розвитку дитини у самостійну відповідальну особистість.

Говорити з дитиною про гроші варто починати у дошкільному віці (4-5 років), враховуючи індивідуальні та вікові особливості сприйняття, і в процесі дорослішання дитини допомагати набувати складніші знання та навички фінансової відповідальності.

Ми підготували кілька порад для батьків, які допоможуть на шляху до виховання фінансової грамотності у дитини.

…

Якщо б ви хотіли отримати підтримку та фахову пораду психолога з питань виховання дітей, звертайтеся за безоплатною індивідуальною онлайн-консультацією психолога, заповнивши форму за покликанням: https://forms.gle/5MdtdvSeDFaUopun9

Ми зконтактуємо з Вами протягом 48 годин.

Вся інформація, яка зазначається у формі, є конфіденційною, її отримує лише психолог, який проводитиме зустрічі.