Для розваги та розвитку

З ТК Давай зробимо це

 

Цінність смутку: 7 книжок, які допомагають пережити втрату

 Цінність смутку: 7 книжок, які допомагають пережити втрату

Тетяна Гриньова

Колаж: "ТиКиїв"

Далеко не всіх вчили у дитинстві справлятись із горем та смертю, і до цього, напевно, ніколи не можна бути готовим. Ми живемо у часи повсякденних випробувань та трагедій, тому нам потрібно берегти своє ментальне здоров'я та життєву енергію. Всі психологічні підходи, серед яких — читання літератури про проживання горя та смутку, точно стануть у пригоді. 

У добірці "ТиКиїв" зібрав книжки, що допоможуть усвідомити та пережити втрату найближчих людей. 

Рейчел Кларк, "Любе моє життя"Докторка Рейчел Кларк, спеціалістка з паліативної медицини, у своїй книжці ділиться досвідом роботи в госпісі — місці, яке лякає і яке багато хто вважає занадто трагічним. Щодня вона підтримує пацієнтів, які наближаються до кінця свого життя, допомагає їм упоратися з болем та страхом перед невідомістю, а також прийняти власну смертність. 

Особистий досвід авторки також знайшов своє відображення у книзі. У 2017 році батькові Кларк діагностували невиліковну форму раку, і вона на власному прикладі відчула, що навіть найкраща паліативна допомога не може позбавити болю від втрати близької людини. Попри це, жінка стверджує, що госпіс — це місце, де існує більше любові, доброти, вдячності й співчуття, ніж можна уявити.

Книжка "Любе моє життя" є посланням любові до батька, професії та самого життя, нагадуючи про важливість людських стосунків і усвідомлення того, що час минає для всіх нас, незалежно від віку чи стану здоров'я. Книга також розкриває аспекти паліативної допомоги, які виходять за межі традиційних уявлень про смерть: історії про людяність, глибоку емпатію та зв'язок з іншими, що надає сенсу останнім миттям життя.

Едіт Еґер, "Вибір. Прийняти можливе"

 

"Вибір" — це правдива й відверта історія про надзвичайну силу волі та можливості нашого тіла й психіки, коли мета — вижити. Едіт Еґер пережила жахи Аушвіцу, втративши батьків, зараз вона — відома психотерапевтка, спікерка великих конференцій у США, гостьова лекторка провідних університетів. За понад 40 років практики вона допомагала ветеранам війни, жертвам сексуального насильства, студентам, громадським лідерам, бізнесменам, людям із залежностями та тим, хто стикається з тривогою, депресією або зрадою. У книзі авторка розповідає про власну травму, процес зцілення та терапевтичні методи, які допомогли їй і багатьом іншим людям знайти внутрішню силу.

Історія Едіт Еґер показує, що, попри обставини, ми завжди маємо вибір — продовжувати боротися і жити. До речі, Білл Гейтс рекомендує читати "Вибір" тим, хто шукає розради й підтримки у складні часи, а Опра Вінфрі пише, що ця книга змінила її життя назавжди. 

Сьюзен Кейн, "Цінність смутку. Як втрати, любов і туга роблять нас сильнішими"

 

Чому важливо проживати різні емоційні стани? Навіщо відпускати старі історії? Чи можемо ми успадковувати біль через покоління, як спадок? І як прийняти власну смертність, щоб стати цілісними? Авторка пропонує відмовитися від нав'язливого позитивізму, який часом може відчуватися як насилля, і визнати цінність та силу смутку. Сьюзен Кейн переконує, що без печалі не може бути справжньої радості: якщо не давати виходу смутку, ми не зможемо повноцінно відчути щастя.

Книга розповідає про силу світогляду, який Сьюзен називає "гіркою радістю", — коли вмієш цінувати переживання втрати й болю, що можуть призвести до особистісного зростання та краси. Авторка відкриває маловідомий аспект ментального здоров'я і пропонує путівник з проживання горя, щоб жити повним життям. 

