Дорослим про можливі причини труднощів у читанні

 Що таке дислексія: типи, симптоми та варіанти лікування

Якщо ваша дитина дуже повільно читає по складах і не може розповісти, про що йшлося у тексті, або замінює чи переставляє літери, намагаючись вгадати слово, не тягніть зі зверненням до фахівця. Ці проблеми можуть бути ознаками дислексії. Що це таке, як вчасно виявити проблему та у чому полягає корекція дислексії, читайте у нашому новому матеріалі.

За даними Єльського центру, дислексія певною мірою вражає кожного п’ятого. Схильність до порушення переважно мають діти, однак і в дорослих воно теж зустрічається, якщо у дитинстві лікуванню дислексії не приділили належної уваги. Попри те, що ліків проти цієї недуги немає, раннє обстеження та своєчасне втручання допоможуть скорегувати розлад і досягти успіху у навчанні й подальшому житті.

Що таке дислексія

Дислексія — специфічний розлад навчання, який виявляється у тому, що дитина неправильно розпізнає різні знаки та символи, тому має проблеми з розумінням прочитаного. Таким дітям важко читати швидко й без помилок. Вони мають проблеми з правописом та записуванням під диктовку: пропускають, переставляють та дзеркально перевертають літери. При цьому плутають слова та намагаються вгадати слово за першими літерами.

Дислексикам складно:

• знаходити під час читання місце в тексті, де вони зупинились;
• розуміти зміст того, про що вони читають;
• переказати матеріал, який вони щойно прочитали.

Варто розуміти, що хоча дислексія й ускладнює дитині процес навчання, однак сама по собі вона не є ознакою проблем з інтелектом. Річ у тому, що читання — це складна функція, яка потребує функціонування великої нейронної мережі та різних зон мозку. Некоректна робота однієї чи кількох елементів цієї системи й може викликати дислексію.

Види дислексії

Залежно від того, де саме у нейронній мережі є порушення, розрізняють різні типи дислексій:

• власне сама дислексія (складності з читанням);
• дисграфія (проблеми з письмом);
• дискалькулія (проблеми з математикою).

До речі, у західних країнах зазвичай усі розлади, пов’язані з мовленням, об’єднують в один діагноз — «дислексія (dyslexia)».

Нерідко у дислексиків спостерігається синдром дефіциту уваги з гіперактивністю (РДУГ) — труднощі з концентрацією та утриманням уваги. Важливо також знати: якщо у дитини є певні психофізичні відхилення в розвитку, дислексія може бути наслідком цих порушень.

Як сприймає текст людина з дислексією?

Люди з дислексією можуть бачити та сприймати написане так, як зображено на цьому малюнку. Бачите, як літери скачуть, налазять одна на одну, перекидаються, дзеркалять.

Людина, що страждає на дислексію, буквально вимушена розшифровувати кожне слово, а це вимагає величезного напруження уваги та концентрації.

Аби продемонструвати, як бачить текст дислексик, програміст Віктор Вінделл створив симуляцію.

Проте іноді прояви дислексії відбуваються на наступних етапах, які йдуть після розпізнання слів. Може проявлятися таким чином, наприклад:

• дитина читає слово КІТ;
• розрізняє у цьому слові літери К, І й Т.

А от скласти все до купи так, аби у її уяві створився образ кота, не може — не спрацьовує асоціативний ряд.

Симптоми та ознаки дислексії

Дислексію діагностувати не так просто, проте є ознаки, які можуть опосередковано вказати на цей розлад.

Розвиток. Діти з дислексією можуть пізніше своїх однолітків почати повзати, ходити, говорити та їздити на велосипеді.

Мовлення. Дитина з дислексією іноді починає говорити пізніше, ніж інші діти. Може плутати звуки та неправильно вимовляти слова, мати труднощі із заучуванням віршиків напам’ять.

Читання. Цю проблему можна помітити ще у дошкільному віці, коли дитині важко узгодити букви зі звуками, тому вона має проблеми із розпізнаванням звуків у словах.

