Це про українців та їх бачення психотерапії

 

Батькам: Практичне - для учнів будь-якої форми навчання і будь - якої країни навчання

 Світлана Ройз 

Що ми зараз можемо спостерігати у дітей, не очевидне, те що може викликати у нас супротив, а потребує втручання. Із турботою про всіх, у кого розпочався навчальний рік. Практичне - для учнів будь-якої форми навчання і будь - якої країни навчання.

Коли діти концентруються і намагаються зняти тривогу - вони можуть підспівувати собі, гойдатися на стільці, щось крутити в руках. За це сварити марно. Потрібно дати будь-яку руханку, пропонувати вправи на рівновагу, дихальні вправи, запропонувати щось промовляти чи співати разом, робити частіше паузи.

Коли дитина втомлюється - від контактів, від режиму, від напруження (писати, підтримувати концентрацію, сприймати інформацію - це зараз особливий труд) втома може проявлятись спротивом, сльозами, роздратуванням, аутоагресією. Нам потрібно робити паузи, давати вправи, щоб м'язи рук, плечі могли розслабитись, нагадувати пити воду

Коли дитині страшно - вона не може зосередитись і не сприймає інформацію. Ми можемо побачити, що вона сидить на краєшку стільця, м'язи напружені, погляд може бути розфокусованим, може брати до рота куточки одягу . Коли дитині спокійно, ми бачимо, що вона, наче осідає на стільці, займає сідницями більшу поверхню, плечі опускаються, дихання стає більш глибоким. Погляд більш сфокусований. Нам важливо просити сісти зручно-зручно, наголошувати на тому, що ми в безпеці, пропонувати зробити будь-які вправи на заземлення, питати частіше, чи все зрозуміло. Можливо, розмовляти тихіше чи повільніше. Казати про ставлення до помилок - що помилки, це добре, з них зростають всі знання та здобутки.

Коли дитина не розуміє і не може сказати про це - вона буде відволікатись, може прикривати свою "неуспішність" зміною в поведінці. Нам важливо спостерігати - коли дитина стає гіперактивною - це ознака втоми, перенавантаження чи того, що щось здалося незрозумілим? Нам важливо навчити дитину без страху перепитувати - повторіть, будь ласка, я не зрозуміла

Дитина, яка потрапляє в нове середовище - спочатку звикає до нових людей, намагається відчути безпеку і зайняти своє місце, узнає, як влаштована будівля, де вхід-вихід-туалет - їдальня. Тільки потім починається сам процес навчання. Їй часто потрібна допомога - в знайомстві, в тому, щоб відчути, що її приймають, в засвоєнні правил.

Дитина, що навчається в новому місці і незнайомою мовою - втомлюється швидше. Бо сенсорні системи працюють в над напруженому режимі. Дитина слідкує за мовленням, і мімікою, намагається читати по губах, зчитувати сигнали, які кажуть про безпеку та відношенню до неї. В різних культурах ці сигнали різні. Дитині потрібно пояснювати, як влаштоване середовище, відносини,правила в новій групі, ідеально, якщо є т'ютер, наставник (із старших класів), який її супроводжує перші місяці.

Спасибі тим, хто навчає, уклін і вдячність тим, хто зараз на фронті, сил і безпеки всім - дітям і дорослим.

Обіймаю, Родино як хочу Перемоги

Картинки - сторінки нашої з видавництвом Віват книги "Першокласна книга для майже школярів" - з практикумами - "Банка успіху" та "Свято помилок"

Джерело

Як створити сприятливі психологічні умови для тих, хто повернувся з війни

 🤲Як створити сприятливі психологічні умови для тих, хто повернувся з війни

🔙Минулого тижня ми розповідали, як говорити про війну з тими (https://t.me/psy_support/850), хто був там. Не варто очікувати від людини, яка побувала в зоні бойових дій, що вона ділитиметься з вами емоціями чи обговорюватиме пережиті події. 

🔺По-перше, вона може цього просто не потребувати. 

🔺По-друге, вона може не хотіти обговорювати це саме з вами. Це може відбуватися з різних причин — через недовіру саме до вас, неготовність узагалі торкатися «болючих тем», небажання вносити війну в мирне життя, а також прагнення захистити вас від того, крізь що вона пройшла. 