Сьюзен Кейн — американська письменниця та викладачка, авторка книги "Сила інтровертів. Тихі люди у світі, що не можуть мовчати", в якій наголошує, що сучасна культура часто недооцінює риси та потенціал інтровертів.

Джоан Дідіон, "Рік магічного мислення"

 

Джоан Дідіон описує, як вона прожила рік після раптової смерті чоловіка, з яким вона була разом 40 років. Її мучать питання: чи могла вона якось вплинути на те, що трапилося, чи могла розпізнати знаки, які розставляла доля? Чи то були не знаки? Авторка відзначає ознаки магічного мислення і намагається розібратися зі своєю свідомістю, своїм сприйняттям, своєю пам'яттю.

Джоан Дідіон, редакторка американського Vogue в 1960-і роки, ікона стилю, голлівудська сценаристка і письменниця, почала писати цю книжку в травні 2004 року, через чотири місяці після того, як її чоловік Джон Данн впав у вітальні їхньої квартири у Верхньому Іст-Сайді і помер від серцевого нападу. За годину до цього пара повернулася додому з лікарні: в цей момент там у комі перебувала їхня 38-річна донька Кінтана, яка впала в кому через септичний шок, викликаний пневмонією.

"Життя швидко змінюється. Життя змінюється в одну мить. Ти сідаєш вечеряти і життя, яким ти його знав, закінчується. Це питання жалості до себе". Це епіграф до книжки, яка увійшла в список 100 найкращих книг ХХ століття за версією Time і була номінована на Пулітцерівську премію. 

Меґан Девайн, "Це ОК, якщо ви не ОК. Як пережити горе і втрату"

 

Втрата та горе вибивають зі звичної колії життя, яке, однак, продовжується. Більшість людей заохочують якомога швидше повернутися до буденного ритму, але втрата — це стан, який необхідно повністю прожити.

Меґан Девайн, психотерапевтка і жінка, яка пережила смерть коханого, з глибоким розумінням пише про невисловлену скорботу, любов і процес зцілення. Вона ділиться своїм особистим досвідом і пропонує методи та вправи, що допоможуть полегшити страждання й біль.

Ця книга стане підтримкою для тих, хто втратив близьку людину, допоможе прожити невимовне і знайти своє місце в новій реальності. Вона також навчить тих, хто поруч, як правильно підтримати, не завдаючи шкоди.

Турюн Ліан, "Лише хмари танцюють з зірками"

 

Повість норвезької письменниці Турюн Ліан починається трагічно: замість того, щоб йти до школи, Марія готується до похорону молодшого брата. Це зворушлива, але водночас життєствердна історія про дівчинку, яка раптом почала почуватися чужою всюди і ділити своє життя на "до" і "після". Втративши братика, Марія тепер боїться втратити й батьків: маму, яка через горе не може повернутися до нормального життя, і тата, який намагається впоратися з ситуацією, але цього виявляється недостатньо. Її новий друг Якуб показує їй, як танцюють зорі, і допомагає зрозуміти, що потрібно брати справу у свої руки й робити все можливе, аби йти вперед.

Ця книга сподобається читачам будь-якого віку, адже вона виходить за межі вікових категорій, життєвих поглядів та вподобань. Вона стоїть осторонь дрібних проблем і переживань, розповідаючи про те, що відчуває кожен з нас і від чого неможливо застрахуватися: про життя, смерть і складний шлях реабілітації.

Кетіль Бйорнстад, "До музики"

 

Ще один норвезький роман: письменника, композитора і піаніста Кетіля Бйорнстада. У головного героя, юного Акселя Віндінґа, помирає мама, і руйнується сім'я після її смерті. Аксель поступово втрачає дорогі йому речі, включно з коханням, яке вислизає з його життя. Він повністю поринає у світ музики, віддаляючись від своїх почуттів та переживань, прагне її опанувати і підкорити. Це роман про дорослішання, втрату, кохання, насилля, безпорадність і пристрасть, що формують особистість на шляху до зрілості.