Письмо. Дитина, що страждає на дислексію, може плутати цифри та літери, не усвідомлюючи цього. Крім того, їй важче вчитися. Наприклад, сьогодні вона може вивчити нове слово, а завтра вже не пам’ятати, як воно пишеться.

Розпізнавання звуків. Дитині важко обробити слова, де більше ніж два склади. Наприклад, слово «мо-ло-ко» вона може прочитати як «мо» та «ко».

Засвоєння інформації. Дитині з дислексією потрібно більше часу, щоб вивчити алфавіт та навчитися вимовляти літери. Їй важко запам’ятовувати дні тижня, місяці, кольори та арифметичні таблиці.

Координація. Дитина з дислексією може бути менш скоординованою, ніж її однолітки, може плутати «ліво»-«право» та бути незграбною. Такій дитині складно зловити м’яча та послідовно виконувати певні дії. Вона може бути емоційно нестабільною, дратівливою, імпульсивною, плаксивою.

Концентрація. Дислексикам нерідко важко зосередитися. Це пояснюється тим, що для того, що такій дитині доводиться прикладати надзусилля, аби просто прочитати чи написати кілька речень. І навіть кілька хвилин такої важкої праці виснажують психіку та напружують нервову систему.

Логіка та структурування інформації. Людині з дислексією важко висловлювати свою думку послідовно.

Аутоімунні стани. У людей з дислексією частіше розвиваються аутоімунні захворювання, такі як сезонна алергія, астма та екзема.

Симптоми дислексії варіюються залежно від віку.

Дошкільнята

У дошкільному віці дислексію можна запідозрити за наступними ознаками, коли дитина:

• пізно починає говорити;
• повільно наповнює словниковий запас;
• плутає звуки чи слова, схожі за звучанням.

Крім того, такі малюки:

• погано запам’ятовують літери, цифри та кольори;
• мають труднощі із заучуванням дитячих віршиків;
• не можуть гратися в римовані ігри;
• не відчувають риму у парах слів, таких як «мід» — «лід»,«корона» — «ворона».

Початкова школа

Проте очевидніше симптоми дислексії проявляються все-таки у шкільному віці. До таких ознак належать проблеми з:

• освоєнням навичок читання та писання;
• осмисленням та запам’ятовуванням почутого;
• підбиранням слів чи формулюванням відповіді на запитання;
• запам’ятовуванням послідовності дій;
• виявленням подібностей та відмінностей в літерах та словах;
• вимовлянням незнайомих слів;
• запам’ятовуванням цифр та написанням та змістом арифметичних знаків (+, -, ).

Дитині з дислексією потрібно більше часу на виконання завдань з читання та письма. Вона повільно читає, робить помилки й не розуміє прочитане. Їй важко написати навіть прості слова, бо літери постійно плутаються (особливо ті, що подібні за написанням, як-от: П-Т, Б-В) та відзеркалюються (Я і R). Іноді дитина пропускає в словах літери чи цілі склади, вживає неправильні закінчення, не узгоджує відмінки. Має проблеми з почерком: літери нерівні, слова нерозбірливі, немає інтервалів, з’їжджають рядки. Малюк постійно відволікається, швидко втомлюється, не може виконати завдання вчасно.

Підлітки та дорослі

Ознаки дислексії у підлітків та дорослих подібні до ознак у дітей. Їм важко:

• читати, особливо вголос;
• розуміти академічні тексти;
• запам’ятовувати терміни;
• писати без помилок;
• неправильно вимовляти імена чи слова;
• розуміти жарти, крилаті вирази чи ідіоми на кшталт «байдики бити» чи «бачити наскрізь»;
• виконувати швидко завдання, пов’язані з писанням та читанням;
• підсумувати сказане чи почуте;
• вчити іноземну мову;
• запам’ятовувати будь-яку інформацію;
• розв’язувати задачі.