🔺Іноді відкритися комусь чужому легше, ніж близьким.

🪖Досить часто побратими стають ближчими для військовослужбовців, ніж родина. Поставтеся до цього з розумінням. Пройдений важкий шлях було розділено з іншим, вони вижили разом, у них є спільний досвід, історії та жарти. Бойовий товариш може стати тим, із ким пов’язане життя, хто розуміє й підтримує, хто здатний розділити переживання та зрозуміти без слів. Часто така взаємна підтримка дає змогу легше адаптуватися до умов, що змінилися.

🍀Порадійте життю й самі — ваше «кисле» обличчя не підтримає оточуючих. Іноді навпаки — здатне викликати почуття провини через те, що непростий стан людини впливає на інших. Насправді нікому не стане ліпше, якщо вам погано. Не варто зупиняти своє життя заради інших — військові воюють за те, щоб країна жила. Дивно буде також робити вигляд, ніби нічого не сталося, й не обговорювати тему війни. Від цього бойові дії не припиняться. Радше робити щось задля перемоги на своєму місці — те, що приносить користь, дає змогу знаходити сенс і адаптуватися до нових умов.

❌Фрази, які не мають звучати: «Я тебе розумію», «Ох ти ж бідненький!», «Ти мусиш…», «Ти повинен…», «Усе буде гаразд». Вони не працюють. Ми реально не знаємо, що саме людина пережила, як вона це зробила, що з нею зараз. Ми не можемо пообіцяти, що в світі зникне зло й стане безпечно жити. 

✅Найголовніші фрази в цей момент: «Я поруч», «Ти не сам». І справді — залишатись разом і долати життєві труднощі спільно є надзвичайно цінним під час війни.

🙅Не варто також називати людину «хворою», «нещасною», «такою, що потребує лікування». Ненормальність зараз породжується ситуацією. Всі переживання та реакції є нормальними в ненормальній ситуації війни. Кожен реагуватиме за цих обставин із огляду на наявні цінності, ідеї, знання, ресурси, фізичні й душевні сили. «Нормалізація», розуміння того, що відбувається з людиною, дає змогу зменшити її напругу з цього приводу. Психологи пропонують безліч брошур, буклетів, розповсюджують інформацію через ЗМІ та соціальні мережі саме задля психологічної просвіти населення.

❕Для кожної людини першочерговим є забезпечення її базових потреб. Потурбуйтеся про це — створіть можливість поїсти, виспатися, помитися. Проте бажання нагодувати чимось смачним не має перетворюватися на насильство. Змушувати щось робити — теж не найкраща ідея. Коли людина переживає сильні емоції, організм витрачає багато енергії, а тому потребує тривалішого відновлення. Якщо в людини з’являються нові здорові звички, їх варто підтримати. Це може стати не лише фізичним, а й психологічним ресурсом.

🆕Війна змінила життя всіх нас, але різною мірою. Нове часто сприймається вороже. Тому перед тим, як щось змінювати, спитайте іншого, чи готовий він до цього. Іноді найбільш ресурсним є щось звичне, те, що було в мирний час, — випити чаю з улюбленої чашки, скрип дверей, знайомі запахи тощо. Тому переставити меблі перед поверненням воїна додому може виявитися не найкращою ідеєю. Йому доведеться адаптуватися ще й до цього. Якщо це можливо — не змінюйте звичних умов побуту. Ритуали, які були до війни, також можна зберігати — це дає відчуття стабільності, контролю над ситуацією.

Практична психологиня, кандидатка психологічних наук Дарія Отич

Джерело: ZN,UA

Що робити, якщо у дитини спостерігається жорстокість в поведінці ?

 Соціально-Психологічна служба школи

ПОРАДИ БАТЬКАМ: ПАМ'ЯТКА ПРО ПОЧУТТЯ

Що робити, якщо у дитини спостерігається жорстокість в поведінці ?

Під час війни діти переживають не менше різноманітних емоцій, ніж дорослі. Та потребують допомоги, щоб адаптуватися.

Деякі діти молодшого віку в іграх бувають більш агресивними і жорстокими, ніж старші. Наприклад, вони б'ються, кусаються, штовхаються, серйозно ображають інших дітей і дорослих.