"До музики" занурює читача в складний та емоційний світ молодих піаністів, які не тільки товаришують, але й конкурують між собою, відчуваючи постійний тиск батьків, учителів, критиків і власних амбіцій. Їхня головна пристрасть — музика, яка стала для них сенсом життя, мірилом успіху, своєрідним спортом, і єдиним шляхом до самореалізації.

Джерело

Мотивація до навчання

 Florence Centre

 Мотивація через інтереси: як зробити навчання цікавішим? 

Навчання у 2004 та 2024 роках - це зовсім різні навчання. Світ змінився дуже швидко: технології, підходи, спосіб мислення, потреби... Все це вимагає від усіх здобувачів та надавачів освіти вже інших зусиль. Незмінним лишається одне: не завжди мотивація учнів до навчання є високою, а бажання дізнаватись нове - стійким. Залучення інтересів учнів у навчальний процес може значно підвищити їхню мотивацію і залученість.

Пропонуємо до вашої уваги кілька стратегій, які можуть бути особливо корисними для української освітньої системи:

 Дослідження інтересів:

• Опросники та анкетування: проведіть опитування серед учнів, щоб дізнатися про їхні захоплення та інтереси. Використовуйте ці дані, щоб адаптувати уроки та завдання відповідно до їхніх вподобань. Наприклад, якщо учні цікавляться історією свого регіону, включіть більше матеріалів, що стосуються локальної історії.
• Індивідуальні проєкти: дайте учням можливість працювати над проєктами, які відображають їхні особисті інтереси. Це може бути дослідження теми, яка їм цікава, або створення презентацій на базі їхніх хобі. Наприклад, учні, які захоплюються екологією, можуть працювати над проєктами, пов’язаними з охороною навколишнього середовища.

 Підключення до реального світу:

• Екскурсії та візити: організовуйте виїзди на підприємства, до музеїв або на виставки, що пов’язані з темами навчання. В Україні це може бути відвідування історичних місць, музеїв сучасного мистецтва або природоохоронних організацій. Звісно, умовах воєнного стану все це має бути з урахуванням обставин, та є можливість залучити гранти на закордонну поїздку, або ж у більш безпечний регіон.
• Співпраця з професіоналами: запрошуйте місцевих фахівців для проведення уроків або майстер-класів. Це можуть бути бізнесмени, науковці, митці або представники неурядових організацій. Вони можуть поділитися власним досвідом та продемонструвати, як знання з навчальних предметів застосовуються в реальному житті. У сучасному світі організувати подібні зустрічі можна також онлайн із фахівцями з будь-якої частини світу.

3. Розвиток критичного мислення і креативності:

• Дискусії та дебати: організовуйте заняття у формі дебатів або дискусій на актуальні для учнів теми. Це можуть бути обговорення соціальних питань, екологічних проблем або культурних подій. Це допомагає учням розвивати критичне мислення та аргументоване висловлювання.
• Творчі завдання: створюйте завдання, які стимулюють креативність. Наприклад, учні можуть створювати відео або блоги про свої інтереси, розробляти інноваційні проєкти чи писати есе на теми, що їх хвилюють.

 Підтримка локальних ініціатив:

• Волонтерські проєкти: залучайте учнів до волонтерських проєктів, які мають соціальну значимість для їхнього регіону. Це може бути участь у заходах з благоустрою території, допомога в організації культурних або спортивних подій, заходи для воїнів ЗСУ або членів їх родин. Окрім іншого, це допомагає розвивати толерантність та розуміти проблеми, з якими стикаються ці люди.
• Шкільні ініціативи: підтримуйте учнів у ініціативі щодо організації шкільних заходів або створення власних клубів і гуртків. Це може бути, наприклад, екологічний клуб, клуб підприємців або театральна студія. Роль вчителя тут може бути суто посередницька - між учнями та адміністрацією.

