Про прокрастинацію

 Національний інститут доказової психотерапії

Біологія прокрастинації

Згідно з дослідженням 2014 року, 20-25% дорослих у всьому світі хронічно прокрастинують.

І складно ігнорувати нелогічність прокрастинації: фактично ми відкладаємо справу, щоб уникнути негативних почуттів, але в результаті почуваємося ще гірше.

Насправді вона є чудовим прикладом когнітивного упередження, а саме — тенденції віддавати пріоритет короткостроковим потребам перед довгостроковими. Крім цього, дослідження показують, що на нейронному рівні ми сприймаємо своє “майбутнє я” більше як чужинців, ніж як частину себе. Тобто, коли ми відкладаємо справи, наш мозок “приписує” наслідки такого зволікання комусь іншому, не ототожнюючи з ними.

Ще один цікавий момент — ми гірше приймаємо рішення орієнтовані на майбутнє. Тож коли ми стикаємось із завданням, яке видається нам заскладним, завеликим, змушує нас відчувати занепокоєння чи невпевненість, мигдалеподібне тіло сприймає його як реальну загрозу. І навіть коли усвідомлюємо, що відкласьи задачу — хибне рішення, яке лише ускладнить ситуацію, наш мозок все одно налаштований на те, щоб усунути загрозу "тут і зараз".

Та одразу зазначимо, що окрім перерахованих, існує багато інших чинників прокрастинації, зокрема:

Вона часто притаманна перфекціоністам, для яких психологічно простіше не братися за роботу, ніж зіткнутися з можливістю погано її зробити.

Може бути пов'язана з фізичною або психічною хворобою.

Страх та тривога. Наприклад, ви можете відкладати візит до лікаря, тому що боїтеся діагнозу. Чим більше ми хвилюємося щодо завдання, тим більша ймовірність, що ми відкладемо його на потім.

Завдання, яке вам необхідно зробити — нецікаве для вас.

Відволікаючі фактори в вашому оточенні.