Іноді жорстокість починається з проявів занепокоєння, збудження, які поступово наростають. Дитина поводиться все нахабніше, перестає слухатися і реагувати на заклики «заспокоїтися». Буває, що в грі вона знову і знову повторює пережите, таким чином намагаючись зменшити біль або змінити смертельний результат минулого.

Жорстокість в цьому випадку не пов'язана з відсутністю моралі або співчуття до ближніх. Не оцінюйте поведінку дитини так само, як в дорослого.

До того ж, важливо пам'ятати, що багато дітей пережили таку травму, яка сильно перевершує їх здатність зрозуміти і впоратися з пережитим. Не маючи кращого способу подолати неприємні спогади і почуття безпорадності, дитина намагається опанувати свої почуття, як би «програючи» їх, перетворюючи страх і занепокоєння в жорстокість. Так вона відчуває себе на мить впевненіше і сміливіше.

Що робити дорослим?

Заохочуйте грати, займатися спортом і допомагайте знайти вихід почуттям. Намагайтеся встановити довірчі відносини. Для цього не сваріть, але і не потурайте жорстокості. Не бійтеся говорити в таких випадках і про свої почуття: «Мене засмучує, коли ти мене ображаєш». Намагайтеся дотримуватися однієї рівної лінії в своїй поведінці.

Важливо також допомогти дитині висловити те, що вона відчуває. Наприклад: «Я бачу, що ти розсердився. Це нормально після того, що ми пережили. Деякий час ти можеш відчувати себе погано, згадуючи про минуле».

Будьте обережні зі своїми словами. Іноді дуже хочеться сказати: «бандит», «тугодум» або що-небудь в такому дусі. Але, сказані близькою людиною, різкі слова, оцінки можуть стати справжнім клеймом або ярликом. Це тільки посилить травму і буде затримувати процес «одужання». Допоможе стримуватися і постійне усвідомлення того, що дитиною рухає не жорстокість або «тупість», а ті травматичні події, втрати і нещастя, які вона пережила. Також не варто нехтувати консультацією у психолога, щоб впоратися з багатьма проблемами, що виникли з деструктивною поведінкою.

7 способів очистити розум від негативних думок

 Навчальний проект "Митці згоди"

Якщо ви тонете в неприємних думках і ніяк не можете їх позбутися, терміново потрібно це змінювати

Як навчати під час війни?

👩‍🏫*Як навчати під час війни?*

Поради батькам та вчителям до 1 вересня

✏️Мета дистанційного навчання під час війни – не лише засвоєння нових знань, а й психологічна підтримка, спілкування, перемикання уваги дітей.

🙅‍♂️Жодних негативних оцінок, обліку відвідування, об’ємних домашніх завдань тощо – навчання повинно стати допомогою дитині, а не черговим стресом та хвилюваннями.

📝Зараз не час фокусуватись на вивченні нового матеріалу. Заняття мають бути орієнтованими на повторювання – це буде ефективніше.

📚Варто уникати негативних оцінок та великих за обсягом домашніх завдань. Натомість слід створювати для учнів ситуації успіху, позитивну мотивацію, хвалити їх

🙇‍♀️Ставтеся з розумінням до дитячої розсіяності, неуважності та інертності під час онлайн уроків. 

📱Не забувайте про загальні правила дистанційного навчання та гігієну користування гаджетами. В умовах інформаційної війни педагогам важливо розвивати в учнів критичне мислення та разом вчитися перевіряти інформацію, розпізнавати фейки, маніпуляції, аналізувати різні точки зору. 

💛Вчителі мають підбадьорювати дітей, а не залякувати негативом під час уроків. А відволікатися варто лише на підтримку та турботу, а не на актуальні новини.

👩‍🏫Навчання у такий складний час – це новий виклик для педагогів, але знайте, що безумовна любов до дітей та підтримка допоможе стабілізувати психологічний стан дитини. 

❤️Говоріть із дітьми про емоції та почуття. Приділяйте час розвитку емоційного інтелекту.

👩‍👦Пам’ятайте, якщо ви зауважили, що ваш учень надто тривожний, плаксивий або агресивний, одразу зверніться до психолога школи для подальшої психологічної підтримки дитини.

_За матеріалами Освіторії_

Джерело

Вітаю! Ми вистоїмо та переможемо!