 Використання сучасних технологій:

• Онлайн-ресурси: включайте у навчальний процес сучасні технології, такі як інтерактивні платформи, онлайн-курси або відеоуроки. Це дозволяє учням вчитися у зручному для них форматі та розширювати свої знання за межами традиційного класу. Звісно, за багато років у форматі онлайн всі вже дещо втомилися від нього, але навіть сидячи у класі це дозволяє учням засвоювати набагато більше.
• Інтерактивні інструменти: використовуйте цифрові інструменти для створення інтерактивних завдань та тестів, що можуть бути цікавими та захоплюючими для учнів.

Залучення інтересів учнів у навчальний процес допомагає зробити його більш персоналізованим і цікавим, що може суттєво підвищити мотивацію і результативність навчання. Сподіваємося, ці поради допоможуть вам створити більш захоплююче і продуктивне навчальне середовище!

Самодопомога

 

Виключно для мам

 Центр практичної нейропсихології - Одеса

Важливість бути мамою, а не логопедом, психологом, вчителем та іншими фахівцями

Дорогі мами, іноді прагнення забезпечити нашим дітям усе найкраще дає забути про найважливіше – бути просто мамою. Це роль, яку не може замінити жоден фахівець.

Пам'ятайте, що ваші обійми, посмішка і любов – це найкращі ліки від усіх проблем. Ви вже робите чудову роботу, просто будучи поруч зі своєю дитиною.

(с) Вікторія Книш, нейропсихолог

Як виховати в дитині самостійність

 Дитячий психолог

Як виховати в дитині самостійність

Самостійність, як процес є атрибутом кожної особистості в період дорослішання, і протягом життя загалом. Самостійність - здатність самому ставити свої цілі і самому їх досягати, здатність вирішувати свої проблеми за свій рахунок. Дві головні сторони самостійності - це свобода власного вибору і здатність оплачувати цю свою свободу.

Що потрібно для розвитку самостійності:

- усунути помилки в системі виховання;

- налагодити довірчі відносини з дитиною;

- побудувати систему мотивації (систему заохочень і покарань);

- використовувати правильні техніки спілкування з дитиною.

Спілкування з дитиною, яке допомагає їй розкрити свою самостійність:

- розширення меж її особистого вибору;

- похвала і заохочення за зроблене;

- відкриті запитання в діалозі, які стимулюють її до роздумів і прийняття власних рішень.

Фрази, які стимулюють дитину до самостійних дій:

- «я тобі в цьому довіряю»: дитина відчуває не пряму вказівку, а те, що їй виявили довіру; розуміє свою відповідальність;

- «я впевнена(ий), що ти з цим гарно впораєшся»: дитина вірить в свої сили і відчуває натхнення;

- «давай зробимо один одному сюрприз»: дитина включається в гру, готова зробити щось заради захоплюючого процесу; зацікавлена відповідним сюрпризом;

- «я буду тобі дуже вдячна(ий)»: дитині дуже важлива щира вдячність батьків; включається відповідальність у виконанні;

- «у мене є справа – це тільки для тебе»: дитина відчуває свою винятковість і важливість; готова допомагати чи робити щось, щоб виправдати очікування.

Депресія може проявлятись по-різному

 Психічне здоров'я для України

Депресія може проявлятися по-різному.

Іноді її мають активні люди, що встають ще до будильника та не пропускають дедлайнів, будують команди і встигають дбати про сім’ю. Люди, які є опорою багатьом. Вони так само кохають, усміхаються і дуже надихають.

На перший погляд, нічого не видає в них симптомів «класичної депресії» - безсилля, неможливості функціонувати і дбати про найбазовіші речі.

Та для них все може бути безрадісним. Здається, що постійно чогось бракує, а життя позбавлене барв. І це відчуття триває так довго, що помалу до нього звикаєш.

“Чи дійсно прийшов час звернутися до фахівця, чи просто я така людина?”- питають вони себе.

Такий стан може спричиняти дистимія – стійкий депресивний розлад. Розповідаємо про неї тут, а згодом поділимось, як її долати.