Батьки завжди прагнуть створити для своїх дітей стабільне й передбачуване середовище. Проте життя непередбачуване, і навіть найкращі плани можуть не справдитися. Як допомогти дітям навчитися спокійно реагувати на невдачі та адаптуватися до змін розглядаємо у сьогоднішньому дописі.
Інститут психічного здоров'я Українського Католицького Університету
Христос народився!
, коли серця наповнюються світлом, віра у диво стає міцнішою, а тепло родинного кола затишнішим, ми раді презентувати вам особливий дарунок —
Ми щиро дякуємо авторам за те, що вони поруч з Україною у ці важкі часи, і вдячні за добру волю надати цю книгу для українського видання без оплати роялті — як вияв підтримки та солідарності з українським народом. 
“Сподіваємося, що ця книга допоможе нам іти тим шляхом, що ми обрали як народ — вистояти й перемогти, відновити країну, загоїти рани війни та відродитися новим життям. І підтримати на цій дорозі наших дітей та молодь. На всьому цьому шляху з нами завжди будуть невидимо присутні ті, хто віддав своє життя за світле майбутнє наших дітей, — їм вічная пам’ять... Саме нашим полеглим захисникам ми хочемо присвятити видання цієї книги. Нехай вона допоможе нам підтримувати українських дітей, берегти героїв у пам’яті нашого серця і нести далі у майбуття світло їхньої любові…” (Олег Романчук, директор Інституту психічного здоров’я УКУ та Український інститут когнітивно-поведінкової терапії, дитячий психіатр та лікар-психотерапевт Центр здоров'я та розвитку "Коло сім'ї")
Посібник про пережиття втрати у дітей призначений для вчителів, педагогів, психологів та членів родини та має на меті озброїти їх необхідними знаннями про те, як підтримати дитину та її родину на цьому шляху. Автори заглиблюються в різні аспекти реакцій і процесів пережиття втрати у дітей, пропонуючи розуміння того, як скорбіють діти в різних умовах, зокрема вдома і в школі. Переклад цієї книги українською мовою став можливим завдяки щедрій пожертві, зробленій Фондом Антона Піщака через доктора Зенона Матківського, довірену особу.Інститут травми розвитку дитини
Що таке вікно толерантності і чому воно важливе?
У стані гіперактивності ("бий або тікай") — тривога, гнів, паніка.
У стані гіпоактивності ("заціпеніння") — апатія, байдужість, відчуженість.
Як залишатися у вікні толерантності? Піклуйтеся про себе, і ваше вікно стане ширшим, а життя — гармонійнішим!
"Бути слухняним"( часто означає "ти будеш робити, як Я сказав (ла)"):бути покірним, звикати підкорюватись...не здатність себе захиститиВчіть дітей говорити" Ні" , навчайте правилу "трусиків", говоріть про правила безпечної поведінки..на першому місці " довірливі стосунки" , а потім уроки, очікування, вимоги, зауваження...важливо, щоб вона змогла прийти до вас із невдачами, страхами, сумнівами, помилками і знала, що її почують та приймуть.Говоріть з дітьми про важливі теми: тіло, стосунки , секс, методи захисту, почуття, смерть, втрату, насильство, дискримінацію, війну, повагу....Якщо ви не говорите, це не означає, що вони з цим не зіштовхнуться..Світ може бути жорстоким.Не викладайте фото дітей в соц мережах. говоріть, грайте, майте спільний час....бо ніхто не знає... Пам'ятайте, що дитина не об'єкт виховання, а суб'єкт відносин. Давайте право обирати, робити помилки, сумніватись! Підтримуйте! Будьте поруч!
