На що звертати увагу батькам (допис практикуючого гарного дитячого психіатра)

 Tetiana Skrypnyk

Чи варто поведінкові труднощі у дитини автоматично ідентифікувати, як РДУГ?

На жаль, аналіз випадків складних поведінкових звернень пацієнтів, наштовхує мене зовсім на інше:

Так, при РДУГ можуть бути імпульсивність, труднощі самоконтролю, емоційна реактивність та порушення регуляції поведінки. Але якщо на перший план виходять:

• переважання перепадів настрою

• тривалі епізоди дратівливості або дисфорії

• зміни емоційного стану

• агресивність, яка має циклічний характер

• емоційна нестабільність, що не пояснюється лише фрустрацією чи перевтомою

Все це разом може свідчити про інші психічні або нейророзвиткові труднощі.

Важливо звертати увагу на:

• ранні і хронічні порушення сну

• труднощі розуміння соціального контексту

• невідповідність моделей поведінки ситуації

• порушення комунікації та соціальної взаємності

• сенсорні розлади

• наявність і поширення поведінкових проблем у різних сферах життєвого простору дитини — вдома, у школі, серед однолітків, у позашкільному середовищі

• наростання труднощів з часом, а не їх стабільний континуальний характер

• значну варіабельність симптомів залежно від середовища чи періоду розвитку.

Саме тому у клінічній оцінці важливо аналізувати не лише симптоми “тут і зараз”, але й динаміку стану:

• як змінювались прояви з віком

• які терапевтичні стратегії вже використовувались

• чи були невдачі лікування

• як дитина відповідала на раніше призначену терапію

• чи не відбувається поступове ускладнення емоційно-поведінкового профілю.

І сімейний анамнез

Часом за “поганою поведінкою” ховаються:

• тривожні розлади

• депресивні стани

• розлади настрою біполярного спектра

• розлади аутистичного спектра

• травматичний досвід

• сенсорне перевантаження

• порушення емоційної регуляції іншого походження.

Дитина не завжди може пояснити свій внутрішній стан словами. Тому поведінка часто стає мовою, якою психіка повідомляє про проблему.

Саме тому важливо не поспішати з “простими” поясненнями та не редукувати складний клінічний профіль лише до діагнозу РДУГ.

Ретельна диференційна оцінка, аналіз розвитку, комунікації, емоційного функціонування, контексту життя дитини та динаміки симптомів, аналіз відповіді на раніше призначене лікування — основа правильно встановленого діагнозу, як наслідок правильної допомоги пацієнту.