Роздуми про Авторитетність і Авторитарність. Десь до 4 років батьки для дитини безперечні авторитети. Цей "авторитет" створює простір, в якому у дитини є можливість відчувати безпеку і розвиватись. Потім фокус авторитетності буде поступово зміщуватись, щоб включити інших дорослих - няню, вихователів садочка - так буде розширятись і збагачуватись картинка світу дитини.
Близько 4 років дитина розчаровується в могутності батьків - які не можуть захистити від всього, не можуть дати всього, чого дитина хоче. І дитина після кризи 3 років, коли "зустрічається із силою Я", починає (як би це коректно сказати) штурмувати кордони авторитетності батьків. Батьки поступово перестають бути її "супергероями". Це вік магічного мислення - і дитина вже більше поєднується зі своєю силою через образи супергероїв, героїв казок. Спирається на силу магічних істот.
І щоб "повернути" авторитетність, від безпомічності вплинути на дитину дорослі частіше вдаються до авторитарності.
В цьому віці дитина вже запитує: а чому? Але керувати своєю поведінкою та реакціями тільки вчиться.
І ми балансуємо між тим, що дитина має виконувати директивно (це пов'язано з безпекою, правилами). І тим, де може бути вже її вплив та вибір. Повага до її вибору робить можливим цей вибір в майбутньому.
А потім в школі фокус авторитетності зміщується вже на вчителів. Дитина вчиться у того, хто для неї є авторитетним.
І боїться чи демонструє супротив тому, хто проявляє Авторитарність.
Вчитель, який проявляє авторитарність - може змусити дітей вивчити матеріал, може досягти "дисципліни" - але ж не змусить себе поважати. І зворотна сторона таких досягнень - це можливі невротичні прояви у дітей.
І дитина поруч з авторитарним дорослим може відчувати безпомічність, втрачати відчуття, що може взагалі впливати на своє життя, робити вибір. В майбутньому вона відчуватиме себе "маленькою людинкою", яка не здатна щось змінити, бо не гідна.
А потім дитина доростає до підліткового віку - і проходить ініціацію "своєї особистою авторитетністю".
Фокус авторитетності зміщується з дорослих.... Разом із владою над дитиною. Підліткова криза може проходити в кількох формах - незалежності і залежності. В першому випадку дитина повертає (здобуває) свою силу. В другому - втрачає її.
Щоб утримати владу над бунтівним підлітком ми можемо ставати ще більш і більш авторитарними.
Замість того, щоб робити внесок в свою авторитетність.
Підлітковий вік - завжди виклик для самооцінки та відчуттю авторитетності дорослих.
Якщо нам бракує авторитетності - вони нас не поважають.
Якщо ми авторитарні - вони з нами будуть боротись із всією своєю молодою силою. Чи можуть здатись, продаватись, виходячи із контакту з нею.
Бути авторитетними для сучасних дітей складно.
Ми втрачаємо авторитетність і переходимо до авторитарної поведінки,
Коли втомлені
Коли не дбаємо про себе
Коли не розвиваємося
Коли розчиняємося в дітях
Коли не поважаємо себе
Коли плутаємо дітей із собою в їх віці
Коли не усвідомлюємо своїх емоцій, реакцій та потреб
Я сьогодні пригадувала фразу:
"Ніхто не змусить вас відчувати себе неповноцінними без вашого дозволу" Елеонора Рузвельт
Коли я дивилась відео з дівчиною зі скакалкою, я себе питала - щоб я зробила на її місці. Напевно, я б пішла на стадіон чи додому. А потім би гризла себе, разом з психологом вивчала б - що таке ретрофлексія. І відчувала б себе неповноцінною. Задавленою авторитарністю інших.
Дівчинка Ліза не дозволила змусити відчувати себе так, як до неї ставилася жінка. І, напевно, мене це так зачепило, бо мій внутрішній підліток через цю дівчину на відео вчився.
Вибачте, що так багато тексту.
Я бажаю нам всім відчуття внутрішньої авторитетності, поваги до себе та інших та сили.
Обіймаю, Родино 
як хочу Перемоги
як хочу Перемоги 
Немає коментарів:
Дописати коментар