Травма та її вплив на тебе (для підлітків)

 

Практики вербальної розрядки

 Рекомендації щодо вербальної деескалації (розрядки) під час спілкування в небезпечній ситуації

Коли виникає потенційно вербальна та/або фізично небезпечна ситуація, у пригоді можуть стати практики вербальної розрядки. 

Пам’ятайте два важливі аспекти:

🗣 Розлючена людина має знижену спроможність логічно міркувати.

👤Методи деескалації не є чимось природнім й інтуїтивно зрозумілим для нашої психіки, а тому часом ми змушені будемо реагувати більш звичним способом: битися, втікати або завмирати, коли маємо справу з дуже розлюченою людиною як загрозою. Однак, обираючи шлях деескалації, ми свідомо повинні виглядати зосередженими і спокійними.

❗️Тому ці техніки необхідно практикувати до того, як вони знадобляться, щоб вони могли стати компетентною звичкою.

🔔Крок 1. Підготуйте себе 

🔸Розслабте м’язи обличчя і спробуйте виглядати впевнено.

🔸Спробуйте змоделювати голос так, щоб він звучав низько й монотонно, але не беземоційно.

🆘 Не захищайтеся — навіть якщо коментарі чи образи спрямовані на вас, пам’ятайте, вони не про вас.

🔸Зорієнтуйтеся щодо будь-яких ресурсів, доступних для допомоги. Знайте, що у вас є вибір піти, сказати людині піти або покликати на допомогу. 

🔸Ставтеся до людини з повагою, навіть коли твердо встановлюєте обмеження або кличете на допомогу. Схвильована людина дуже чутлива до почуття сорому та неповаги.

🔔Крок 2. Комунікуйте через позу та позицію

🔹Ніколи не повертайтеся спиною, з будь-якої причини.

🔹Завжди перебувайте на одному рівні очей.

🆘Залиште додатковий фізичний простір між вами — приблизно в чотири рази більше, ніж зазвичай. Гнів і хвилювання заповнюють зайвий простір між вами та людиною.

🔹Встаньте під кутом, щоб ви могли відійти вбік, якщо потрібно.

🔹Не підтримуйте «постійний» зоровий контакт й не примушуйте іншу людину до цього. Дозвольте відірвати чи відвести погляд.

🔹Не вказуйте і не трясіть пальцем.

🔹Не усміхайтеся. Це може виглядати як насмішка або тривога.

🔹Не торкайтеся. Когнітивна дисфункція у збуджених людей змушує неправильно інтерпретувати фізичний контакт як ворожий або загрозливий.

🔹Тримайте руки трохи далі від кишень, піднятими та доступними, щоб захистити себе. Це також демонструє, що у вас немає прихованої зброї.

🔹Не сперечайтеся і не намагайтеся переконати, дайте вибір, тобто повноваження прийняти рішення самостійно.

🔹Не захищайтеся і не засуджуйте. 

🔔Крок 3. Розмова, спрямована на розрядку 

🔸Не будьте голосним і не намагайтеся кричати на людину, яка кричить. Зачекайте, поки він/вона зробить вдих; потім говоріть. Говоріть спокійно, на середній гучності.

❗️Пам’ятайте, що немає сенсу для швидкого реагування, окрім як спроб спокійно знизити рівень збудження. 

🔸Не відповідайте на образливі запитання або запитання, які не мають відповіді (наприклад, «Чому всі ... ?», «Чому все це ... ?», «Коли все закінчиться ... ?»). На ці запитання не повинно бути відповіді.

🔸Поясніть межі та правила авторитетним, твердим тоном, але завжди з повагою. 

🔸Співчувайте почуттям, але не поведінці.

🔸Де це можливо, спробуйте відволікти людину на «думки та розуміння». Не запитуйте: «Скажи мені, що ти відчуваєш». Але можете уточнити «... допоможи мені зрозуміти, що ти мені говориш».

🔸Розкажіть про наслідки «нетипової/невідповідної поведінки» без погроз і гніву.

🔸Констатуйте зовнішній контроль як інституційний (іншими словами, «закон єдиний для усіх, а незнання не звільняє від відповідальності»), а не особистий, тобто спрямований конкретно, щоб заподіяти шкоди чи утисків гідності людини. 

Олександр Аврамчук,

лікар-психолог, канд. психологічних наук.

Джерело

Що можна зробити в період воєнного стану, щоб підтримати себе

 Що можна зробити в період воєнного стану, щоб підтримати себе

Несподівані події великого масштабу із серйозними наслідками можуть вплинути навіть на найбільш підготовлених людей. В умовах війни ми всі відчуваємо страх та тривожність, ми втрачаємо відчуття безпеки. Наступні рекомендації допоможуть вам знизити рівень напруженості в таких нетипових обставинах.

🌤Ранок

 🔸 Перевірте, чи зібрані необхідні речі та валізка на випадок швидкого реагування.