Важливо розуміти, що наявність одного чи декількох симптомів, про які ми сказали вище, не обов’язково свідчить про те, що у вас або вашої дитини дислексія. Однак ігнорувати проблеми також не варто, оскільки вони можуть бути ознаками іншої хвороби.

Коли звертатися до лікаря?

Якщо ви запідозрили, що у вашої дитини дислексія, не гайте часу, а зверніться за допомогою. Якщо не лікувати дислексію, на вас можуть чекати такі проблеми:

• Низька успішність у навчанні. Читання є базовою навичкою, яка потрібна для засвоєння більшості шкільних предметів, тож дитина з дислексією буде відставати від однолітків.
• Соціальні наслідки. Некомпенсована дислексія може призвести до низької самооцінки, проблем з поведінкою, тривоги, агресії та відмови від спілкування з друзями, батьками та вчителями.
• Проблеми у дорослому житті. Проблеми з читанням можуть завадити дитині розкрити свій потенціал, а відтак й реалізуватися у житті. Це може мати довгострокові освітні, соціальні та економічні наслідки.

Як виявити дислексію

На жаль, лабораторного тесту для діагностики дислексії немає. Діагноз ставиться на основі клінічного спостереження та психологічного тестування.

У п’ятій редакції американського «Діагностичного і статистичного посібника з психічних розладів» (DSM-V) «дислексія» визначається як «труднощі з навчанням, які характеризуються проблемами з точним або швидким розпізнаванням слів, поганим декодуванням і низькими здібностями до правопису».

Набір критеріїв оцінки для діагностики дислексії залежать від віку дитини, етапу розвитку та конкретних симптомів. Фахівець оцінює:

• усні мовні навички (аудіювання і мовлення): уміння розуміти та використовувати мовлення;
• здатність дитини вимовляти звуки, ділити слова на склади та з’єднувати звуки в осмислені слова;
• розпізнавання / декодування слів: те як швидко людина може прочитати слово без помилок;
• швидке називання;
• слухова вербальна робоча пам’ять;
• розвиненість артикуляційного апарату та моторики;
• розшифровування: здатність читати нові слова, використовуючи буквено-звукові знання;
• правопис;
• фонологічна обробка;
• швидкість читання;
• розуміння прочитаного;
• словниковий запас.

Хто займається лікуванням дислексії

Корекцією дислексією займаються логопед-дефектолог, нейропсихолог, клінічний психолог. Перш ніж поставити діагноз, фахівець має переконатися, що симптоми дислексії не спричинені іншим вадами, та виключити затримками інтелектуального розвитку, розладів навчання, порушення зору, слуху чи моторики. Адже люди з діагнозом дислексія часто мають супутній розлад дефіциту уваги та гіперактивності (РДУГ).

Фахівець також може поцікавитись сімейною історією, аби з’ясувати, чи не було у когось із родичів діагнозу дислексія чи інших розладів навчання.

Чому у дитини розвивається дислексія?

Не зважаючи на те, що фахівці почали звертати увагу на дислексію ще з середини XIX століття, єдиної думки щодо причин її виникнення досі немає. Найчастіше мова йде про спадкові нейробіологічні причини — вченим вдалося виявити гени, що відповідають за виникнення дислексії.

Дислексія виникає через особливості розвитку мозку дитини, коли клітини, які утворюють нейронні мережі обробки мови, працюють некоректно. В результаті людині важко розшифрувати побачені символи та обробляти прочитану інформацію. Іншими словами, мозок не може перекласти рідною йому мовою те, що дитина бачить (літери) та чує (звуки).

Дислексія також може бути пов’язана із нейроінфекціями, дією тератогенів, ускладненою вагітністю, пологами тощо.

Дислексія: лікування чи корекція

Оскільки дислексія — це генетична особливість функціонування мозку, то й вилікувати її неможливо, можна лише скоригувати прояви, розвинувши необхідні нейропсихологічні функції, або компенсувати проблему, навчившись правильно користуватися можливостями свого мозку.

