Радість під час війни

 Florence Centre

 Радість під час війни 

«Як ви можете зараз жартувати?! – Там люди гинуть! Їм їсти нічого! Не лишилось вцілілих будівель! А ви жартуєте!»
«Я не можу зараз слухати музику. Там людям погано, а я тут пісеньки слухатиму?!»
«Який новий одяг?! Після Перемоги куплю. А ти що, ЗСУ не допомагаєш? Як ти можеш зараз думати про себе?!»
Ми впевнені, що від початку війни кожен хоч раз чув або говорив подібне. Та чи насправді зараз потрібно заборонити собі усі радощі життя?

Не дивлячись, що навколо війна, не може бути «легальних» і «заборонених» емоцій. Радість є базовою емоцією. Вона допомагає тримати баланс у складній ситуації. Виникнення відчуття радості свідчить про те, що нейромедіатори працюють у нормі (або в умовній нормі) і це дає шанс на швидше та менш болісне відновлення у майбутньому.

 Коли можна радіти?
 Завжди, коли є час!

 Чому можна радіти?
 Всьому!
Настав новий день – радість. Пташки співають, квіти розцвітають… - радість.
Філіжанка смачної кави або чашка ароматного чаю – радість. А якщо ще й у компанії рідних чи друзів, то подвійна радість.
Дитина посміхнулася – радість. Новий манікюр – радість. Нові колеса для авто – радість.
Намагайтеся помічати радісні моменти як можна частіше. За можливості – занотовуйте усі позитивні моменти кожного дня. Коли буде сумно – перечитуйте, так ваш мозок зможе пригадати і «перенести» вас у той момент.

 Якщо не бачу радощів у житті?
 Дайте собі відповідь на одне питання: «Я не хочу радіти чи не бачу в тому сенсу?».
Якщо «не хочу» - чому? Яку вигоду ви отримуєте від цього стану?
Якщо «не бачу сенсу» - минуле не змінити, майбутнє попереду, ми живемо Тут і Зараз. Навіть, здавалось би, найменший сенс давав людям змогу вижити у найскрутніші часи: «хочу побачити завтрашній світанок», «хочу побачити скільки яблук цього року вродить на дідовій яблуні», «мені ще онуку заміж видавати», «хочу допомагати відбудовувати країну» тощо.

 Відчувати позитивні емоції під час війни – це базова потреба. Це ресурс організму на боротьбу, витривалість та відновлення.
Подбати про себе – це наразі наше спільне завдання. Як у літаку: спочатку одягаємо кисневу маску на себе, потім на дитину.
Тільки якщо ми почнемо дбати про себе, свій емоційний і психологічний стан, то зможемо з найменшими втратами (для себе, свого життя і нервової системи) впоратися з подіями довкола.

 В жодному випадку ми не підтримуємо і не пропагуємо гучні гулянки, дискотеки та алкогольні вечірки. Це дійсно недоречно. А милі, родинні чи дружні посиденьки (які не заважають навколишнім) - це саме те, що потрібно робити час від часу аби хоч ненадовго "перемкнутися".

Бережіть себе!