 📌Підготовлені речі та їхнє розміщення під рукою зменшує паніку в разі необхідності діяти швидко.

 🔸Зробіть типову зарядку, будь-які фізичні вправи на розтягування хоча б до 5 хвилин: після сну тіло ще може знаходитись у стані напруження.

📌фізична активність та розтяжки активізують не тільки серцево-судинну систему та м’язи, але й парасимпатичну нервову систему, яка забезпечує розподіл нашого ресурсу в періоди адаптації до стресових умов, підсилюючи наші спроможності до відновлення.

 🔸 Зробіть те, що зазвичай тонізує вас і приносить задоволення: увімкніть улюблену музику, перегляньте старі фото, напишіть та поцікавтесь, як справи у рідних та друзів.

 🔸Поснідайте: це найважливіший прийом їжі впродовж дня.

 🔸Випийте склянку води (за можливості теплої чи кімнатної температури). 

📌вода сприяє активації нервової системи та впливає на роботу м’язів, що так необхідно в умовах швидкого реагування; зневоднення може викликати погіршення роботи мозку та впливати на ваш настрій.

🌦Впродовж дня

 🔸 Робіть короткі паузи між завданнями, які виконуєте: кілька хвилин часу, щоб перевести подих, будуть корисніші, ніж змилене тіло, яке женеться виконувати роботу за роботою.

 🔸Не уникайте спілкування з іншими людьми: спілкуйтеся з кимось із ваших рідних, колег, друзів.

 🔸Підтримуйте порядок в оселі та на робочому місці.

🌖Після завершення основної частини дня (ранній вечір)

 🔸Відмітьте собі десь у нотатнику, що ви сьогодні зробили: з часом ваш нотатник поповниться маленькими досягненнями, які стануть великими справами.

 🔸 Якщо ви займаєтеся волонтерством, робота пов’язана зі спілкуванням у складних обставинах чи робота під постійною напругою, приділіть час поспілкуватися з супервізором (ментором, керівником), чи розкажіть про це друзям або поділіться в соцмережах (будьте обережні з поширенням особистої інформації).

 🔸Зателефонуйте чи напишіть своїм близьким, що з вами усе в порядку й поцікавтеся про їхній день.

 🔸Приділіть час відновленню ресурсу: зробіть щось приємне для себе.

🌆Вечір або час перед сном

 🔸Зробіть вечірню зарядку або вправи з йоги, медитацію, почитайте (бажано не новини) тощо.

 🔸 Запишіть кілька справ (3-5, не більше, які плануєте завтра зробити), якщо обставини не зміняться.

 🔸Перевірте, чи все на місці з речей, які плануєте завтра одягнути чи взяти із собою (включно з валізкою для швидкого реагування).

 🔸Підготуйте місце для сну: не лягайте спати голодними; намагайтеся лягати спати в один той самий час; якщо не вдається заснути впродовж 15 хвилин, встаньте і зробіть щось інше, що відволіче ваші думки, й за 20-30 хвилин повертайтесь у ліжко. 

📌Відволікання думок не означає їхнє збудження чи підсилення завдяки іншій інформації, тобто не рекомендовано переглядати новинну стрічку. 

Якщо чекаєте на повідомлення від когось, переглядайте не частіше ніж раз на 30 хвилин й увімкніть сигнал про сповіщення.

Олександр Аврамчук,

лікар-психолог, канд. психологічних наук.

Джерело

День скорботи і вшанування пам'яті жертв війни в Україні

 

Важливість ритуалів

 

Джерело

ДОВІДКА ВНУТРІШНЬО ПЕРЕМІЩЕНОЇ ОСОБИ (ВПО): 6 ГАРЯЧИХ ЗАПИТАНЬ

ДОВІДКА ВНУТРІШНЬО ПЕРЕМІЩЕНОЇ ОСОБИ (ВПО): 6 ГАРЯЧИХ ЗАПИТАНЬ

Нагадаємо, цей документ дозволяє отримувати передбачені державною соціальні виплати. Спочатку необхідно встановити застосунок Дія на смартфон та пройти авторизацію. Через банк-ID Дія автоматично відобразяться всі дані про особу та документи, які є в доступі.

В Дії довідка ВПО відображається, як і будь-який інший документ, – паспорт, водійські права тощо – в електронному вигляді.

Як додати довідку ВПО у застосунок Дія?

Після авторизації в застосунку довідка переселенця підтягується в Дію за наявності всіх відомостей у відповідних реєстрах. Якщо довідка не відображається, слід звернутися до органів соцзахисту за місцем проживання.

Як одержати довідку ВПО через Дію: інструкція

Послуга доступна для громадян, які перемістилися з території громад, розташованих у районах проведення бойових дій, або які перебувають у тимчасовій окупації, облозі.

Щоб одержати довідку ВПО у Дії, потрібно перейти в розділ Послуги – Отримати статус ВПО – і подати заявку.