Традиційно для корекції дислексії застосовують логопедичні програми. Проте конкретний метод залежить від того, з яким відхиленням фахівцю доводиться мати справу.

Лікування дислексії полягає у тому, щоб допомогти дитині:

• навчитися розпізнавати та використовувати звуки, з яких складаються слова (фонеми);
• розрізняти літери (графеми) та пов’язувати їх із фонемами;
• зрозуміти, що певні літери та їхня послідовність складають певні звуки та слова (звуки);
• зрозуміти прочитане;
• підвищити точність, швидкість та виразність читання (плавність);
• збільшити словниковий запас, використовуючи знайомі та зрозумілі слова.

Нейропсихологічна корекція дислексії дозволяє нормалізувати функції, що розвинені неправильно й викликають дислексію. Наприклад, розвинути вербальну оперативну пам’ять, семантичну обробку тощо.

Проте важливо знати, що корекція можлива тільки після нейропсихологічної діагностики. Адже, як ми пам’ятаємо, дислексії бувають різними в залежності від того, яка саме частина функціональної системи читання працює неправильно. І лише визначивши це, можна правильно побудувати програму корекції та ефективно допомогти пацієнту.

Що батьки можуть зробити

Дислексія — не вирок. Нерідко люди, яким складно опанувати читання чи письмо, дуже обдаровані в інших галузях.

Але, звичайно, дитині як у в школі, так і за її межами потрібна постійна грамотна й терпляча підтримка з боку батьків і педагогів.

Якщо є можливість, домовтеся зі школою вашої дитини про створення особливих умов для навчання.

Наприклад, освітній заклад та вчителі можуть:

• збільшити час на виконання самостійних і контрольних робіт на 25%;
• проводити самостійні та контрольні роботи в усній формі, ідеально — наодинці з дитиною, в тихій та спокійній атмосфері;
• садити дитину на першу парту, щоб уникати факторів, що відвертають увагу;
• не зважати на граматичні помилки, оцінюючи лише рівень знань;
• надати асистента вчителя, якщо дитині важко впоратися з навчальними завдання без допомоги дорослого.

Проте у корекції дислексії ключову роль відіграють все ж батьки. Аби допомогти дитині впоратися з труднощами, вони можуть зробити наступне:

• Читати дитині вголос. І робити це можна вже з шести місяців або навіть раніше. Спробуйте слухати записані книги разом з малям. А пізніше, коли дитина вже познайомиться з літерами, читайте різні історії разом.
• Заохочувати до читання. Підберіть цікаві й прості книжки, які дитина зможе читати. Але пам’ятайте, що читання не має бути насильницьким.
• Не сварити. Не підганяйте та не соромте малюка, якщо він не встигає за іншими чи робить все помалу. Не зосереджуйтесь на невдачах. Щедро хваліть кожен маленький успіх.

А ось декілька ідей, які допоможуть дітям з дислексією більш ефективно вчитися та долати труднощі в читанні. Ці техніки допомагають сфокусувати увагу та зосередитися на конкретному завданні.

Їжте слона маленькими шматочками: розбийте велике завдання на маленькі підетапи та складіть план своїх дій.

Використовуйте функцію підсвітки екрану чи спробуйте кольорові фільтри. Деяким людям легше читати, наприклад, написане на рожевому.

Організуйте навчання в тихому, чистому приміщенні або зведіть до мінімуму фактори, що здатні відвертати увагу. Відповідну атмосферу допоможуть створити беруші чи шумопоглинальні навушники.

Залучайте техніки. Аби допомогти мозку швидше обробляти інформацію, фахівці використовують техніки читання, які залучають слух, зір та тактильні відчуття. Дитина може стежити за своїм пальцем під час читання чи закривати наступний рядок аркушем паперу, пересуваючи його вниз. Можна також прослуховувати урок в записі.

Джерело

P.S. Термін "лікування" використаний недоречно. Цей розлад піддається корекції, лікування не існує.