вівторок, 4 листопада 2025 р.

Зменшити тривогу та страхи при розлуці

 Resilience.help

👩‍👧‍👦 Дитина не відпускає вас на роботу? Плаче, коли ви йдете, або боїться залишатися без мами навіть на короткий час?
Це не просто емоційність. Це — прояв тривоги прив’язаності, природний етап розвитку, який можна м’яко прожити без стресу для всієї родини.
Основні причини, чому діти гостро реагують на розлуку з мамою це:
✅ Стрес чи травматичний досвід (переїзд, розлучення, сварки).
✅ Зміни в житті: новий садочок, молодший братик чи сестричка.
✅ Надмірна опіка або тривожність батьків.
✅ Порушення режиму сну, втома, проблеми зі здоров’ям.
Прив’язаність — не «капризи», а спосіб почуватися в безпеці.
❓ Як допомогти малюкам спокійніше залишатися без мами;
❓ Чому діти бояться розлуки;
❓ Головні причини надмірної прив’язаності;
🙌🏻 Ігри та ритуали, що допомагають зменшити страх:
Читайте на 👉 Resilience.help: https://bit.ly/4nm7rzf.




Як надавати підтримку

 Центр психічного здоров'я Києво-Могилянської академії

Ми часто щиро хочемо підтримати близьких, але іноді наші слова лише роблять боляче.
У цьому дописі — найпоширеніші помилки, які ми часто робимо, підтримуючи близьких, і як їх уникнути.






понеділок, 3 листопада 2025 р.

Ресурсності листопада

 Твоя підтримка Поруч

Привіт, листопаде! 🍂
Місяць, коли природа все активніше готується до зими, а наші оселі наповнюються теплом – і від батарей, і від нас, адже проводити часу вдома хочеться більше. І, звісно, запрошувати до себе у гості любих людей.
Ми зібрали ідеї, які допоможуть провести листопад із дітьми цікаво, душевно та натхненно 👉











Буває, дитина не хоче ходити на додаткові заняття

 








Зміни у поведінці дітей, які пов'язані з війною

 Голоси дітей

«Ми ж виросли нормальними, чому він не може знайти друзів?» — часто чуємо від батьків.
Але часи змінилися. Колись ми ходили в садочок, потім до школи, де процеси соціалізації були налагоджені природно. Тепер для багатьох дітей школа почалася з ноутбука — чорного квадратика на екрані. І для них саме поняття школи як простору для спілкування відсутнє.
На цьому фоні в дітей росте тривожність, можуть розвиватися труднощі з розумінням власних емоцій, розлади харчової поведінки, порушення сну чи навіть селфхарм — коли діти самі завдають собі ушкоджень.
📌 Як з цим боротися і які запити психологи найчастіше бачать у своїй щоденній роботі — читайте у великому матеріалі на LB.ua за участі психологинь фонду Голоси дітей з Києва й Запоріжжя — Юлії Тукаленко та Яни Віхляєвої 👉 bit.ly/4ouOCuI
Уривок зі статті: "«Виявилося, що ми з колегою були єдиними дорослими, які запитували дітей, як їм жилося й живеться в умовах війни. Батьки часто уникають цієї теми, щоб "не турбувати" дітей. Діти почали розповідати, що бояться ходити в певні місця, бо знають, що там трапилося. Коли дитина залишається наодинці зі своїми думками, вона намагається або нормалізувати події, або фантазує по-своєму. Якщо ми, як основні дорослі й опорні фігури, не підтримуємо дитину, не відповідаємо на її запити, вона шукатиме інформацію самостійно. І в цей момент ми втрачаємо можливість побудувати довірливі стосунки», — додає психологиня."

Коли дитина боїться майбутнього

 Голоси дітей

Коли дитина боїться майбутнього, дорослі можуть сприйняти це як звичайний драматизм. Та в умовах тривалого стресу й війни такий страх може свідчити про втрату здатності бачити перспективу та цікавитися новим 🌩️
Психологи називають це кризою ідентичності — станом, коли підліток не може відповісти собі на питання «Хто я» і «Куди я йду».
☝️ Це не прояв слабкості чи небажання «взяти себе в руки», а захисна реакція психіки, яка потребує розуміння й підтримки.
Як батькам і вчителям правильно реагувати на слова підлітка «У мене немає майбутнього» та що робити в подібних ситуаціях? Ділимося порадами психологині нашого центру з Кривого Рогу, Юлії Міцної. Читайте ще більше в статті: bit.ly/48Fy1j8