Далі вказати такі дані:

поточне місце перебування (підтвердити за допомогою геолокації);

дані дітей, що перебувають з вами;

дані картки єПідтримки;

потреби на місці перебування (в медичному обслуговуванні, освіті або гуманітарній допомозі тощо).

Протягом кількох днів довідка ВПО має з’явитися в Дії, а після опрацювання інформації на картку єПідтримки перерахують кошти.

Чому іноді під час оформлення статусу ВПО через Дію програма видає помилку?

Це може бути пов’язано з перевантаженням системи, коли велика кількість користувачів намагаються зайти водночас. У такому разі повторіть спробу через деякий час.

Також зареєструватися як ВПО можна і в управлінні соцзахисту та праці за місцем перебування.

Де ще можна одержати довідку ВПО?

У виконавчих органах сільських, селищних, міських рад;

у центрах надання адміністративних послуг;

у структурних підрозділах з питань соцзахисту населення районних, районних у м. Києві та Севастополі держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі їх створення) рад.

Як замовити послугу?

Подати заяву на одержання послуги можна особисто чи за допомогою законного представника.

Послугу надають безоплатно.

Для чого потрібна довідка ВПО?

Відкриття рахунків у банках;

відновлення або вклеювання фотокартки у паспорт громадянина України;

отримання соціальних виплат і компенсацій;

сплати податків за місцем проживання;

у сервісних центрах МВС;

при зарахуванні до школи або дитсадка.

Юридична сила довідки ВПО в Дії визначена постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 р. № 509.

Найближчим часом ви дізнаєтеся особливості опції віддаленої ідентифікації для отримання пенсійних виплат через Дія.підпис, а також про можливість припинення грошової допомоги ВПО.

Джерело

Психологи батькам: Як порівняння впливає на дитину і коли воно доцільно

 Лада Ендресен

Лише уявіть. Ваш чоловік за сніданком каже: “Знаєш, люба, у твоєї подруги Каті такі гарні довгі ноги. Ти давай якось підтягнися, бо мені аж соромно”. Обурення. Образа. Дистанція. І якщо чоловіку ми в деталях можемо розписати маршрут руського корабля, то дитина з нами так не може.

Чому ми порівнюємо нашу дитину з її друзями, братами та сестрами? Як і наш чоловік з божевільної фантазії, ми намагаємося замотивувати її стати краще, ніж вона є: не витирати руки об футболку, малювати квадрати квадратними, а не овальними, і тд. За цим стоїть стара добра батьківська тривога: аби наша дитина була не гіршою за інших (=а ми не були гіршими за інших батьків). І те, що, можливо, ми звикли до порівняння ще з дитинства, тому автоматично застосовуємо його вже в ролі мами або тата.

Я вірю, що кожне “А ось подивись, як у Насті рівненько виходить!” живиться добрими намірами батьків. Але ж чому порівнювати наших дітей контрпродуктивно?

1. Порівняння несправедливе. Що краще - яблуко чи авокадо? У кожної дитини своя генетика і своя сімейна ситуація. Тому таланти і здібності кожної дитини квітнуть у своєму темпі.

2. Порівняння перетворює друга на конкурента. Ні, наша дитина не буде надихатися далекими стрибками Макса, якого ми постійно ставимо у приклад. Натомість, вона може почати тихенько його ненавидіти. І однієї дружби на цьому світі буде менше.

3. Порівняння придушує самооцінку і ініціативу. Дитина відчуває, що її зусиль ніколи не буває достатньо, аби задовольнити наші очікування. Що вона “молодець, але от Андрій з сусіднього під'їзду…!” А яка ж це похвала, якщо в ній присутнє “але”? І в якийсь момент ми помічаємо, що їй бракує впевненості в своїй хорошості, що вона може соромитися відстоювати свою точку зору або їй може бути складно виступати на людях.

Коли порівняння доцільно?

- Ми порівнюємо нашу дитину з нею у минулому, аби у своєму зростастанні вона спирпалася на себе, а не на інших. Таким чином, ми порівняння перетворюємо на комплімент. “Ти пам’ятаєш, як ще півроку тому боявся ходити по канатній дорозі? А зараз сам пройшов її всю!”. Коли працювала у садочку, я любила ставити дітям 5-6 років питання: “А чОму ти навчився за останній місяць, чого не знав у минулому році?”

- Є орієнтовні вікові норми, за якими розвивається дитина. Наприклад, у 3 роки вона повинна розмовляти повними реченнями, а до кінця 1-го класу - навчитися писати букви “р” та “в” без дзеркалення (тобто, у правильну сторону). Аби це помітити, ми про себе (без озвучування це дитині) порівнюємо її з однолітками. І якщо бачимо, що наша дитина має певні складнощі, спостерігаємо і звертаємося до спеціалістів, аби їй вчасно допомогти.

Формування адекватної самооцінки та викорінення комплексу меншовартості - це процес, який починається у дитячій кімнаті!

Тримаймося!